Справа № 2-52 2007 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
. 25 січня 2007 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Притуло Л.В.
при секретарі - Бондаренко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про'стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики не правочинним,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 21.09.2005 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, що підтверджується розпискою відповідача. Сума займу складає 31500 гривень. Гроші він передав ОСОБА_2. у той же день 21.09.2005 року у своєму робочому кабінеті у ІНФОРМАЦІЯ_1 у присутності свідків. Згідно укладенного договору ОСОБА_2. повинен був повернути борг протягом двох місяців, тобто до 21.11.2005 року. На виконання своїх зобов'язань ОСОБА_2. 03.11.2005 року повернув йому 50 гривень. Від повернення решти суми ОСОБА_2. відмовився. Таким чином, сума заборгованості ОСОБА_2. складає 31450 гривень. У зв'язку з тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення суми боргу, віддавати борг добровільно не бажає, тому гроші з нього необхідно стягнути у судовому порядку. Крім того, при не виконанні ' грошового зобов'язання боржник повертає суму боргу з урахуванням 3 відсотків річних. Сума річних складає: 31450 х 3 % : 12 місяців х 10 місяців = 786,25 гривень. Крім того, він сплатив судовий збір у розмірі 315 гривень та судові витрати з оплати юридчних послуг у розмірі 1500 гривень.
У судове засідання 21.11.2006 року від відповідача ОСОБА_2. надійшов зустрічний позов ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про визнання договору позики не правочинним, посилаючись на те, що договор позики, тобто розписка від 21.09.2005 року, була написана їм під впливом тяжких для нього обставин. Тому розписка не може мати юридичної чинності, так як гроші він від ОСОБА_1 не одержував. Розписка написана в момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними, він не усвідомлював того, що він помиляється та робить помилку, не припускаючи наслідків написання розписки. Розписка написана під впливом важких для нього обставин, а саме: за станом на 19.09.2005 року він працював у ІНФОРМАЦІЯ_2. До того ж, ОСОБА_1 був його безпосереднім начальником і працює в цьому ж товаристві на посаді заступника директора товариства. 19.09.2005 року він був направлений у відрядження до М.Дніпропетровська, у якій супроводжував вантаж продукції на' фірму „Наталі" М.Дніпропетровська. Гроші за переданий фірмі вантаж отримані їм купюрами на руки, що грубо суперечило встановленному порядку виробництва розрахунків між юридичними особами при виконанні договору купівлі-продажу продукції продавця-виготовлювача. Гроші за продану-продукцію знаходились в нього на руках, оскільки підприємство постійно заощаджувало гроші на охорону та не укладало відповідного договору зі службою охорони Мелітопольського MB УМВС. Про те, що трапилось він негайно повідомив ОСОБА_1. Наступного дня 21.09.2005 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. у присутності ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4. зобов'язав його написати розписку, якби він взяв зазначену суму від ОСОБА_1. Сам позивач при цьому присутній не був. Він був дуже засмучений цим випадком, фактично подавлений усіма зазначеними подіями, так як 31500 гривень дуже велика сума грошей, і йому ніде їх взяти, на його утриманні знаходилась вагітна дружина, а також дворічна дочка, у нього хвора мати та теща. Він був у розпачі і тому не усвідомлював, що робить. Грошей він від ОСОБА_1. не одержував та у касу не здавав. Після того, як він зрозумів, що зробив непоправне, написавши розписку, він став просити позивача анулювати її, оскільки зазначене
не відповідає дійсності. Однак і позивач, і ОСОБА_3 почали наполягати на тому, щоб він в рахунок нібито отриманої суми передав у власність ОСОБА_1. двокімнатну квартиру, що належить йому з матір'ю на. праві загальної власності. ОСОБА_2. просить суд визнати договір позики від 21.09.2005 року неправочинним.
У судовому засіданні представник позивача позов ОСОБА_1. підтримав, а . зустрічний позов ОСОБА_2. не визнав та пояснив суду, що відповідач взяв у борг гроші, написав сам розписку. Ніякого тиска на. нього не було. Крім того, представник позивача уточнив суму витрат на юридичне обслуговування та просить стягнути з відповідача ОСОБА_2. суму у розмірі 1125 гривень.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2. свій позов підтримав, а позов ОСОБА_1. не визнав та пояснив суду, що гроші від позивача він не отримував, в касу не здавав. Коли писав розписку, то не усвідомлював що робить. У той час' у нього дома були неприємності, він нічого не розумів.
Вислухав пояснення представника позивача, відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про стягнення боргу за договором позики підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про визнання договору позики неправочинним слід відмовити.
. . Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_1, згідно журналу реєстрації відряджувальних посвідчень - на ім'я ОСОБА_2. було видано відряджувальне посвідчення № НОМЕР_2 по направленню м.ДніпропетрОвськ, строк відрядження два дні - з 19.09. по 20.09.2005 року (а.с.138).
Відповідно до видаткового касового ордеру № НОМЕР_3, ОСОБА_2 було видано під звіт 31500 гривень (а.с.136).
Згідно довідки Василівського РВ УМВС України в Запорізькій області, 21.09.2005 року до Василівського РВ УМВС звернувся ОСОБА_3 з заявою про крадіжку грошових' . коштів в сумі 30000 гривень, а також пломбиратора, належних ТОВ „Торгівий дім „Вакула", з автомобіля ЗІЛ (а.с.38).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5. у судовому засіданні пояснив, що числа він не пам'ятає, десь у вересні 2005 року він їхав з ОСОБА_2 у відрядження. Він був водієм. Раніше з ОСОБА_2 він вже їздив у відрядження. Вони зупинились у Зеленому Гаї попити кави. Поки вони пили каву, в цей час викрали гроші з машини.
Відповідно до розписки від 21.09.2005 року, ОСОБА_2. взяв 31500 гривень у борг в ОСОБА_1. та зобов'язався погасити вказану суму протягом двох місяців до 21.11.2005 року (а.с.6). .
Згідно прибуткового касового ордеру № НОМЕР_4, ОСОБА_2 повернув до каси 31500 гривень (а.с. 137).
23.09.2005 року в чергову частину Мелітопольського MB УМВС з усною заявою звернувся ОСОБА_2. про те, що 21.09.2005 року приблизно о 10-00 годин ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в своєму службовому кабінеті примусив написати
розписку на ім'я ОСОБА_1. про повернення йому грошових коштів, які були викрадені '
раніше у ОСОБА_2. в Василівському районі в Запорізької області.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6. суду пояснив, що він працював у ІНФОРМАЦІЯ_1. У вересні 2005 року в кабінеті у позивача були він, позивач, відповідач та ОСОБА_7 його присутності ОСОБА_2 взяв у борг у позивача гроші в сумі 30000 ' гривень. ОСОБА_2 писав розписку в його присутності. Звідкіля позивач дістав гроші він не пам'ятає, бачив як вони рахували гроші. Відповідач брав гроші в борг.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8. суду пояснив, що він водій керівника ІНФОРМАЦІЯ_1. 21.09.2005 року він знаходився у кабінеті у заступника директора, так як не потрібно було везти кудись директора. Він сидів за компьютером. ОСОБА_1 сказав відвезти його додому за грошима. Він відвіз ОСОБА_1 додому. Хвилин 10 він його чекав.
ОСОБА_1 повернувся та вони поїхали на роботу. Він разом з ОСОБА_1 знову пішли до нього в
кабінет. Там був ОСОБА_2. ОСОБА_1 дав.ОСОБА_2 гроші, а ОСОБА_2 перерахував їх. Після
цього ОСОБА_2 написав розписку. З ним на той час у кабінеті був ОСОБА_6.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив-, що він є директором ІНФОРМАЦІЯ_1. У минулому році у вересні ОСОБА_1 подзвонив та сказав, що у експедитора зникли гроші. Він поїхав до Василівки, написав заяву до УМВС. . ОСОБА_2 сказав, що гроші він положив до машини та пішов з водієм пити каву. Коли ' повернулись, виявили пропажу грошей. Він викликав до себе юриста, щоб дізнатись що робити в такій ситуації. Юрист йому відповів, що ОСОБА_2 - матеріально-відповідальна особа та-
можно подавати на нього до суду. Потім він викликав до себе ОСОБА_1, який підбирає кадри, та він йому сказав вирішити питання з ОСОБА_2. Незабаром до нього підійшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які повідомили, що питання з приводу грошей вирішено. Як потім йому стало відомо, що ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 гроші, про що ОСОБА_2 написав розписку. Після цього ОСОБА_2 особисто вніс гроші до каси їх підприємства. У них на підприємстві не має служби безпеки. ОСОБА_2 не відмовлявся від отримання грошей для закупівлі продукції.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4. суду пояснив, що у 2004-2006
роках він працював юристом в ІНФОРМАЦІЯ_1 за сумісництвом. У вересні 2005
. року його викликали до директора. Йому сказали, що експедитор ОСОБА_2 не повернув гроші
після відрядження. Він сказав, що треба подавати на ОСОБА_2 до суду, так як він
матеріально-відповідальна особа.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9. суду пояснила, що вона працювала
касиром в ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона давала у касі ОСОБА_2 під звіт гроші у розмірі
31500 гривень. Він же їх і здавав. Гроші давали саме ОСОБА_2. У видатковому ордері стоять
.. підписи: її, директора та ОСОБА_2. В прибутковому ордері стоїть її підпис та підпис
ІНФОРМАЦІЯ_4.
Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи ст. о/у ВКР Мелітопольського MB УМВС України Лозицького І.А. від 30.12.2006 року, у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2. відмовлено (а.с. 156-158).
Відповідно до розписки від 03.11.2005 року, ОСОБА_1.отримав від ОСОБА_2-гроші в розмірі 50 гривень в рахунок погашення боргу за розпискою від 21.09.2005 року (а.с.24)
Таким чином, суд вважає, що договір позики був укладений ОСОБА_2. без психологічного та фізичного впливу з боку інших осіб та угода була спрямована на реальне, настання правових наслідків, обумовленних нею.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 625 ПК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленного індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума річних складає: 31450 (сума боргу) х 3% (річні) : 12 місяців х 10 місяців (строк заборгованості) = 786,25 гривень.
Крім того, підлягають стягненню витрати з оплати судового збору у розмірі 315 . гривень та витрати на юридичне обслуговування у розмірі 1125 гривень.
Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про стягнення
боргу за договором позики підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову
ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про визнання договору позики неправочинним слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 31450 гривень, а також 3 % річних у розмірі 786,25 гривень, а всього 32236,25 (тридцять дві тисячі двісті тридцять шість гривень двадцять п'ять копійок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір у розмірі 315 (триста п'ятнадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на юридичне обслуговування у розмірі 1125 (одна тисяча сто двадцять п'ять) гривень.
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики неправочинним відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення в Мелітопольський міськрайонний суд та-апеляційної скарги протягом 20 днів після подання цієї заяви або подачі апеляційної скарги протягом 10 днів без попереднього подання про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про.
апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне
оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в 20-денний строк, рішення суду
набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги
рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним
судом.