Справа № 2-1661/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

27 квітня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:                              судді Макаренко Г.В.

при секретарі:                              Шалапуді Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що 24 листопада 2008 року між сторонами даної справи був укладений договір банківського вкладу.

 Згідно договору банківського вкладу № 1019/0305291003665001 відповідач прийняв від позивача готівкою кошти в сумі 3302. 26 євро і зобов’язався повернути їх 22.02.2009 року.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від повернення повної суми вкладу у строк, передбачений договором, позивач просила суд задовольнити заявлені вимоги, стягнути на її користь суму заборгованості за договором в розмірі 3302. 26 євро та моральну шкоду в розмірі 10000. 00 грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені вимоги, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 24 листопада 2008 року між сторонами даної справи було укладено договір строкового банківського вкладу № 1019/0305291003665001.

Згідно договору банківського вкладу № 1019/0305291003665001 відповідач прийняв від позивача готівкою кошти в сумі 3302. 26 євро і зобов’язався повернути їх 22.02.2009 року.

 Після настання дати повернення сума вкладу повернута не була.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

П. 2.4.3 вищевказаного договору банківського вкладу, укладеного між сторонами даної справи, вкладник має право отримати суму вкладу та нараховані проценти у дату повернення, визначену даним договором. П.1.1 договору передбачає, що датою повернення  вкладу є 23 лютого 2009 року. Разом з тим, як було встановлено судом, сума вкладу позивачу після настання вказаної дати повернута не була.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав передбачене договором зобов’язання щодо повернення позивачу вищевказаної суми вкладу в обумовлені договором строки, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача про те, що правлінням Національного Банку України введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача в період з 21 січня 2009 року по 21 липня 2009 року та призначено тимчасового адміністратора є необґрунтованими, оскільки згідно з положеннями ст.85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вказана обставина не може бути підставою для звільнення банку від виконання зобов’язань, передбачених умовами вищевказаного договору.

Крім того, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням споживчих прав позивачки, суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Так, відповідно до роз’яснення Пленуму Верховного Суду України в п.2 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, зокрема, при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (роботою чи послугою, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб) у випадках, передбачених законодавством.

Оскільки в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження та обставина, що порушення споживчих прав позивачки з боку відповідача було пов’язане з небезпекою для її життя і здоров`я, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення як такі, що не ґрунтуються на нормах закону

Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до ст. 88 ЦПК України і покладає на відповідача обов‘язок відшкодувати позивачу 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 525, 526, 530, 614, 625, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст.10, 57, 60, 61, 88, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення банківського вкладу - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором банківського вкладу № 1019/0305291003665001 від 24 листопада  2008 року в розмірі 3302, 26 євро.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 суму судових витрат в розмірі 30 грн. 00 коп.

Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ