справа № 208/661/14-ц

№ провадження 2/208/886/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2014 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі – Щербацевич Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_2, в якій просив суд стягнути з неї борг за договором позики з урахуванням індексу інфляції у розмірі 436655,87 грн., 3% річних від простроченої суми, що становить 14284,93 грн. та витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 04 березня 2011 року він та відповідач уклали договір позики, згідно з яким позивач передав відповідачці грошові кошти в розмірі 50000,00 доларів США, а відповідач у свою чергу зобов’язалася повернути позивачеві позичені гроші до 01.01.2013 року. В підтвердження складання між позивачем та відповідачем даного договору та передачі позичальникові грошових коштів в розмірі 50000,00 доларів США, позичальником при отриманні грошей була написана власноруч розписка. Термін повернення коштів сплинув, тобто 01.01.2013 року відповідачкою ОСОБА_2 не були повернені позивачеві грошові кошти в розмірі 50000,00 доларів США. Позичена відповідачем сума не повернена позивачу і до теперішнього часу. Станом на 04 лютого 2014 року середній курс валют комерційних банків України становить продаж за 1 долар США – 8,69 грн. Таким чином, сума основного боргу становить 434500,00 грн. у перерахунку на національну валюту. Сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення з січня 2013 року по січень 2014 року включно складає суму 436655,87 грн., крім того відповідач повинна повернути борг з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інше не передбачено договором, що складає суму у розмірі 14284,93 грн. Позивач вважає, що його матеріальне право є порушеним, тому він вимушений звернутися до суду за його захистом.

Позивач в судове засідання не з’явився, але надав заяву в якій просив суд розглянути справу без його участі, на своїх вимогах наполягав, не заперечував проти заочного розгляду справи та без застосування технічних засобів.

Відповідач в судове засідання не з’явилася але у попередні судові засідання надала заяву в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог, про час та місце останнього судового засідання була повідомлена належним чином, згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, судова повістка - виклик направлена відповідачеві на останню відому суду адресу і в силу ст.77 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 169 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажними; є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача та його представника, згідно вимог ст. 224 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У відповідності до ст. 131 ЦПК України сторони зобов`язані подати свої докази чи повідомити суд про них до або під час попереднього судового засідання.

Згідно ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню у справі.

Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Зокрема, встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Ст. 16 ЦК України передбачено захист цивільних прав та інтересів судом, але згідно ч. 3 зазначеної статті суд може відмовити у захисті в разі порушення особою ч. 2 - ч. 5 ст. 13 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2011 року між сторонами було укладено договір позики, згідно з яким позивач передав відповідачці грошові кошти в розмірі 50000,00 доларів США, а відповідач у свою чергу зобов’язалася повернути позивачеві позичені гроші до 01.01.2013 року, що підтверджується розпискою написаною відповідачкою власноруч.

Станом на 03.02.2014 року середньо виважений курс на міжбанківському валютному ринку України Національним банком України не визначений. Проте, Національним банком України на офіційному Інтернет представництві (сайт - http://www.bank.gov.ua/control/uk/index), 31.01.2014 року оголошено, що середньо виважений курс на міжбанківському валютному ринку України становить: 815,50 грн за 100 дол.США, таким чином, в гривневому еквіваленті сума боргу (далі – СБ), відповідачки становить – 407 750,50 грн. і розраховується наступним чином: СБ = (50 000 х 815,50) : 100 = 407 750,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладання зі мною як позикодавцем договору позики, умовами виконання якого було визначено повернення позичених грошових коштів у строк до 01.01.2013 року.

Частинами 1,3 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено – «Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася на його банківські рахунки».

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено – «Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)».

Пунктом 3,4 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено – «У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди».

Частиною 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено – «Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу».

Ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено – «Боржник не звільняється від відповідальності за можливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, як кредитор позивач має право вимагати від відповідача по справі, яка є моїм боржником, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми позики.

Згідно інформаційного листа № 01-8/685 від 20.11.2008 року Верховний Суд України вказав, що діюче законодавство не виключає можливості звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням збільшилась в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості. Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання доданий до позову зроблений з урахуванням Індексу інфляції, який щомісячно розраховуються Держкомстатом, згідно положень ст. 18 Закону України "Про інформацію" офіційна державна статистична інформація підлягає систематичному оприлюдненню. Держава гарантує суб'єктам інформаційних відносин відкритий доступ до офіційної державної статистичної інформації, за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно із законом, що також підтверджується листом Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Таким чином, позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають частковому задоволенню задоволенню, оскільки сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення з січня 2013 року по січень 2014 року включно, становить 409905грн.87 коп. та три проценти річних від простроченої суми, становить 14284,93 грн., а всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 424190,80 грн.

Також суд вважає, що на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір 3654,00 грн. сплачений позивачем при подачі позову до суду у повному обсязі.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 13, 16, 202, 203 - 205, 228, 509, 526, 530, 541, ч. 1 ст. 543, ст. ст. 629, ст. ст. 1046 - 1047, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, ч.1 ст.15, 59, 60, 61, 76, 77, 79, 84, 86, 88, 131, 169, 209, 212, 214 – 215, 224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН в матеріалах справи не зазначений на користь ОСОБА_1 борг за договором позики з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 424190,80 грн., та судові витрати: 3654,00 грн. - судовий збір, а всього 427844,80 грн. (чотириста двадцять сім тисяч вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Суддя Ричка С. О.