Справа №1-7/10 30.12.2010 30.12.2010

Справа № 11 – 754/2010 р. Категорія ст.119 ч. 1 КК України

Головуючий суду 1 інстанції суддя Тустановський А.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Значок І.С.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Значок І.С.

суддів: Войтовського С.А., Чернявського А.С.

при секретарі Танцуріній С.М.

за участю:

прокурора Данчука В.М.

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

30 грудня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, потерпілого ОСОБА_3 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого;

-засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі п. «б» ст. 6 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання.

Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування: моральної шкоди - 20 000 грн., витрат на правову допомогу -5 000 грн., а також судові витрати в сумі 1 153 грн. 39 коп.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за таких обставин.

30.10.2006 року, близько 18 години, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, взявши належну йому мисливську рушницю для відстрілу собак, належних ТОВ «Меліоратор-Юг», прийшов на вагову гарману зазначеного підприємства, тримаючи заряджену рушницю у правій руці під приклад, а декілька патронів - в лівій. На зустріч вийшов охоронець ОСОБА_5, який перерізав шлях на територію току, а позаду – ОСОБА_6

ОСОБА_2 почав сваритися із охоронцями з приводу того, що собаки підприємства забігають на територію його домоволодіння. Сварка тривала близько 5 хвилин, після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розвернулися до підсудного правим боком і почали рух до сторожки. В цей час, ОСОБА_2, розвернувшись спиною до охоронців, збираючись додому, закинув рушницю на праве плече і через необережність, яка полягала у злочинній недбалості, здійснив постріл в потерпілого ОСОБА_5, завдавши йому тілесні ушкодження, від яких останній помер.

В апеляції та доповненнях до неї потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, справу направити на додаткове розслідування у зв’язку із необхідністю необхідністю вчинення додаткових слідчих дій та притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за більш тяжкий злочин.

Вважає, що висновок суду про кваліфікацію дій засудженого як вбивство з необережності не відповідає фактичним обставинам справи. Посилається на те, що суд не врахував первинні показання засудженого, в яких він не вказував, що здійснюючи постріл із рушниці стояв спиною до потерпілого. На думку апелянта, саме ці показання повністю узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_6 – очевидця події, про те, що під час розмови із засудженим останній перезаряджав рушницю та постріл пролунав миттєво, як тільки він та ОСОБА_5 розвернулися боком до засудженого, маючи намір повернутися до сторожки. На думку апелянта, суд не врахував, що під час досудового слідства та попередніх судових розглядів, засуджений неодноразово змінював свої показання щодо цих обставин та необґрунтовано взяв в основу вироку свідчення засудженого про те, що в момент пострілу він знаходився спиною до потерпілого. Звертає увагу на те, що по версії засудженого, він мав би здійснити постріл з нетипової для закидування рушниці на плече, пози, а саме тримаючи лікоть вище голови. Крім того, на спростування цих показань засудженого, вважає необхідним провести відтворення обстановки та обставин події із фіксуванням хронометражу дій ОСОБА_2

На думку апелянта дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за п.4, 5, 7,8 ч.2 ст.115 КК України, як вбивство скоєне з особливою жорстокістю, способом, небезпечним для багатьох осіб, із хуліганства та особи, у зв’язку із виконанням нею службового або громадського обов’язку.

Крім того, звертає увагу на необ’єктивну характеристику засудженого, на яку є посилання у вироку. Зазначає, що вона складалась дружиною засудженого, яка працює бухгалтером у сільській Раді с.Щасливка. Вказує на те, що засуджений тривалий час ніде не працює та займався підприємницькою діяльністю на підставну особу про що сам вказував в ході досудового слідства, завданий матеріальний збиток відшкодував лише через півтора роки в ході судового розгляду.

Крім того, зазначає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_7

В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду 1-ї інстанції скасувати, винести новий вирок, яким ОСОБА_2 засудити за ч.1 ст.115 КК України до семи років позбавлення волі.

Вказує, що судом не враховані показання ОСОБА_2 в якості підозрюваного про те, що в ході сварки він здійснив постріл і влучив у охоронця, та свідка ОСОБА_6 про те, що постріл пролунав одразу, як він із ОСОБА_5 розвернулися йти від засудженого.

Натомість, суд взяв до уваги показання ОСОБА_2 про те, що здійснюючи постріл останній знаходився спиною до потерпілого.

На думку апелянта, засуджений змінив свої показання, ознайомившись із експертними висновками, що є в матеріалах кримінальної справи, з метою уникнути відповідальності.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, потерпілого та його представника на підтримку їх апеляцій, думку засудженого ОСОБА_2 та його захисника про залишення вироку без зміни, провівши судове слідство, вивчивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція потерпілого – частковому задоводенню з наступних підстав.

Апеляційний суд, провівши судове слідство, встановив такі обставини вчиненого ОСОБА_2 злочину.

30.10.2006 року, близько 18 години, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння у своєму домоволодінні, розташованому в с. Щасливка Доманівського району Миколаївської області, побачив у своєму дворі собак, які на його думку належали ТОВ «Меліоратор-Юг». Маючи намір відстрелити цих собак, він взяв належну йому мисливську рушницю «ІЖ 27 Е», 16 калібру і вибіг у двір.

На той момент, собак у дворі вже не було і він, взявши із собою рушницю, пішов на зернотік товариства, який знаходиться недалеко від його домоволодіння, щоб посваритися з охоронцями з приводу собак.

Коли ОСОБА_2 підійшов до зернотоку, йому назустріч вийшов охоронець охоронної фірми «Юг-Щит» ОСОБА_5, який, виконуючи свої службові обов’язки по охороні ввіреного об’єкта, перерізав йому шлях на територію зернотоку.

ОСОБА_2 почав сваритися з ОСОБА_5 з приводу собак підприємства.

В ході сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин, не пов’язаних з виконанням обов’язків з охорони об’єкта, у ОСОБА_2 виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_5 Реалізуючи цей намір, він здійснив постріл у ОСОБА_5, який в той момент, розвернувся до підсудного боком, намагаючись піти до приміщення сторожки, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді наскрізного вогнепального дробового поранення правого плеча і грудної клітки, внаслідок яких настала смерть потерпілого на місці злочину.

Вище викладене обвинувачення підтверджується доказами, дослідженими апеляційним судом.

Так, згідно протоколу огляду місця події, 30.10.2006 року, в приміщенні сторожки зернотоку ТОВ «Меліоратор-Юг», виявлено труп ОСОБА_5В.(а.с.4, т.1).

Свідок ОСОБА_6, як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні пояснював, що 30.10.2006 року, близько 18 години, на зернотік ТОВ «Меліоратор-Юг», де він разом із ОСОБА_5 працювали охоронцями, прийшов ОСОБА_2, який перебував у збудженому та розлюченому стані і почав сваритися з ними через собак підприємства, які, буцімто, забігають на територію його домоволодіння. При цьому ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп’яніння, стояв навпроти них на відстані близько 3-х метрів, тримав у руках мисливську рушницю, погрожував застрелити як їх так і собак, демонстративно перезаряджав її, направляючи ствол в їх бік. ОСОБА_5 заспокоював підсудного і говорив, що собаки підприємства на місці. Але ОСОБА_2 на пояснення ОСОБА_5 не реагував і продовжував вести себе агресивно. Він (ОСОБА_6М.), сприймаючи реально погрози підсудного та побоюючись, що ОСОБА_2, дійсно вистрелить у них, запропонував ОСОБА_5 зайти до сторожки. ОСОБА_5 погодився і вони, розвернувшись до підсудного правим боком почали йти до сторожки. При цьому він зробив лише один крок, як пролунав постріл. Коли обернувся, то побачив, що ОСОБА_5 поранений і падає. Він зателефонував керівництву і повідомив про те, що трапилось. Далі підійшов до ОСОБА_5, забрав у ОСОБА_2, який теж підійшов до ОСОБА_5, рушницю, та намагався надати першу допомогу потерпілому, однак, марно.

Показання свідка ОСОБА_6 щодо обставин події повністю узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Так, відповідно висновку експерта №414 від 27.11.2006 року, причиною смерті ОСОБА_5 стала гостра масивна внутрішня і зовнішня кровотеча в результаті вогнепального поранення правого плеча і грудної клітини. Встановлені наступні тілесні ушкодження: сковзне вогнепальне дробове поранення правого плеча з пошкодженням плечової кисті і судинно-нервового пучка, проникаюче вогнепальне дробове поранення грудної клітини з пошкодженням 8-го ребра справа, нижньої долі правої легені, правої долі печінки. Раневий канал направлений справа наліво зверху вниз. В момент пострілу, потерпілий знаходився правим боком до стріляючого, значно нижче від точки пострілу, при цьому права рука була відведена під кутом близько 45 градусів. (т.1, а.с.57)

Відповідно висновку судово-балістичної експертизи №2150 від 29.12.2006 року, пошкодження на куртці-бушлаті потерпілого утворені при з дистанції від 2 до 3 метрів при пострілі із нижнього ствола, та з дистанції 2,5-3,5 м - при пострілі із верхнього ствола рушниці. На куртці-бушлаті виявлено частини пижа від набоїв до гладкоствольної рушниці 16-го калібру, продукти вибухового перетворення нітроцелюлозних порохів, - тобто які є слідами близького пострілу. (т.1, а.с.103).

Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що в момент сварки ОСОБА_5 знаходився справа від нього, на відстані витягнутої руки, а ОСОБА_2 – навпроти них на відстані близько 3 - 3,5 метрів. В момент пострілу, ОСОБА_5 збирався йти за ним, тобто розвернувся до підсудного правим боком.

Як вбачається з висновку судово-балістичної експертизи №1938 від 24.11.2006 року, без натискання на спусковий гачок здійснити постріл із рушниці підсудного неможливо.(т.1, а.с.78).

Відповідно до висновку експерта №37-к від 29.05.2009 року, отримані ОСОБА_5 тілесні ушкодження могли утворитися із стандартної позиції стріляючого стоячи (т.2 а.с.208)

Із висновку амбулаторної психолого-психіатричної експертизи вбачається, що, ОСОБА_2 в період інкримінованого злочину усвідомлював свої дії і міг керувати ними. Дії потерпілого не спричинили такого психотравмуючого впливу, в результаті якого у нього міг виникнути стан значного емоційного збудження, досягаючого афективної глибини. Крім того, із змісту мотивувальної частини акту вбачається, що ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння , для вирішення конфліктної ситуації, вирішив скористатися рушницею, нібито для відстрілу собак, демонструючи особисту значимість. (акт №71 від 30.01.2007 р.)

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2, винним в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_5 себе не визнав. Не заперечував, що будучи в стані алкогольного сп’яніння, розлютився через те, що собаки гарману забігли на його подвір’я. Він взяв належну йому мисливську рушницю і вибіг на подвір’я, щоб їх відстрелити. Побачивши, що собак вже немає, взявши рушницю із собою, він пішов до охоронців підприємства щоб попередити, що якщо їхні собаки забігатимуть на його подвір’я, він відстрілюватиме їх. Прийшовши на зернотік, він почав сваритися із ОСОБА_5, який вийшов із сторожки. Поряд із ним стояв також і ОСОБА_6. Після сварки, він розвернувся до охоронців спиною, і в момент закидання рушниці на плече стволом в сторону ОСОБА_5, з необережності здійснив постріл із рушниці. Коли повернувся, то побачив, що поранив ОСОБА_5. Стверджує, що не мав наміру вчиняти вбивство ОСОБА_5.

Однак, зазначені показання підсудного щодо відсутності у нього умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_5, обставин здійснення ним пострілу суперечать та спростовуються сукупністю вище наведених доказів.

Так, про наявність умислу на вбивство, свідчить попередня поведінка підсудного, на яку вказує свідок ОСОБА_6, а саме те, що під час сварки ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп’яніння, незважаючи на те, що ОСОБА_5 заспокоював його, вів себе агресивно, погрожував застрелити як собак так і їх, при цьому неодноразово перезаряджав рушницю принесеними із собою набоями направляв ствол в їх бік, демонструючи наявну можливість реалізації його погроз. Такі дії ОСОБА_2 були сприйняті свідком як реальна загроза життю, у зв’язку з чим він запропонував ОСОБА_5 зайти у сторожку і сам став відходити.

Про умисний характер дій підсудного свідчить і висновок психолого-психіатричної експертизи про те, що в момент інкримінованого злочину ОСОБА_2 усвідомлював характер своїх дій і міг керувати ними.

Показання ОСОБА_2 у судовому засіданні, про те, що в момент пострілу він розвернувся спиною до потерпілого, колегія суддів розцінює критично.

Так, з пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що коли він запропонував ОСОБА_5 піти до сторожки, то останній пішов слідом за ним, а ОСОБА_2 залишався на тому ж місці, тримаючи рушницю в руках перед собою. При цьому до моменту вчинення пострілу, ОСОБА_6 встиг зробити лише крок, опинившись за стіною сторожки. Аналіз зазначених обставин свідчить про те, що ОСОБА_2 здійснив постріл, стоячи лицем до потерпілого, як він і сам вказував, будучи допитаним в якості підозрюваного (т.1, а.с.20). Зазначене підтверджується також і висновком експертної комісії №37-к від 29.05.2009 року про те, що вогнепальне пошкодження могло утворитись при пострілі із стандартної позиції стріляючого стоячи.

Поряд з цим, експертна комісія хоч і не виключила можливості вчинення пострілу із рушниці, лежачої на надпліччі стріляючого дульним зрізом стволу назад і трохи вниз. Однак зазначила, що для вирішення такої ситуації відсутні експертні критерії.

Так, ні в ході досудового слідства, ні в суді підсудний чітко не вказав як саме він здійснив постріл – чи в момент закодування рушниці на плече, чи тримаючи її на плечі.

Більш того, він неодноразово змінював свої показання в цій частині.

Так, при допиті в якості обвинуваченого (протокол допиту від 9.11.2006 року), ОСОБА_2 заперечував, що взагалі здійснював постріл з рушниці. Пояснював, що коли зібрався йти із зернотоку взяв рушницю, яка була приперта до стіни сторожки за цівйо і в цей момент рушниця вистрелила. (т.1. а.с.155).

Далі, при допиті в якості обвинуваченого (протокол допиту від 22.01.2007 року) та при відтворенні обстановки та обставин події 26.01.2007р., ОСОБА_2 змінив свої показання, вказавши, що після сварки, зібравшись йти додому, він повернувся до потерпілого спиною, взяв рушницю за ручку прикладу біля скоби курків і, в момент закидання її на плече стволом назад - до охоронця, пролунав постріл. При цьому, в ході відтворення обстановки та обставин події, на місці злочину, використовуючи палицю, ОСОБА_2 «змоделював» як він тримав рушницю(т.1 а.с.168,171).

Однак, вище наведені версії підсудного щодо обставин вчинення пострілу спростовуються, поясненнями свідка ОСОБА_6 про те, що підчас розмови рушниця постійно була в руках у ОСОБА_2, а не приперта до стіни, висновком судово-балістичної експертизи №1938 від 24.11.2006 року, згідно з яким без натискання на спусковий гачок здійснити постріл із рушниці підсудного неможливо, та висновком експерта №55-м від 8.02.2007року, згідно з яким наявні у потерпілого ОСОБА_5 тілесні ушкодження при обставинах, вказаних підсудним у ході проведення відтворення обстановки та обставин події 26.01.2007 року утворитися не могли.(т.1 а.с.119, а.с.78)

Слід також зазначити, що підсудний не навів переконливих причин, у зв’язку з якими він змінював свої показання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що показання підсудного про вбивство потерпілого ОСОБА_5 з необережності, стоячи спиною до потерпілого та при закиданні рушниці на плече не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції, взявши саме такі показання підсудного в основу обвинувачення, послався лише на те, що вони не суперечать висновку експерта №37-к від 29.05.2009 року та висновку психолого-психіатричної експертизи( т.1, а.с.125, т.2 а.с. 208). Однак, не дав оцінки сукупності іншим дослідженим у судовому засіданні доказам, тому прийшов до помилкового висновку про вчинення ОСОБА_2 вбивства з необережності.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ОСОБА_2, на грунті особистих неприязних стосунків, що виникли під час сварки, умисно вчинив вбивство ОСОБА_5 і його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляції прокурора щодо наявності у підсудного особистих неприязних стосунків відносно потерпілого, що виникли під час сварки та слугували мотивом вчиненого злочину.

Так, з матеріалів справи вбачається, що, будучи розлюченим, ОСОБА_2 взяв рушницю і пішов на зернотік, сваритися з охоронцями з приводу собак. При цьому, на той момент він не був знайомий ні з ОСОБА_5, ні з ОСОБА_6. Однак, розмовляючи саме із ОСОБА_5, він сварився та висловлював погрози, тобто неприязнь склалася саме до співрозмовника, яким був ОСОБА_5.

З наведених вище підстав неспроможними є доводи, викладені в апеляції потерпілого, про вчинення ОСОБА_2 вбивства з особливою жорстокістю, способом, небезпечним для багатьох осіб, із хуліганства та особи, у зв’язку із виконанням нею службового або громадського обов’язку.

Викладене свідчить про невідповідність висновків суду 1-ї інстанції фактичним обставинам справи. Відповідно до цього, на підставі п.2 ч.1 ст.367 КПК України вище зазначений вирок в частині кваліфікації дій засудженого та призначення покарання підлягає скасованню з постановленням апеляційною інстанцією, відповідно до п.1 ч.1 ст.378 КПК України, свого вироку.

При призначенні покарання ОСОБА_2 колегія суддів враховує вчинення ним тяжкого злочину, обставини справи, дані про його особу, а саме те, що він раніше не судимий, характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння і вважає необхідним призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому законом за вчинений злочин.

Доводи, потерпілого ОСОБА_3 про неправомірну відмову суду в задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки не відповідають рішенню суду першої інстанції.

Так, згідно вироку, позовну заяву ОСОБА_7 залишено без розгляду, що не позбавляє її права звернутися з цим же позовом у цивільно-правовому порядку.

Ні в апеляції ні в ході судового слідства суду апеляційної інстанції питання про перегляд цивільного позову ОСОБА_3не порушувалось

Не відповідають матеріалам справи й твердження потерпілого на необ’єктивність характеристики ОСОБА_2, виданої Щасливським сільським головою ОСОБА_8 з мотивів працевлаштування дружини підсудного у цій же сільській Раді, оскільки, характеристика складена від імені сільського голови. Крім того, у суді першої інстанції, будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_8 викладені в характеристиці дані підтвердив.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів,

З А С У Д И Л А :

Апеляцію прокурора який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити, апеляцію потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2010 року, яким ОСОБА_2, засуджений за ч.1 ст.119 КК України, в частині кваліфікації дій засудженого та призначення покарання - скасувати.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд,- до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

В строк відбуття покарання ОСОБА_2 зарахувати час перебування під вартою з 30 жовтня по 14 листопада 2006 р.

В решті вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2010 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржено в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Миколаївської області протягом одного місяця з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: