У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на жиле приміщення, відшкодування моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1 про виселення, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 3 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 року,-
в с т а н о в и л а :
У серпні 2002 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на жиле приміщення, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач продав їй житло. А оскільки квартира була кооперативною та не могла бути оформлена договором купівлі-продажу в нотаріальній конторі, то між нею та відповідачем було укладено договір найму жилого приміщення. Після оформлення відповідачем свідоцтва про право власності на дану квартиру, останній відмовився від оформлення договору купівлі-продажу. У зв`язку з зазначеним просила суд задовольнити її позов.
У вересні 2002 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про виселення відповідачки із займаного приміщення у зв`язку з розірванням договору найму жилого приміщення та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 3 серпня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_2- задоволено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 3 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.
Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 3 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.
Романюк Я.М.