Справа  № 2-53/2009

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                                            ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

               17 лютого 2009 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Мєлєшак О.В., при секретарі Русецької Г.О., за участю позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5, ОСОБА_6,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Авдіївка з застосуванням технічного засобу Оберіг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності, суд,  -

                                                                    ВСТАНОВИВ:

     Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 в якому просив визнати  частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом  виданого на імя його рідного брата  ОСОБА_7  та визнати за ним право власності у порядку спадкування  на Ѕ частину будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою м.Авдіївка, вул. Первомайська, б.165.

        Мотивував доводи тим, що 1 липня 2000 року помер його батько ОСОБА_8 після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді жилого будинку, що розташований за адресою м.Авдіївка, вул.Первомайська,165. До числа спадкоємців першої черги входили його брат ОСОБА_7, що помер 20.02.2004 року та матір- Філь ОСОБА_9 був неповнолітнім, жив у спріному будинку разом з родиною старшого брата, яка за ним опікувалась.  Їхня мати  ОСОБА_5  була зареєстрована та проживала за іншою адресою.

     20 лютого 2004 року брат помер, після чого стосунки з відповідачкою у них почали погіршуватися, а коли у вересні 2008 року після відрядження він повернувся додому, відповідачка змінила замки на дверях, повідомила, що лише вона є господаркою будинку, заборонивши проживати в ньому. З цього часу дізнався про порушення його прав.  Посилаючись на зазначені вище обставини, що він фактично прийняв спадщину, просив визнати за ним право власності на Ѕ частину  спірного будинку та визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на спадщину на будинок № 165 по вул.Первомайська у м.Авдіївка, що було видане на імя його брата.

             У судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав.Пояснив, що  його мати- Філь Т.Д. вела спосіб життя який унеможливлював сумісне з нею проживання. Тому він проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_8, старшим братом ОСОБА_7 та його дружиною – ОСОБА_3 ОСОБА_4 проживала окремо від них. Після смерті батька він разом з родиною рідного брата продовжували мешкати у спірному будинку, чим фактично прийняв спадщину. Оскільки був неповнолітнім з заявою до нотаріальної контори не звертався. Після смерті брата, який помер у 2004 році у нього почали погіршуватися стосунки з відповідачкою, яка у серпні 2008 року заборонила жити у спірному будинку, змінила замки.

             Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позов не визнали. ОСОБА_3 пояснила, що  вона почала сумісно проживати з ОСОБА_7 приблизно у 1999 році, з того ж часу з ними разом проживав і брат її майбутнього чоловіка – ОСОБА_1, який був неповнолітнім. Всі разом вони проживали у будинку її матері за адресою м.Авдіївка, вул.Пархоменко, 56. З листопала 2000 року усі разом почали проживати у спірному будинку. Чоловік – ОСОБА_7 оформив спадщину на своє імя, про що знав позивач, який хоча і був неповнолітнім, однав мав можливість самостійно звернутися до нотаріальної контори.

         Вказала, що після смерті чоловіка з 20.02.2004 року вона разом з позивачем перейшли жити до будинку її матері за адресою м.Авдіївка, вул.Пархоменка, 56. Позов не визнала, оскільки відповідач та його законний представник не звернувся у встановленому законом порядку до нотаріальної контори, позивач пропустив строк позовної давності і з заявою про його повновлення не звернувся.

        Третя особа ОСОБА_5 - мати позивача позовні вимоги підтримала. Показала, що її чоловік ОСОБА_8, сини ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проживали у спірному будинку. Разом з ними жила відповідачка на правах майбутньої дружини старшого сина.Вона жила окремо від них у звязку з певними негараздами у її житті. Підтвердила, що на час смерті чоловіка у спірному будинку дійсно жив позивач яким опікувався його старший брат та його дружина -ОСОБА_3 Вважала, що старший брат здійснить оформлення спадщини з урахуванням інтересів молодшого брата. Особисто до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини  не зверталась.

        Третя особа – державний нотаріус Авдіївського нотаріального округу ОСОБА_12 суду показала, що після смерті ОСОБА_8 з заявою про прийняття спадщини звернувся тільки його син ОСОБА_7 на імя якого і було оформлене свідоцтво про право на спадщину за законом. Підтвердила, що права позивача, який на час смерті батька був неповнолітнім дійсно були порушені, оскільки до нотаріальної контори в його інтересах законний представник – мати не звернулася у встановлені законом строки.

     Суд, заслухавши сторони, їх представників, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, дослідивши докази, встановив наступні обставини та правовідносини.

         ОСОБА_8 помер 01.07.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Авдіївським міським відділом реєстрації актів громадянського стану (а.с.5).

        Відповідно до запису у домовій книзі за адресою м.Авдіївка, вул.Первомайська б.163 а були зареєстровані ОСОБА_8- спадкодавець, його дружина ОСОБА_5, його старший син - ОСОБА_7  

    Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, що розташований за адресою м.Авдіївка, вул.Первомайська, б.165.

   Зазначену спадщину прийняв старший син спадкодавця ОСОБА_7, оскільки є спадкоємцем першої черги, що вбачається з його свідоцтва про народження (а.с.24) , своєчасно 24.07.2000 року звернувся до нотаріальної контори з заявою (а.с. 20), а в наступному отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане 01 березня 2001 року за яким став власником усього спірного будинку.

         Між тим, позивач – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2  також є спадкоємцем першої черги, що підтверджується його свідоцтвом про народження, яке видане 11.05.1985 року (.а.с.6) та станом на день смерті батька був неповнолітнім.

           Особисто він та його матір з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не зверталися, що підтверджується матеріалами спадкової справи (а.с. 17-37).

           При вирішенні зазначеної справи суд застосовує норми Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року, оскільки спадщина відкрилась у період його чинності  до 01.01.2004 року.

             Згідно зі ст. 529 Цк України (в ред 1963 р) при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, чолові, батьки померлого.

            Відповідно до ст.549 ЦК України ( в редакції 1963 року)  визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

               З записів у домовій книзі вбачається, що за адресою м.Авдіївка, вул. Первомайська б.165 зареєстрований позивач – ОСОБА_1

     Судом встановлено, що 25.04.1985 року позивачу виповнилося 16 років, паспорт громадянина України він отримав 23.05.2001 року, а з 25.05.2001 року був зареєстрований за спірною адресою, що підтверджується записами у паспорті.  

              Позивач, третя особа ОСОБА_5 ,  свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 показали, що позивач ОСОБА_1 на час смерті свого батька ОСОБА_8 фактично проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1.

            Зазначені свідчення обєктивно підтверджуються довідкою Авдіївського професійно-технічного училища з якої вбачається, що  ОСОБА_1 навчався в ПТУ у період з 2000  по 2003 році та проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

              Таким чином, з огляду на досліджені докази, суд дійшов до висновку, що позивач, будучи неповнолітнім, на час смерті батька фактично проживав у спірному будинку і має вважатися особою, яка фактично прийняла спадщину.

                Судом було встановлено, що при житті брат позивача  ОСОБА_7, який помер 20.02.2004 року отримав свідоцтво про право власності на спадщину, що видане 1 березня 2001 року зареєстроване у реєстрі № 692.

         Таким чином, права позивача, як неповнолітньої особи, були порушені, оскільки він на час відкриття спадщини входив до кола спадкоємців першої черги,  фактично   проживав разом з сімєю брата у спірному будинку і є особою, яка  фактично прийняла спадщину у відповідності до ст.549 ЦК України в редакції 1963 року.

    За таких обставин, коли права неповнолітнього були порушені, суд вважає обгрунтованими доводи позивача стосовно визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на імя ОСОБА_7 Авдіївською державною нотаріальною конторою 01.03.2001 року в частині надання права на спадщину за законом на Ѕ житлового  будинок з належними до нього господарськими спорудами розташованого за адресою м.Авдіївка, вул. Первомайська, б.165.

         З зазначених вище підстав також належить визнати за позивачем право власності на спадщину у вигляді  Ѕ частки спірного будинку з належними до нього господарськими спорудами, що відкрилась після смерті його батька – ОСОБА_8

        Виходячи з наведеного позов задоволений  у повному обсязі.

      Доводи відповідача та її представника стосовно не визнання позову є необгрунтованими, не засновані на законі, тому не беруться до уваги.

       Так, посилання відповідачки та її представника на норми Цивільного кодексу України  в редакції 2004 року не засновані на законі, оскільки відповідно до п.1 та п.4 Прикінцевих та перехідних положень зазначений кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року; застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

          Доводи відповідачів стосовно пропуску позивачем строку для прийняття спадщини судом також не приймаються до уваги, оскільки останній фактично прийняв спадщину, про що свідчать його дії, а про порушення своїх прав дізнався у серпні 2008 року, коли позивачка заборонила йому доступ до будинку.  

          Пояснення свідка ОСОБА_15 стосовно того, що відповідач на час смерті батька не проживав у спірному будинку суд не приймає до уваги, оскільки вони суперечать доказам, дослідженим у судовому засіданні: показанням свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13, які давали послідовні показання. Їх показання обєктивно підтверджені довідкою з місця навчання позивача.

           Окрім того, відповідно до запису у домовій книзі за адресою м.Авдіївка, вул.Первомайська б.163 а були зареєстровані ОСОБА_8- спадкодавець, його дружина ОСОБА_5, його старший син - ОСОБА_7  Між тим, всі сторони підтвердили, що позивач ОСОБА_1 хоча і був неповнолітньою особою, але проживав  окремо від матері, оскільки  ним опікувався старший брат. Тому суд також не приймає до уваги вказання адреси позивача м.Авдіївка, вул. Первомайська б.163 а в заяві про прийняття спадщини наданої ОСОБА_7  

           Відповідно до ст.81,88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача належить стягнути сплачене ним держмито та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн та 51 грн., а всього 81 гривня. З відповідачки також належить стягнути держмито на користь держави у розмірі  48,31 гривня. Так,  інвентаризаційна оцінка будинку, яка зазначена у свідоцтві про право на спадщину за законом становить 19861 гривня. 1% від вартості позову складає 198,61 гривня. Позовні вимоги стосуються Ѕ частини, тому ціна позову має складати 198,61 грн. : 2  = 99,31 грн. Фактично сплачено 51 грн. Недоплачене держмито становить 48,31 грн і підлягає стягненню з відповідачки на користь держави.    

          На підставі ст. 529,549 ЦК України в ред.1963 р., Перехідних та прикінцевих положень ЦК України в редакції 2003 року, керуючись ст.10,11, 10,11, 57-60, 62, 63, 64, 81, 88,212-215 ЦПК України, суд,-      

                                                                В И Р І Ш И В:  

                  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на імя ОСОБА_7 Авдіївською державною нотаріальною конторою 01.03.2001 року та визнання права власності на Ѕ частину будинку з господарськими спорудами,  розташованого за адресою м.Авдіївка, вул. Первомайська, б.165 – задовольнити.

         Визнати частково недійсним свідоцтво  про право на спадщину за законом, виданого на імя ОСОБА_7 Авдіївською державною нотаріальною конторою 01.03.2001 року реєстраційний № 692 в частині надання права на спадщину за законом на Ѕ частину житлового  будинку з належними до нього господарськими спорудами розташованого за адресою м.Авдіївка, вул. Первомайська, б.165.

         Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадщину за законом у вигляді Ѕ частки  будинку з належними до нього господарськими спорудами, що розташований за адресою м.Авдіївка, вул.Первомайська, б. 165, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8, що помер 01 липня 2000 року.  

        Стягнути з ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_1 державне мито у розмірі 51 гривня та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.

     Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.      

             Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Донецької області через Авдіївський міський суд.

              Повний текст рішення  виготовлений 22. 02.2009 року.

              Суддя: