Справа № 2а-226/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2009 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Скічко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці адміністративну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Кобеляцької окремої роти державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області Підопригори Віталія Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, згідно якого просив суд винести постанову, якою визнати протиправною та скасувати постанову ВІ 0030768 від 26 лютого 2009 року інспектора дорожньо-патрульної служби Кобеляцької окремої роти державної автомобільної інспекції Підопригори В.М. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 10 березня 2009 року на його домашню адресу надійшла постанова ВІ 0030768 від 26 лютого 2009 року по справі про адміністративне правопорушення, винесена інспектором дорожньо-патрульної служби Кобеляцької роти ДПС ДАІ УМВС України в Полтавській області Підопригора В.М., якою накладено на позивача ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно змісту вказаної вище постанови, 26 лютого 2009 року о 11 годині 30 хвилин позивач ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Опель» державний номер НОМЕР_1 на автодорозі Полтава-Кременчук перевищив встановлену швидкість руху на 37 км/год. Позивач ОСОБА_1 вважає дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він дійсно 2 лютого 2009 року близько 11 години 3- хвилин рухався на власному автомобілі «Опель» державний номер НОМЕР_1 по автодорозі Полтава-Кременчук, однак встановленої швидкості руху не перевищував, а правопорушення, зафіксоване за допомогою фото радара «Візир» вчинив водій автомобіля «Ланос», який рухався позаду автомобіля позивача, а потім здійсни обгін останнього. Окрім того, спостереження проводилось таємно на не патрульному автомобілі, припаркованому на узбіччі дороги, без спецокраски для фіксації порушень, що є порушенням вимог Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції УМВС України, фіксація правопорушення проводилась не в автоматично режимі, а за участю людини, що є порушенням статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив суд винести постанову, якою визнати протиправною та скасувати постанову ВІ 0030768 від 26 лютого 2009 року інспектора дорожньо-патрульної служби Кобеляцької окремої роти державної автомобільної інспекції Підопригори В.М. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн. .
Відповідач інспектор дорожньо-патрульної служби Кобеляцької окремої роти державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області Підопригора В.М. в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином усвідомлений про час та місце слухання справи.
Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача - суб»єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача інспектора дорожньо-патрульної служби Кобеляцької окремої роти державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області Підопригори В.М. на підставі наявних в справі матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Вислухавши позивача ОСОБА_1, ретельно вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
26 лютого 2009 року інспектором дорожньо-патрульної служби Кобеляцької роти ДПС старшим лейтенантом міліції Підопригора В.М. винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн.
Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги в русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно пункту 12.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1111 від 13 листопада 2006 року потайний нагляд за дорожнім рухом з використанням транспортних засобів здійснюється працівниками державної автомобільної інспекції на службових транспортних засобах (автомобілях) звичайного пофарбування, без написів та розпізнавальних знаків, під час руху в загальному потоці транспортних засобів.
Частиною 1 статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото-, кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Відповідно до вимог статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.
Розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП України за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачений.
Пунктом 22.7 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1111 від 13 листопада 2006 року передбачено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівник ДПС зобов»язаний роз»яснити особі її права, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме щодо можливості ознайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо він не володіє, якою ведеться провадження, оскаржувати рішення по справі в установленому законом порядку.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні, в порушення вказаних вище вимог чинного законодавства, нагляд за дорожній рухом здійснювався працівниками дорожньо-патрульної служби не під час руху в загальному потоці транспортних засобів, а на автомобілі звичайного пофарбування, без розпізнавальних написів та знаків, припаркованому на узбіччі дороги, фіксування правопорушення проводилось за допомогою спеціального приладу «Візир» серійний номер 0812426 працюючого не в автоматичному режимі, а при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, останньому не роз»яснено його прав, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 71 Кодексу України про адміністративні правопорушення кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення, крім випадків, передбачених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем суду не надано жодних доказів, на підтвердження правомірності винесеного ним рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу, зокрема, на підтвердження того, що фіксування вчиненого правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 проводилось з дотриманням вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують чи пом»якшують відповідальність.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, в ній відсутні будь-які дані про особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують або пом»якшують відповідальність, у зв»язку з чим суд приходить до висновку, що при накладенні на позивача ОСОБА_1 адміністративного стягнення не додержано загальних засад накладення стягнення за адміністративне правопорушення.
Згідно вимог статті 289 Кодексу України про адміністративне правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову, позивач отримав 10 березня 2009 року, тобто фактично дізнався про порушення його прав після закінчення встановленого законом строку на оскарження рішення суб»єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне поновити пропущений ОСОБА_1 строк на звернення до адміністративного суду за захистом свої законних прав та інтересів.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що, як встановлено судом, фіксування вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно останнього проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а оскаржувана позивачем постанова винесена з порушенням загальних засад накладення адміністративного стягнення, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, у зв»язку з чим вони підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Оскільки судом позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на його користь 3 грн. 40 коп. судових витрат, які були сплачені позивачем при подачі позову.
Керуючись статтями 6-14, 71, 72, 94, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, 14-1, 122, 289 КУпАП, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Кобеляцької окремої роти державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області Підопригори Віталія Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення- задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора дорожньо-патрульної служби Кобеляцької окремої роти ДПС ДАІ УМВС України в Полтавській області Підопригори Віталія Миколайовича № ВІ 0030768 від 26 лютого 2009 року в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області шляхом подачі заяви по апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Д.О. Зоріна