У Х В А Л А 

                                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   14 лютого 2007 року                                                                               м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

               Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Гільчанського споживчого товариства “Джерело”, ОСОБА_2про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2006 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до   Гільчанського споживчого товариства “Джерело”, ОСОБА_2  про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні приміщенням, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до договору купівлі-продажу він придбав у відповідача будівлю магазину “Промтовари”. В плані дана будівля значиться під літерою А1, примикаючі будівлі-під літерою Б, вбиральня-під літерою В. Перелічені споруди є цілісним майновим комплексом та не можуть бути відокремлені одна від одної. Проте відповідач відмовляється визнати за ним право власності на споруди, що значаться в плані як Б та В. У зв`язку з зазначеним  просив суд задовольнити його позов.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від       24 листопада 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2006 року,  у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2006 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від        24 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                          Левченко Є.Ф.

                                                                                               Лихута Л.М.

                                                                                              Романюк Я.М.