УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді Даценко Л.М.,
суддів: Савченка С.І., Іванової І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного суду Київської області адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення,
встановила:
У червні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про виплату недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, посилаючись на те, що вона перебуває на обліку у відповідача як потерпіла 2 категорії Чорнобильської катастрофи і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Оскільки відповідачем такий розмір пенсії здійснюється у значно меншому розмірі, просила зобов'язати відповідача виплатити недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2525 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2009 року позов задоволено. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2625 грн. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою УСЗН Білоцерківської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має статус потерпілої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, яка користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в тому числі відповідно до ст. 48, виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. В порушення наведеної норми Закону відповідачем позивачці щорічна допомога на оздоровлення була виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір щорічної одноразової грошової допомоги, встановлений вказаною постановою, не відповідає розміру допомоги, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а * тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України", визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Згідно з ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно - правові акти будь - якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно - правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь - яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Колегія судців вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позивачка має право на перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськраионного суду Київської області від 07 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий
Судді