КОПІЯ Справа № 2-а-1208/08/1170
Категорія статобліку 2.30
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2009 року Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Ясенової Т.І.
при секретарі - Турік Л.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., посвідчення №449, ОСОБА_2. посвідчення №776
від відповідача: ОСОБА_3., довіреність №450/11від 30.01.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом прокурора м.Кіровограда до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство „ІНФОРМАЦІЯ_1” про визнання незаконним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Кіровограда (надалі по тексту, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство „ІНФОРМАЦІЯ_1”, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 837 від 29.05.2008р. „Про надання дозволу на реконструкцію будинків по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3”.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що зазначене рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради , яким надано дозвіл на реконструкцію визначених ним житлових будинків ПП „ІНФОРМАЦІЯ_1”, за відсутності у вказаного суб'єкта права спільної власності на відповідні будинки та (або) згоди співвласників допоміжних приміщень таких будинків на надбудову поверхів, улаштування мансард, а також за відсутності у вказаного підприємства будь-яких документів, що засвідчують право використання відповідних земельних ділянок для здійснення будівництва (реконструкції) об'єктів містобудування, суперечить ст. 41 Конституції України, п.п.9 пункту а) ч. 1 ст.31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 24 ч.ч. 3, 4 Закону України „Про планування і забудову територій”, Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартиного будинку”, Цивільного кодексу України.
Крім того, посилається на те, що відповідно до ст. 2 Закону України „Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду” державна політика у даній сфері базується на засадах сприяння реалізації прав громадян на житло, їх гарантії та забезпечення захисту майнових прав на приміщення, які реконструюються.
При цьому, інвестор-забудовник комплексної реконструкції визначається на конкурсних засадах органом місцевого самоврядування на виконання місцевих Програм комплексної реконструкції житлового фонду.
Статтею 11 вказаного закону визначено обов'язки органів місцевого самоврядування щодо проведення інвентаризації застарілого житлового фонду, що підлягає комплексній реконструкції, проведення конкурсу з метою визначення інвестора-забудовника, організація обговорення планів реконструкції застарілого житлового фонду.
Однак з оскаржуваного рішення виконкому не вбачається факту його прийняття на виконання відповідної місцевої Програми комплексної реконструкції житлового фонду, в зв'язку з чим, за відсутності у замовника правовстановлюючих документів на земельні ділянки, житлові будинки або їх частини та дозвільних документів на їх використання для здійснення реконструкції, відповідне рішення виконкому прийняте з порушенням чинного законодавства.
За наслідками проведеної перевірки та виявлених порушень закону в діяльності виконавчого комітету Кіровоградської міської ради прокурором м. Кіровограда на відповідне незаконне рішення принесено протест від 18.08.08р. № 3986 вих. з вимогою щодо скасування зазначеного рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради.
За результатами розгляду протесту прокурора від 18.08.2008р. №3986-вих. виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради на засіданні від 15.09.2008р. прийнято рішення про відхилення протесту прокурора. Проте, повідомлення про результати розгляду протесту до прокуратури м. Кіровограда не надходило. У зв'язку з відхиленням принесеного прокурором протесту на вказане рішення виконкому, порушується інтерес прокурора, як самостійного суб'єкта владних повноважень, щодо усунення, відповідно до ст. 6 ч.1 п.4 Закону України „Про прокуратуру”, порушень закону від кого б вони не виходили.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з зазначених підстав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, правом подати письмові пояснення чи заперечення не скористався. Подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відпустці.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом подати письмові пояснення чи заперечення не скористався.
Прокурор вважає можливим розгляд справи у відсутності осіб, що не з'явились.
Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, буз поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Представником відповідача не подано доказів поважності причин неприбуття в судове засідання, що виключає визнання неявки в судове засідання з поважних причин.
Зважаючи на викладені обставини, враховуючи позицію позивача, з огляду на те, що, у справі достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, з урахуванням встановлених ч.1 ст.122 КАС України строків розгляду справ, неприбуття в судове засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не перешкоджає розгляду справи, суд визнав можливим розгляд справи у відсутності осіб, що не з'явились.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 837 від 29.05.2008р. вирішено дати дозвіл приватному підприємству„ІНФОРМАЦІЯ_1” на реконструкцію будинків по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 з надбудовою четвертого та мансардного поверхів адміністративного та житлового призначення.
За наслідками проведеної прокуратурою м. Кіровограда перевірки в порядку нагляду за додержанням і правильним застосуванням вимог законодавства України при прийнятті рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 837 від 29.05.2008р., на зазначене рішення принесено протест від 18.08.2008р. № 3986 з вимогою щодо скасування зазначеного рішення.
За результатами розгляду протесту прокурора від 18.08.2008р. №3986 виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 15.09.2008р. прийнято рішення №1386 про відхилення протесту прокурора.
Відповідно до ст. 3 Закону України „Про прокуратуру” вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону України „Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.
Відповідно до ст. 21 Закону України „Про прокуратуру” протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради при розгляді протесту прокурора допущена бездіяльність та порушено встановлені ст.21 Закону України „Про прокуратуру” строки розгляду протесту прокурора, оскільки протест прокурора м.Кіровограда від 18.08.2008р. №3986 розглянуто виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 15.09.2008р. і станом на 24.09.2008р. не повідомлено прокурора про прийняте рішення.
Розглядаючи справу в межах заявлених вимог, суд констатує, що позивачем не заявлено позовної вимоги про визнання неправомірними дій або бездіяльність відповідача при розгляді протесту.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, котрий здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін „суб'єкт владних повноважень” відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.
Статтею 382 ч.2 ЦК України визначено, що власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності, зокрема, приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до положень п. 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
У зв'язку з неоднаковим застосуванням органами державної влади, в тому числі судами, та органами місцевого самоврядування положень п. 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” Конституційний Суд України, приймаючи рішення від 02.03.04 № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 про офіційне тлумачення положень вказаної статті Закону, в п. 4.2 ч.ч. 2-3 мотивувальної та в п. 1.1. резолютивної частин рішення дійшов висновку про те, що допоміжні приміщення, відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (ст.41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (ст.55 Конституції України).
У п.4.3 ч. 1 мотивувальної та в п.1.2 резолютивної частин рішення Конституційний Суд України зазначається, що відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т. ін.
В п. 4.3 ч.ч. 3-5 мотивувальної та в п.1.3 резолютивної частин рішення Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України (пункт 7 ч. 1 ст. 92), виключно законами України. Зокрема, питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і т. ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 355 ч. 1 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Частиною 2 ст.355 ЦК України передбачено, що майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
З урахуванням позиції Конституційного Суду України викладеної в п. 4.3 ч. 4 рішення від 02.03.2004р. №4-рп/2004 у справі №1-2/2004, згідно зі ст.19 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності.
Відповідно до ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Статтею 369 ч. 2 ЦК України встановлено, що розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із частиною 1 тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з реалізацією прав співвласників будинків по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 м. Кіровограда і виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради.
Оспорюване рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради „Про надання дозволу на реконструкцію будинків по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3” , яким надано дозвіл ПП „ІНФОРМАЦІЯ_1” на реконструкцію будинків по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 з надбудовою четвертого та мансардного поверхів адміністративного та житлового призначення, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері реалізації управлінських функцій, перегляд яких віднесено до компетенції адміністративних судів. За своїм змістом і правовим характером з урахуванням залучення до участі на добровільній, договірній основі владно не підпорядкованої юридичної особи - ПП „ІНФОРМАЦІЯ_1”, зазначене рішення має всі ознаки реалізації права власника на користування та розпоряджання майном.
Відповідно до ч.6 ст. 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності, тобто пряме адміністрування з боку органів влади неприпустиме.
Відповідно до ст.15 ЦПК України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Предметом спору у цій справі є право володіння, користування, управління та розпорядження майном, яке перебуває у спільній власності осіб. Тобто, зазначені правовідносини випливають із відносин власності, що мають приватноправовий характер.
Спір між співвласниками майна щодо прийнятого органом влади рішення про управління чи розпорядження цим майном є спором з правовідносин власності.
Таким чином, у даній справі існує спір про право, що виключає розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства.
За викладених обставин, участь у справі прокурора, який є суб'єктом владних повноважень, не змінюють правову природу спірних відносин і не перетворюють цей спір у публічно-правовий.
Таким чином, зазначений спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (а дміністративної справи), наведене у пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України. Компетенція адміністративних судів, установлена статтею 17 зазначеного Кодексу, на цей спір не поширюється.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 157-163, 167 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом прокурора м.Кіровограда до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство „ІНФОРМАЦІЯ_1” про визнання незаконним та скасування рішення - закрити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в 5-денний строк з дня постановлення ухвали, а в разі складення ухвали у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, а особою, без виклику якої було постановлено ухвалу - в той же строк з дня отримання нею копії ухвали і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Суддя - підпис.
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду підпис Т.І. Ясенова