Справа №22-2761/2006 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 34 ГуцолаВ.І.
Доповідач МатківськаМ.В.
РІШЕННЯ
Апеляційного суду Вінницької області
від 22 грудня 2006 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого : Копаничук С.Г. Суддів : Матківської М.В., ОніщукаВ.В. При секретарі: Шевчук Л.В.
За участю : представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 26 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
Встановила:
В березні 2006 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем по справі вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 1999 року по 2002 рік. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4, яка проживає разом з нею і знаходиться на її утриманні.
За період спільного проживання вони в лютому 2000 року придбали автомобіль ВАЗ-21099, 1999 року випуску, державний НОМЕР_1, вартістю 23 709 гр.
Шлюб між ними розірвано 15 липня 2002 року. При розгляді справи про розірвання шлюбу відповідач обіцяв, що автомобіль вони розділять добровільно. В березні 2006 року вона дізналася, що відповідач зняв з обліку автомобіль і має намір його продати, не питаючи на це її згоди і не маючи наміру його ділити. Тому, вона просила розділити спільно нажите
2
майно, яким являється автомобіль, залишивши його у власності відповідача, а з нього на її користь стягнути половину його вартості 11 854 гр.50 коп. та понесені нею судові витрати.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 26 вересня 2006 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 11 854 гр. 50 коп. вартості її долі в спільному майні подружжя та 418 гр. 50 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначив, що рішення суду є незаконним, оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та норми матеріального права застосовані з порушенням, а саме: судом не вірно застосовано положення ч. 2 ст. 72 СК України, яка визначає строк позовної давності в три роки і який застосовується до вимог про поділ майна, заявлених після розірвання шлюбу.
Позивач ОСОБА_3 заперечила апеляційну скаргу, викладені в ній мотиви вважає безпідставними, надуманими і такими, що не спростовують рішення суду. Просить скаргу відхилити, а рішення залишити без зміни.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 7 лютого 1999 року, який розірвали 15 липня 2002 року. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_4.
В період шлюбу - 26.02.2000 року подружжя придбало автомобіль ВАЗ-21099, 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 23 709 гр.
Також судом встановлено, що після розлучення даний автомобіль фактично перебував в користуванні відповідача ОСОБА_2, який з метою його реалізації 09.03.2006 року зняв автомобіль з обліку.
Стаття 213 ЦК України вимагає, щоб рішення суду було законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
По справі встановлено, що позивач та відповідач являлися подружжям ( а. с. 6, 8), яке за час шлюбу придбало автомобіль ВАЗ 21099, 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 23 709 гр.
3
( а. с. 12, 11). Даний автомобіль являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно положення ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст. 70 СК України).
Стаття 71 СК України визначає, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Автомобіль являється неподільною річчю. Як встановлено по справі, між подружжям не існувало домовленості про його поділ і один із бувшого подружжя, а саме, дружина, згодна на отримання грошової компенсації замість належної їй частки в майні.
Суд першої інстанції при розгляді даного спору вирішив його вірно, проте неправильно застосував норми матеріального права, а саме, застосував закон - Кодекс про шлюб та сім'ю України, який втратив чинність 01.01.2004 року та не застосував Сімейний Кодекс України, що діє з цього часу, який підлягає застосуванню до правовідносин, що випливають із встановлених по справі обставин.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: порушення або неправильне застосування норм матеріального права. А тому, врахувавши зазначене і те, що спір вирішено правильно, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду, правильно застосувавши матеріальний закон - Сімейний кодекс України.
Також, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 71 СК України резолютивну частину рішення необхідно доповнити вказівкою про те, що автомобіль на праві власності присудити ОСОБА_2, стягнувши з нього на користь позивача грошову компенсацію.
Доводи відповідача про те, що суд не вірно застосував ст. 72 ч. 2 СК України; не вірно розділив майно, взявши його вартість із довідки МРЕВ від 23.03.2006 року, а не вартість, визначену експертом; не врахував того, що після розірвання шлюбу він автомобіль ремонтував, затративши на це кошти в сумі 3 037 гр. та не врахував суд тієї обставини, що спірний автомобіль був куплений за кошти, які він отримав від продажу іншого автомобіля, придбаного ним до шлюбу, спростовуються наступним.
Відповідно до частини 2 ст. 72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у
4
три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Тому першою умовою застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, є розірвання шлюбу. По даній справі шлюб між сторонами розірвано 15.07.2002 року ( а. с. 8). Другою умовою являється порушення прав на майно одним із співвласників. У зв'язку з цим позовна давність не розпочнеться, якщо після розірвання шлюбу права того, хто залишив свою частку у спільному майні за попереднім місцем проживання, не вимагаючи його поділу, не будуть порушені одним із колишнього подружжя.
По даній справі відповідач порушив право власності позивача в спільному майні, шляхом зняття в березні 2006 року автомобіля з реєстрації з метою його продажу без відома позивача ( а. с. 12). Тому позивач не пропустила строк позовної давності при поданні даного позову.
Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Однак, як вбачається із матеріалів справи відповідач в суді першої інстанції не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, викладених ним в апеляційній скарзі, і в суді першої інстанції він не зазначав таких обставин в заперечення позову.
Також ні відповідач ОСОБА_2, ні його представники в судовому засіданні в суді першої інстанції не зазначали і не надали суду доказів, що підтверджують кожну наведену ним обставину.
Наведені вище порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права згідно зі ст. 309 ЦПК України являються підставою для зміни рішення суду.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду вони не спростовують. Але виходячи із вищенаведеного рішення суду на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає зміні з ухваленням рішення у відповідності до вимог ч.2 ст.314 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314,316 ЦПК України, колегія суддів , -
Вирішила:
5
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 26 вересня 2006 року змінити.
Зазначити в рішенні, що із встановлених по справі обставин випливають правовідносини, до яких слід застосувати правову норму, передбачену Сімейним Кодексом України.
Резолютивну частину рішення доповнити другим реченням такого змісту: "Поділити спільне майно подружжя, присудивши ОСОБА_2 на праві власності автомобіль ВАЗ 21099, 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 23 709 гр. і стягнувши з нього на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію."
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців .
Головуючий : /підпис/
Судді: /підписи/
Копія вірна: