Справа №2-541/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 травня 2008 року м. Димитров
Димитровській міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Петуніна І.В.
при секретарі - Прокопенко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_2
ОСОБА_3 про визнання угоди договору купівлі-продажу дійсним та визнання
права власності.
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання угоди договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
В обгрунтування своїх вимог позивачка в позовній заяві вказала, що за договором купівлі-продажу квартири від восьмого серпня 2000 року позивачкою ОСОБА_1 (до шлюбу Шинкаренко, свідоцтво про шлюб від 15.09.2006р., запис № 924) ОСОБА_5, було придбано у ОСОБА_6 однокімнатну житлову квартиру, загальною площею 30.0 кв.м., в тому числі жилою 14.8 кв.м., розташовану за адресою: місто Димитров Донецької області, мікрорайон "Молодіжний", будинок номер п'ятдесят три, яка складає одну ідеальну частину багатоквартирного жилого будинку, до користування перейшло: 53-1 коридор, 53-2 ванна, 53-3 кухня, 53-4 жила кімната.
У зв"язку з тим, що ОСОБА_6 помер 18.10.2005 року, тобто до пред"явлення нею позову про визнання правочину дійсним та визнання права власності, відповідачами за її позовом, у відповідності до положень п.5 статті 1268 Цивільного кодексу України, повинні бути його спадкоємцями, сини: ОСОБА_4, та ОСОБА_2.
Придбана нею житлова квартира належала продавцю по праву власності на підставі договору дарування, посвідченого десятого квітня 1995 року державним нотаріусом Новогродівської державної нотаріальної контори Донецької області, в.о. Нотаріуса Димитровської державної нотаріальної контори за реєстровим № 278, зареєстрованого у БТІ м.Димитрова у реєстровій книзі № 11 за реєстровим № 53 від 10.08.1995 року.
За договором купівлі-продажу квартири позивачкою було сплачено чотириста гривень, які вона передала продавцю до підпису договору у повному обсязі, що є повною купівельною вартістю у відповідності до положень п.3 договору, отримала ключі від квартири, та технічний паспорт на квартиру, про що свідчать підписи сторін у договорі.
Договір купівлі-продажу житлової квартири № 53 будинку № 53 мікрорайону "Молодіжний" у м.Димитров Донецької області був оформлений Регіональною товарною
біржею "Юго-Восток" в м.Димитров Донецької області, зареєстрований за номером 588 від 08 червня 2000 р., за реєстрацію договору було сплачено збір та державне мито.
На виконання пункту 14 договору позивачкою було зареєстровано договір купівлі-продажу квартири у БТІ м.Димитрова у реєстровій книзі № 11 за реєстровим № 53 стор.112 від 24.11.2000 року, про що видане реєстраційне посвідчення.
Проте, як позивачці стало відомо на цей час, зі змістом приписів статей 47, 227 Цивільного кодексу УРСР, чинного на час укладання угоди, договір купівлі-продажу житлової квартири зареєстрований на товарній біржі з причин недодержання нотаріальної форми правочину, визнається недійсним.
Між тим, виходячи із змісту дійсної на час укладення угоди частини 2 статті 47 Цивільного кодексу УРСР, якщо одна із сторін повністю або частково виконала договір, підлягаючий нотаріальному посвідченню, а інша сторона ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
До того ж, за змістом чинної ч.2 статті 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
При укладенні договору купівлі-продажу житлової квартири вони, сторони угоди, домовилися щодо усіх істотних умов договору, виконали усі умови необхідні для укладення правочиину, між ними відбулося повне виконання спірного договору, але продавець відмовився посвідчити договір нотаріально, мотивуючи це тим, що договір купівлі-продажу житлової квартири на товарній біржі є дійсним і не вимагає наступного нотаріального посвідчення у відповідності до положень статті 15 Закону України "Про товарну біржу", про що зазначено у пункті 11 договору.
Реєструючи договір купівлі-продажу житлової квартири на Регіональній товарній біржі "Юго-Восток", на переконання відповідача вона теж вважала, що укладений договір є дійсним і не вимагає наступного нотаріального посвідчення.
Між тим, на цей час позивачка не має можливості здійснювати вільне розпорядження житловою квартирою, у зв"язку із тим, що договір купівлі-продажу квартири не посвідчений нотаріально, що порушує право власності позивачки на житло.
За змістом положень статей 15, 16, 392 Цивільного кодексу України власник майна може преД"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Сторони до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
До суду від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, позивач на позові наполягає, з позовними вимогами згодні.
Судом встановлено, що 08.06.2000 року на регіональній товарній біржі "Юго-Восток" в м.Димитров між сторонами була укладена угода купівлі-продажу квартири, згідно якої відповідач продав, а позивачка купила в нього квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (арк.спр. 13). Квартира належала відповідачу по праву власності на підставі договору дарування, посвідченого десятого квітня 1995 року державним нотаріусом Новогродівської державної нотаріальної контори Донецької області, в.о. Нотаріуса Димитровської державної нотаріальної контори за реєстровим № 278, зареєстрованого у БТІ м.Димитрова у реєстровій книзі № 11 за реєстровим № 53 від 10.08.1995 року, (арк.спр. 11).
24 листопада 2000 року вказана квартира була зареєстрована на ім'я позивачки в бюро технічної інвентаризації в м.Димитров (арк.спр.12).
З угоди вбачається, що до її підписання сторони дійшли згоди з усіх суттєвих питань купівлі-продажу квартири, про що свідчать їхні підписи в угоді (арк.спр. 13).
Правовідносини між сторонами виникли на момент дії Цивільного Кодексу 1963 року, тому мають регулюватися саме його нормами.
Згідно ч.2 ст.47 ЦК України в разі, якщо сторони частково чи повністю виконали умови угоди, суд вправі за вимогою виконавшої угоду сторони визнати її дійсною. В цьому разі нотаріальне посвідчення угоди не потрібне.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що угода купівлі-продажу будинку, укладена між сторонами і зареєстрована на регіональній товарній біржі "Юго-Восток" в м.Димитров, відповідає вимогам ст.ст. 153, 224 ЦК України 1963р. і може бути визнана дійсною. З тих же підстав суд вважає за можливе визнати за позивачем і право власності на квартиру № 53 в будинку № 53 на м-ні „Молодіжний" в м.Димитров.
На підставі ст.ст.47, 71, 153, 203, 220, 224 ЦК України 1963 року, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 209, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання угоди договору купівлі-продажу дійсною та визнання права власності задовольнити.
Визнати угоду купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, укладену між ОСОБА_1 (до шлюбу Шинкаренко) ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зареєстровану Регіональною товарною біржею "Юго-Восток" в м.Димитров за № 588 від 8 червня 2000 року, дійсно.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 30, 0 м2, в тому рахунку жилою - 14.8 м2.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.