Справа №4-3/09
Шацький районний суд Волинської області
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
7 квітня 2009 року смт. Шацьк
Суддя Шацького районного суду Волинської області Жевнєрова Н.В., при секретарі Остапчук Н.В., за участю прокурора Кузька І.П., підозрюваного ОСОБА_1, старшого слідчого Остапчука Б.В., захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Шацьк подання в.о. слідчого Шацького РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_3, погоджене Любомльським міжрайонним прокурором, про обрання запобіжного заходу взяття під варту щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого, останній раз засудженого 08.10.2004 року Любомльським районним судом Волинської області за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого умовно-достроково постановою Маневицького районного суду Волинської області від 25.04.2008 року на один рік 28 днів,
який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ст. 395 КК України,
в с т а н о в и в:
В.о. слідчого Шацького РВ УМВС України у Волинській області звернувся в суд з поданням про обрання запобіжного заходу взяття під варту щодо ОСОБА_1, який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ст. 395 КК України. Подання обґрунтовує тим, що 5 жовтня 2008 року о 23 год. 15 хв. в смт. Шацьк при поверхневому огляді ОСОБА_1 у нього було виявлено та вилучено полімерний кульок з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка згідно з висновком спеціаліста є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабіс (висушена маріхуана), загальною масою 15,36 грама.
4 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Крім того, відповідно до постанови Маневицького районного суду Волинської області від 17.04.2008 року щодо ОСОБА_1 на підставі пункту „г” ст. 3 Закону України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” встановлено адміністративний нагляд строком на один рік та встановлено обмеження: не виходити з будинку (квартири) за місцем проживання з 22 год. до 6 год.; не виїжджати за межі Шацького району Волинської області без дозволу органу внутрішніх справ; періодично, два рази на місяць, з’являтися для реєстрації в орган внутрішніх справ за місцем проживання; не відвідувати заклади громадського харчування та торгівельні заклади, де реалізуються спиртні напої на розлив.
Однак 14 жовтня 2008 року ОСОБА_1, порушивши встановлені обмеження, виїхав за межі території України і був відсутній за місцем проживання до 02.04.2009 року.
4 квітня 2009 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 395 КК України, і того ж дня об 11 год. 30 хв. його було затримано відповідно до ст. 115 КПК України.
Необхідність обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу взяття під варту у поданні обґрунтовано тим, що він підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, за місцем проживання характеризується негативно, ухилявся від адміністративного нагляду, тому з метою уникнути кримінальної відповідальності може ухилитися від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини у справі, продовжувати злочинну діяльність.
В судовому засіданні прокурор та старший слідчий, кожен зокрема, подання підтримали, просили обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід взяття під варту.
Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив свою причетність до злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та просив у задоволенні подання відмовити.
Захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення подання заперечувала, вважає, що підстав для обрання щодо ОСОБА_1 найбільш суворого запобіжного заходу взяття під варту немає, та просила обрати щодо нього запобіжний захід підписку про невиїзд.
Заслухавши думку прокурора, старшого слідчого, пояснення підозрюваного, його захисника, вивчивши матеріали кримінальної справи, суд дійшов висновку, що в обранні запобіжного заходу взяття під варту щодо ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 148 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовуються до підозрюваного з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановлення істини у справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів невеликої та середньої тяжкості, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків.
Разом з тим ОСОБА_1 визнає винуватість у порушенні обмежень адміністративного нагляду, однак заперечує свою причетність до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. При цьому стверджує, що він має постійне місце проживання, хворіє на епілепсію, потребує постійного медикаментозного лікування, тому не має наміру перешкоджати встановленню фактичних обставин справи, ухилятися від проведення слідчих дій, зобов’язується з’являтися на виклики слідства й суду, добросовісно виконувати свої процесуальні обов’язки.
Органом досудового слідства не представлено жодних фактичних даних на підтвердження того, що ОСОБА_1 має намір перешкоджати встановленню фактичних обставин справи, продовжувати злочинну діяльність. Посилання у поданні на факт порушення ОСОБА_1 14.10.2008 року обмежень адміністративного нагляду як на намір ухилитися від слідства й суду суддя не бере до уваги, оскільки кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за фактом вилучення у нього наркотичного засобу 04.10.2008 року та за фактом порушення правил адміністративного нагляду порушено лише 04.04.2009 року, після чого його затримано за підозрою у вчиненні злочинів.
Тому за вказаних обставин суд не знаходить підстав для обрання щодо ОСОБА_1 найбільш суворого запобіжного заходу – взяття під варту, і вважає, що щодо нього слід обрати запобіжний захід підписку про невиїзд, який буде необхідним і достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним процесуальних обов’язків.
Керуючись статтями 148, 149, 150, 151, 155, 165-1, 165-2 КПК України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні подання в.о. слідчого про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу взяття під варту відмовити.
Обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід підписку про невиїзд та роз’яснити, що він не має права відлучатися з місця постійного проживання без дозволу слідчого.
Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі судового засідання негайно.
На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області протягом трьох діб з моменту її проголошення.
Суддя Н.В.Жевнєрова