Справа № 2-а-7979/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2011року. Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі судді Погрібної Н.М., при секретарі Івановій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області про стягнення невиплаченої соціальної надбавки як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2011 р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську (надалі УПФУ) Донецької області про визнання бездіяльністю невиплату соціальної надбавки дітям війни та стягнення невиплаченої соціальної надбавки, в якому зазначив, що має статус " дитини війни", у зв’язку з чим у відповідності до ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. " 1-29/2007 положення статті 71 Закону України " Про державний бюджет на 2007 рік" , якими була зупинена дія статті 6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни" ,визнані таким, що не відповідають Конституції. Відповідач зазначену доплату не нараховував та не виплачував. Позивач просить визнати бездіяльністю відповідача невиплату соціальної надбавки як дитині війни та стягнути з останнього на його користь недотриману соціальну надбавку як дитині війни за період з 01.01.2011 р. по 01.07.2011 р. та здійснювати такі виплати у подальшому.

У судове засіданні позивач не з’явився, до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи у його відсутність та на позовних вимогах наполягає .

Відповідач позов не визнав, виклав свою позицію в письмових запереченнях, надав довідку про розмір виплаченого підвищення до пенсії позивачу як особі, що має статус дитини війни..

У письмових запереченнях відповідача проти позову зазначено, що порядок надання пільг, передбачених ст.6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни" , Кабінетом Міністрів України у 2006 р. не було зроблено. Законом України " Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст. 6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни" була призупинена, тому, незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. " 1-29/2007 , яким визнаний неконституційним п.12 ст.71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік", видатки на підвищення дітям війни не передбачено, як і не визначено, за рахунок яких коштів і джерел , в якому порядку, який чином обчислювати вказаний розмір. Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який визнано у подальшому неконституційним. Також, відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, який передбачено ст.99 КАС України, та який був пропущений позивачем без поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни

( 2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Згідно довідки відповідача у 2006-2007 роках позивачу надбавка по категорії " Діти війни" не виплачувалась . Зазначене підвищення виплачувалось позивачу з 01.01.2008 р.-47,00 грн.; з 01.04.2008 р.-48,10 грн.; з 01.07.2008 р.-48,20 грн.; з 01.10.2008 р.-49,80 грн., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. - 49,80 грн.; з 01.01.2010 р.- 49,80 грн.

Відповідно до ст.6 ЗУ " Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. , що набув чинності з 01.01.2006 р., дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 6 вказаного Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватися як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум

використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який

відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Згідно з Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 р. № 1646-У1 прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність з 01.01.2010 р. складає - 695 грн.; з 01.04.2010 р. по 01.07.2010 р.- 706 грн. ;з 01.07.2010 р.- 709 грн.; з 01.10.2010 р.- 723 грн., з 01 .12.2010р.- 734 грн.

Таким чином, позивач мав право на отримання з 01.01.2011 р. по 01.07.2011 р. соціальної надбавки дитині війни у розмірі 30 відсотків відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції ,яка діяла в цей період.

Судом встановлено, що з 01.01.2011 р. по 01.07.2011 р. фактично позивачу була нарахована та виплачена відповідачем соціальна надбавка дитині війни у меншому розмірі, ніж встановлено ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тому, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому ст.6 вказаного Закону, за період з 01.01.2011 р., слід визнати протиправною.

19 червня 2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" N 3491-VI від 14.06.2011 року, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивач має право перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.2011 р. по 18.06.2011 р.

Приймаючи до уваги, що органи Пенсійного фонду України відповідно п. 34 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(в редакції від 30 квітня 1993 року № 43-93) звільнені від сплати судових витрат, суд вважає необхідним компенсувати їх по даній цивільній справі за рахунок держави..

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99-100,184-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Артемівськ Донецької області про визнання бездіяльністю невиплату соціальної надбавки дітям війни та стягнення невиплаченої соціальної надбавки дитині війни –задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Артемівську Донецької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком 01.01.2011 р. по 18.06.2011 р.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Артемівську Донецької області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як особі, що має статус дитини війни, за період з 01.01.2011 р. по 18.06.2011 р., відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції ,яка діяла в цей період, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично здійсненних виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Звільнити УПФУ м. Артемівська від сплати судових витрат.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Н. М.Погрібна