У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді: Фіцака Т.Д.,
суддів: Іванів О.Й., Гриновецького Б.М.
з участю: прокурора: Салиги О.В.
обвинуваченого: ОСОБА_1
апелянта: ОСОБА_2
представника апелянта: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією ОСОБА_2 на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Даною постановою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого, -
звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 367 КК України внаслідок зміни обстановки, а провадження в справі закрито.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишено без змін – підписку про невиїзд.
Згідно постанови суду, ОСОБА_1 обіймаючи посаду головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції, будучи державним службовцем 13 рангу, тобто службовою особою, що виконує функції представника влади та наділена організаційно розпорядчими повноваженнями, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків не вжив всіх заходів до своєчасного і повного виконання судового рішення допустив службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам.
Злочин вчинено при наступних обставинах:
ОСОБА_1як головний державний виконавець відділу ДВС Косівського РУЮ при неодноразовому винесенні постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом 2-40/2007 виданим 14.03.2008 року Шевченківським районним судом м. Львова, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них не здійснив всіх необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення зазначеного в документі на примусове виконання рішення ( виконавчого документу) у спосіб і порядок, визначений документом. 19.02.2008 року, ОСОБА_1, отримавши до виконання виконавчий документ - виконавчий лист № 2-40/2007 виданий 14.03.2008 року на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова, внаслідок неналежного виконання п. 2.2 посадової інструкції, не звернувся із заявою до суду в порядку статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» за роз'ясненнями резолютивної частини рішення, викладеної у виконавчому документі. Отримавши на виконання виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Львова №2-40/2007, державний виконавець Гуцуляк І.Я. 20.02.2008 року в порушення вимог статей 18, 18-1, 24 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа). Своє рішення ОСОБА_1 мотивував тим, що перевірка виконання мирової угоди та виконання самих мирових угод не підлягає виконанню відділом ДВС. 09.04.2008 року до відділу ДВС Косівського РУЮ повторно надійшов виконавчий лист №2-40/2007 про виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19.07.2007 року. Аналогічно, стягувачем було подано заяву про примусове виконання судового рішення, яка дублювала попередню заяву. В продовження своєї злочинної бездіяльності державний виконавець Гуцуляк І.Я., не з'ясувавши повного обсягу прав і обов'язків сторін за вказаною мировою угодою, тобто не виконавши вимоги статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року повторно прийняв рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження. Як і у попередньому випадку, своє рішення ОСОБА_1 мотивував тим, що перевірка виконання мирової угоди та виконання самих мирових угод не підлягає виконанню відділу ДВС. Аналогічно, 03.10.2008 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, без відповідного роз'яснення Шевченківського районного суду про обсяг прав і обов'язків сторін встановлених судом на підставі мирової угоди у спорі між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, головний державний виконавець відділу ДВС Косівського РУЮ ОСОБА_1, прийняв ще одне рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження за заявою стягувача про примусове виконання судового рішення та виконавчим листом №2-40/2007 виданим 14.03.2008 року Шевченківським районним судом м. Львова. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.11.2008 скасовано постанову державного виконавця Гуцуляка І.Я. від 03.10.2008 року та зобов'язано відділ ДВС Косівського РУЮ відкрити виконавче провадження за заявою ОСОБА_2 про примусове виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Львова у справі №2-40/2007р. відповідно до виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Львова від 14.03.2008 року. 27.11.2008 року в.о. начальника ВДВС Головного управління юстиції ОСОБА_5 за наслідками перевірки виконавчого провадження в порядку ст.ст. 8, 8-1, 8-2 Закону України «Про виконавче провадження» скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.10.2008 року по виконанню виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова №2-40, виданого 14.03.2008 року. Внаслідок неналежного виконання державним виконавцем відділу ДВС Косівського РУЮ ОСОБА_1 своїх службових обов'язків державним інтересам спричинено істотну шкоду, що виразилась у підриві авторитету та престижу органів державної виконавчої служби в особі Відділу державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції.
У поданій апеляції ОСОБА_2 вважає, що постанова суду є незаконною, винесена з грубим порушенням матеріального та процесуального кримінального законодавства та підлягає скасуванню. Суд першої інстанції не допустив ОСОБА_2 як потерпілого до розгляду справи та не викликав його в судове засідання, внаслідок його відсутності на судовому засіданні, він не зміг реалізувати свої процесуальні права. Також вважає, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 та не оцінив суспільно небезпечні наслідки вчиненого ОСОБА_1 злочину. Апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. Просить постанову суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
У засіданні апеляційного суду:
- ОСОБА_2 та його представник подану апеляцію підтримали та просили її задовольнити;
- прокурор просив апеляцію залишити без задоволення, а постанову суду без зміни;
- обвинувачений ОСОБА_1 просив в задоволенні апеляції відмовити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта ОСОБА_2 та його представника, пояснення прокурора, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 365 КПК України постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Доводи апелянта про те, що його не визнано потерпілим та не викликалось у суд першої інстанції є обґрунтованими, оскільки згідно зі ст. 49 КПК України потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог ст. 22, 64 КПК України справу розглянуто однобічно та неповно, що виразилося у нез’ясуванні всіх істотних обставин справи, у їх поверховому дослідженні.
Відповідно до вимог ст. 367 КПК України підставами для скасування судових рішеннь є істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність вироку фактичним обставинам справи , неправильне застосування кримінального закону.
Такі порушення були допущені судом першої інстанції при розгляді цієї справи.
Крім цього, згідно зі ст. 320 КПК України після останнього слова підсудного суд негайно видаляється до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.
В порушення даної норми закону суд першої інстанції, як вбачається з протоколу судового засідання (а.с. 251т. 2 ) надав підсудному останнє слово, а по виході з нарадчої кімнати оголосив вирок.
Однак судом було винесено постанову ( а.с. 252-254 т.2), що є істотним порушенням кримінально–процесуального закону.
Колегія суддів вважає, що за таких обставин постанову суду слід скасувати, а справу направити на новий розгляд із стадії попереднього розгляду, де слід перевірити в силу ст. 237 КПК України дотримання вимог п.п. 3, 5 даної статті.
При новому судовому розгляді слід більш повно та всесторонньо дослідити обставини справи, дати належну оцінку всім доказам по справі та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а також перевірити й інші, викладені в апеляції ОСОБА_2 доводи щодо порушення норм кримінально-процесуального закону.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 , 367 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляцію ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2011 року відносно ОСОБА_1 – скасувати, а справу направити на новий розгляд зі стадії попереднього розгляду справи в той же суд в іншому складі суду.
Головуючий Т.Д. Фіцак
Судді: О.Й. Іванів
ОСОБА_6