ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 2-а-2834/08/0470
категорія статобліку - 6.6.6
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2009 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турлакової Н.В.
при секретарі судового засідання: Федосенко І.А.
за участю сторін:
прокурора: Гузій Д.В.
представник позивача: не з'явився (заява про розгляд справи без його участі)
представник відповідача 1: не з'явився
відповідач 2: не з'явився (заява про розгляд справи без його участі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративний позов прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_1
про визнання недійсним запису про державну реєстрацію, первинних бухгалтерських документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, -
в с т а н о в и в :
Прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу звернувся до суду в інтересах держави в особі Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_1, з позовними вимогами про :
• визнання недійсним запису про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» з моменту реєстрації на ОСОБА_1 з 16.06.2006 року, який здійснений з порушенням законодавства, що неможливо усунути;
• визнання недійсними всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку з реквізитами товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» за підписом ОСОБА_2
• визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №04898223 серії НОМЕР_1
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що запис про державну реєстрацію ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснений на підставну особу ОСОБА_1. що в свою чергу позбавляє реєстраційні документи юридичної сили без державної реєстрації юридичної особи. Оскільки реєстрація товариства здійснювалась на підставну особу, діяльність від імені товариства здійснювалась невстановленими особами, тому запис про реєстрацію товариства та всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку просить визнати недійсними. Відсутність волевиявленя ОСОБА_1. на отримання майнових прав на володіння використання та розпорядження ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснення господарської діяльності підприємства, свідчить на думку позивача про незаконність засновника і власника даного підприємства з моменту його перереєстрації.
В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на Закони України «Про прокуратуру», «Про державну податкову службу в Україні», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», «Про податок на додану вартість», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», «Про господарські товариства» та Цивільний Кодекс України.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Судом на адресу державної реєстрації відповідача направлялись судові повістки, проте, поштові відправлення повернулись до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Враховуючи, що судові повістки надсилались судом на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у якому відсутні будь-які відомості про зміну ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» свого місцезнаходження, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, та розглядає справу без участі його представника.
Відповідач 2 надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що з адміністративним позовом згоден, просить визнати недійсним запис про державну реєстрацію ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради від 15.06.2006 року за №НОМЕР_3, ідентифікаційний код № НОМЕР_2, в якості керівника якого зазначений ОСОБА_1, згідно копії довідки з ЄДРПОУ станом на 15.11.2007р.
Відповідно до довідки від 16.06.2006р. № 1612 ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» взято на облік як платника податків 16.06.2006 року за № 4804.
06 липня 2006 року ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №04898223 серії НОМЕР_1, яке отримане ОСОБА_1.
25 червня 2007 року, фахівцями позивача було складено акт про відсутність відповідача 1 за адресою вказаною в реєстраційних документах.
Як зазначив прокурор в позовній заяві, під час проведення податковою розслідування з питань створення та фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» встановлено, що ОСОБА_1. в травні-червні 2006р. на прохання його знайомого ОСОБА_3 погодився стати директором нового підприємства. Відкриттям нового підприємства займався ОСОБА_3 проте ОСОБА_1. їздив з ним та підписував документи. Також крім директора він виконував обов'язки бухгалтера даного підприємства. Являючись директором ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», він ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності даного підприємства не мав. Обов'язки керівника вказаного підприємства не виконував, не вів господарської діяльності від імені підприємства, ніяких фінансово-господарських документів (угод, накладних, податкових накладних, платіжних доручень та інших документів) в якості керівника цього підприємства не підписував, оскільки не мав для цього фінансових можливостей, досвіду роботи, необхідних знань.
Згідно копії пояснень наданих ОСОБА_1 на ім'я начальника СДПІ ГМК у м. Кривому Розі майору податкової міліції ОСОБА_4., ОСОБА_1. пояснив, що в травні-червні 2006р. на прохання його знайомого ОСОБА_3 він погодився стати директором нового підприємства. Відкриттям нового підприємства займався ОСОБА_3 проте ОСОБА_1. їздив з ним та підписував необхідні для реєстрації документи, та їздив до «Приватбанку» де ним був відкритий розрахунковий рахунок. Також він став головним бухгалтером даного підприємства. Вказані пояснення відібрані ст. о/у ГОІМСГІІ ГМК ОСОБА_5
Таким чином, вимоги позивача фактично ґрунтуються лише на письмових поясненнях ОСОБА_1 надані ст. оперуповноваженому управління податкової міліції ДПА у Дніпропетровській області ОСОБА_5, що і було підставою для звернення до суду позивача, проте доказів наявності законних підстав отримання таких письмових пояснень суду не надано.
Положення ст..70 КАС України встановлена належність та допустимість доказів, відповідно до якої обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Свідоцтво про державну реєстрацію згідно ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» - документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця.
Порядок та підстави видачі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи визначені в ст..25 зазначеного Закону, відповідно до якої державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей реєстраційної картки. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.
Відповідно до ч.1,2 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру
Відповідно до ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ним органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках передбачених законом.
Юридична особа є такою, що припиняється, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Згідно до п.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Позивач просить , визнати недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та визнати недійсними всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідача з моменту їх реєстрації посилаючись на те, що підприємство зареєстровано на підставну особу. Однак, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1. брав участь в реєстрації ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», підписував необхідні для реєстрації документи, їздив до «Приватбанку» де ним був відкритий розрахунковий рахунок, відповідно діяв добровільно та згідно з власним волевиявленням.
Отже в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на факти, які не підтверджені матеріалами справи.
Доказів наявності законних підстав отримання письмових пояснень ОСОБА_1. позивачем суду не надано.
Не були також представлені суду допустимі та належні докази того, під час створення підприємства допущені порушення законодавства, а підприємство відповідача має ознаки фіктивності.
Той факт, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не може бути віднесений до доказів на підтвердження висновку щодо фіктивності такого підприємства.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» п ідставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;
невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;
порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:
наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;
невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;
наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону;
наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;
використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.
Проаналізувавши наведені правові норми, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь-якого обовязку покладеного на державного реєстатора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки не містить. Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного зясування обставин, що згідно зі ст.27 були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.
За наявності необхідного пакету документів у державного реєстратора не було підстав для відмови у державній реєстрації відповідача.
Позивачем також не було підтверджено належними доказами існування факту порушень закону, допущених реєструючим органом під час державної реєстрації юридичної особи - відповідача.
Питання щодо припинення юридичної особи за ініціативорю засновника підприємства або уповноваженою ним особою може бути вирішеним відповідно до ст.34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».
Отже в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на факти, які не підтверджені матеріалами справи. Відповідно суд приходить до висновку що факт порушення закону при створенні юридичної особи - відповідача матеріалами справи не підтверджений.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідний обов'язок закріплює і ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідно до якої посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуваним Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Як передбачено ч.1 п.4 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявності торгових патентів.
Права органів державної податкової інспекції закріплені ст..11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема п.17 встановлює право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду із позовом, що розглядається позивач посилається на ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст..9 Закону України «Про податок на додану вартість» ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», Господарський кодекс України.
Проте вказані норми не передбачають права органів державної податкової служби на звернення до суду із позовом про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, визнання недійсними всіх первинних документів бухгалтерського та податкового обліку , визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ.
Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість, суд вважає, що здійснюючи реєстрацію особи як платника податку на додану вартість, держава в особі органу державної податкової служби започатковує виникнення між нею і цією особою податкових правовідносин, на підтвердження чого видає цій особі свідоцтво платника податку на додану вартість.
Останнє є лише підтвердженням правового статусу особи, породженого фактом виникнення вказаного правовідношення, а не актом, через який орган державної влади реалізує свої контролюючі повноваження відповідно до чинного законодавства.
Реєстрація осіб як платників податку на додану вартість передбачена ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість".
Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Вказаним пунктом ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "г" цього пункту. Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.
Тобто суд зазначає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану та всіх первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не відповідають змісту законодавства. Відповідно до вказаних вище норм, законодавець до повноважень саме податкового органу відносить анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість за наявності на те передбачених Законом підстав. Таким чином, що позивач має право та зобов'язаний, з підстав встановлених законом, самостійно здійснювати анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.
Стосовно визнання позову відповідачем 2, суд не приймає визнання позову, оскільки в силу вимог ст.ст. 112, 136 КАС України, суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, суд вбачає, що визнання позову відповідачем з огляду на обставини справи суперечить закону.
Враховуючи вищезазначені обставини, норми чинного законодавства, матеріали справи суд приходить до висновку що, факт порушення закону при створенні юридичної особи - відповідача матеріалами справи не підтверджений, існування факту порушень закону, допущених реєструючим органом під час державної реєстрації юридичної особи - відповідача позивачем не доведений, позовні вимоги на звернення до суду з вимогами про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, визнання недійсними всіх первинних документів бухгалтерського та податкового обліку , визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ не відповідають чинному законодавству, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 160-163 КАС України суд, -
п о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_1 про визнання недійсним запису про державну реєстрацію, первинних бухгалтерських документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 06 квітня 2009 року.
Суддя Н.В.Турлакова