АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-101/99 Номер провадження 22-ц/786/2471/15Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є.В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

при секретарі: Філоненко О.В.

за участю: представника виконкому Куликівської сільської ради - Почєчун Є.О.

представника ДВС Полтавського РУЮ - Бондар А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 10 липня 2015 року

за заявою ОСОБА_4 про зміну способу виконання рішення

по справі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Куликівської сільської ради, КСП ім. Благоєва, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання ордерів недійсними, виселення, стягнення заподіяної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до місцевого суду з заявою про зміну способу виконання рішення суду від 10.03.1999 року, в якій просив змінити спосіб виконання вказаного рішення, а саме: замість зобов'язати КСП ім. Благоєва надати ОСОБА_4 квартиру по АДРЕСА_1 змінити на стягнення з Куликівської сільської ради на його користь відшкодування за неотримане житло в сумі 863872,00 грн. У подальшому, доповнивши заяву, просив стягнути на його користь відшкодування (компенсацію) за неотримане житло в сумі 1010577,00 грн. (а.с.43).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 10 липня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про зміну способу виконання рішення суду відмовлено.

Із вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_4, який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про зміну способу виконання рішення суду.

Вважає, що, якщо у відповідача відсутнє присуджене майно, то суд може винести наказ (ухвалу) про стягнення його вартості і це не міняє суть рішення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 10.03.1999 року позов ОСОБА_4 задоволений частково. Ордер, виданий виконкомом Куликівської сільської ради народних депутатів Полтавського району від 18.08.1995 року № 30 на ім'я ОСОБА_5 на жиле приміщення по АДРЕСА_1 визнано недійсним, виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 з квартири по АДРЕСА_1, зобов»язано КСП імені Благоєва надати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 інше житлове приміщення житловою площею 53 кв.м, зобов'язано КСП ім. Благоєва надати ОСОБА_4 квартиру по АДРЕСА_1, в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено (т.1, а.с.358-362).

Ухвалою Полтавського обласного суду від 08.04.1999 року у задоволенні касаційних скарг ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_6 відмовлено, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10.03.1999 року залишено без змін (т.1, а.с.371-372).

Постановою президії Полтавського обласного суду від 04.02.2000 року частково задоволено протест заступника Генерального прокурора України, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10.03.1999 року та ухвалу судової колегії Полтавського обласного суду від 08.04.1999 року змінено в частині надання жилого приміщення сім'ї ОСОБА_5, виклавши в цій частині в наступній редакції: "Зобовязати КСП ім. Благоєва Полтавського району надати ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 інше житлове приміщення, яке за розміром відповідає вимогам ст.ст. 47,48 ЖК України, але не менше за те, яке вони займали до вселення в спірну квартиру" (т.1, а.с.384-391).

Вказане судове рішення було звернуто до виконання.

На примусовому виконанні у ВДВС Полтавського РУЮ та згодом в Октябрському ВДВС Полтавського МУЮ перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-101 від 10.03.1999 року, виданого Ленінським районним судом м. Полтави, про зобов»язання КСП ім. Благоєва надати ОСОБА_4 квартиру по АДРЕСА_1. Постановою державного виконавця від 24.12.2002 року замінено боржника у виконавчому провадженні КСП ім. Благоєва на Куликівську сільську раду, на баланс якої передано об»єкти соціального побуту, які перебували на балансі КСП ім. Благоєва, в тому числі житловий фонд (т.1, а.с.539).

На теперішній час рішення Ленінського районного суду від 10.03.1999 року не виконано.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 неодноразово звертався до суду з заявами про зміну способу виконання судового рішення від 10.03.1999 року (т.1, а.с.557; т.2, а.с.60).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави 03.03.2014 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17.04.2014 року заяву ОСОБА_4 задоволено, змінено спосіб виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 березня 1999 року, а саме: замість "зобов'язати КСП ім. Благоєва надати ОСОБА_4 квартиру по АДРЕСА_1" змінено на "стягнути з Куликівської сільської ради на користь ОСОБА_4 компенсацію за не отримане житло в розмірі 723335,00 грн."

Вказані судові рішення скасовано ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.09.2014 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3, а.с.46-49).

02.04.2015 року державним виконавцем ВДВС Полтавського РУЮ винесено постанову ВП №45272502, на підставі якої виконавчий лист № 2-101/99, виданий Ленінським районним судом м. Полтави 14.02.2008 року, про зобовязання Куликівської сільської ради надати ОСОБА_4 квартиру по АДРЕСА_1 повернуто стягувачу ОСОБА_4 з підстав, передбачених п.6 ч.1 ст.47,ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" у звязку з тим, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або аналогічне майно, яке можливо надати в рахунок виконання рішення суду, що підтверджується актом державного виконавця від 19.11.2014 року та повідомленням Куликівської сільської ради від 13.11.2014 року та від 31.03.2015 року (т.3, а.с.4).

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду місцевий суд виходив із того, що запропонований заявником спосіб виконання судового рішення про стягнення з органу місцевого самоврядування на його користь коштів замість зобовязання вчинити дії з передачі йому квартири фактично призведе до зміни рішення суду по суті, а не способу його виконання, а також до вирішення вимог, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та потребують доказування в порядку позовного провадження.

Такий висновок суду відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на Законі, виходячи з наступного.

За змістом ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Аналогічні норми викладені у ч.1 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження".

У відповідності до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26.12.2003 року при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.351 ЦПК (1503-06 ) і ст. 121 ГПК (1798-12) їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Згідно ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Скасовуючи ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави 03.03.2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17.04.2014 року, якими заяву ОСОБА_4 задоволено та змінено спосіб виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10.03.1999 року із зобов'язання КСП ім. Благоєва надати ОСОБА_4 квартиру по АДРЕСА_1 на стягнення з Куликівської сільської ради на користь ОСОБА_4 грошової компенсації за не отримане житло суд касаційної інстанції в ухвалі ВССУ від 24.09.2014 року зазначив, що, постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_4 про зміну способу виконання судового рішення, суд замість зобов»язання надати житло стягнув грошову компенсацію, змінивши таким чином рішення по суті, що був не вправі робити.

При винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції в повній мірі було враховано висновки і мотиви, з яких скасовані вказані вище рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з'ясовувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення.

Як убачається з матеріалів справи, майно, присуджене рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 10.03.1999 року у Куликівської сільської ради відсутнє, у зв»язку з цим ОСОБА_4, просить стягнути на його користь грошову компенсацію за неотримане житло в сумі 1010577,00грн..

Проте, аналізуючи наведені норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що задоволення заяви ОСОБА_4 про зміну способу виконання рішення, шляхом стягнення грошової компенсації замість зобов'язання надати житло призведе до зміни судового рішення по суті, що є недопустимим, та суд робити цього не вправі.

Посилання в апеляційній скарзі на положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони регулюють питання виконання рішень, ухвал, постанов, саме господарських судів при вирішенні господарських спорів, а не цивільних.

Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку, що районний суд правомірно відмовив у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду.

Доводи апеляційної не спростовують висновків суду, не ґрунтуються на нормах права, тому судом до уваги не приймаються.

Колегія суддів вважає, що за наведених вище обставин оскаржувану ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.211,303, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст.314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 10 липня 2015 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Л.І. Пилипчук

/підпис/ О.В. Чумак

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун