СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
24 лютого 2009 року Справа № 5020-12/561
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Заплава Л.М.,
Остапової К.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, Закрите акціонерне товариство "Швейна фабрика імені Ніни Онілової";
представник відповідача, ОСОБА_3, довіреність № 74 від 10.02.09, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4;
представник відповідача, ОСОБА_5, довіреність № б/н від 26.09.08, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 19.12.2008 року у справі № 5020-12/561
за позовом Закритого акціонерного товариства "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" (вул. Айвазовського, 3,Севастополь,99011)
до
суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_2,99003)
(представник ОСОБА_3: АДРЕСА_1, 99000)
про визнання договору від 02.01.2002 року припиненим, визнання договору від 01.08.2005 року недійсним, спонукання звільнити приміщення, розташовані в будинку № 5 по вул. Айвазовського в м. Севастополі, стягнення збитків в сумі 80724 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 19.12.2008 у справі № 5020-12/561 позовні вимоги задоволено частково, визнано припиненим договір оренди майна від 02.01.2002 року, укладений між позивачем та відповідачем. Зобов’язано відповідача звільнити приміщення, що належать закритому акціонерному товариству "Швейна фабрика імені Ніни Онілової". У задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в сумі 80724 грн. та визнання недійсним договору від 01.08.2005 року, укладеного між ОСОБА_4 та закритим акціонерним товариством "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення першої інстанції скасувати, постановити нове, яким відмовити закритому акціонерному товариству "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом першої інстанції не було зазначено закон, відповідно до якого договір оренди від 02.01.2002 року визнано припиненим.
Заперечень на апеляційну скаргу не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 січня 2009 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 10 лютого 2009 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.Н., Котлярова О.Л.
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 року судді Заплава Л.М., Котлярова О.Л. були замінені на суддів Остапову К.О., Фенько Т.П.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 року у зв’язку з неявкою сторін розгляд справи був відкладений на 24.02.2009 року.
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року суддю Фенько Т.П. було заміненено на суддю Заплава Л.М.
У судове засідання 24 лютого 2009 року представник позивача не з’явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв’язку з хворобою представника.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Згідно пункту 4.1 статуту закритого акціонерного товариства "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" товариство є юридичною особою, яка на свій розсуд вирішує питання реалізації наданих їй процесуальних прав.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.
Розглянувши матеріали справи судова колегія встановила наступне.
У жовтні 2008 року закрите акціонерне товариство “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про визнання договору від 02.01.2002 року припиненим, визнання договору від 01.08.2005 року недійсним, спонукання звільнити приміщення, розташовані в будинку АДРЕСА_3 стягнення збитків в сумі 80724,60 грн.
Ухвалою від 16.10.2008 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-12/561.
08.12.2008 року суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 звернулась до господарського суду м. Севастополя з зустрічним позовом до закритого акціонерного товариства “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” про спонукання забезпечити електроенергією та холодною водою полупідвальне нежитлове приміщення колишньої їдальні по АДРЕСА_3, яке вона орендує за договором оренди від 02.01.2002 року.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2008 року, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 року, позовні матеріали відповідача повернуті без розгляду.
Оскаржене рішення мотивоване посиланням на загальні положення Цивільного кодексу України про дійсність правочинів.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору є вимога про припинення договору від 02.01.2002 року та звільнення нежитлового приміщення по вул. Айвазовського, 5, орендованого згідно договорів від 02.01.2002 року та 01.08.2005 року, укладених між закритим акціонерним товариством "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 у зв'язку з закінченням строку дії договорів.
Правовою підставою задоволення позовних вимог в частині визнання договору від 02.01.2002 року позивач посилається на статтю 604 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 2 якої зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2002 року між закритим акціонерним товариством "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 було укладено договір оренди про передачу у строкове платне користування цокольного нежитлового напівпідвального приміщення загальною площею 50 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 8-10, том 1).
Відповідно до пункту 5.5 договору, строк його дії становить 5 років, тобто, до 02.01.2007 року та він вважається продовженим на той самий строк та на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення договору.
01.08.2005 року між закритим акціонерним товариством "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 було укладено договір про передачу у строкове платне користування цокольного напівпідвального нежитлового приміщення загальною площею 35 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.11-13, том 1).
Строк дії договору визначено до 31.12.2008 року.
Пунктом 9.4 договору передбачено, що у разі відсутності заяви будь-якої з сторін про припинення чи зміну умов договору за 10 днів до закінчення строку дії договору він вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.
Посилаючись на висновок фахівця Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса №710 від 09.10.2008 року суд першої інстанції визнав договір 01.08.2005 року новацією договору від 02.01.2002 року та дійшов висновку проте, що договір від 01.08.2005 року є припиненим.
Частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Частиною 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Висновок фахівця № 710 від 09.10.2008 року не є висновком судового експерта у розумінні статті 42 Господарського процесуального кодексу України, тому підлягає оцінці як письмовий доказ у справі, згідно статті 36 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно пунктів 1, 2 договору від 02.01.2002 року та пункту 2.1 договору від 01.08.2005 року передача майна в оренду повинна здійснюватися за актом прийняття- передачі, однак, в матеріалах справи зазначені акти відсутні.
За таких обставин судова колегія критично оцінує висновок фахівця № 710 від 09.10.2008 року (а.с. 15-17, том 1) як доказ того, які саме приміщення орендує ОСОБА_4.
Отже, визначення договору від 01.08.2005 року новацією договору від 02.01.2002 року і, як наслідок визнання останнього припиненим не ґрунтується на обставинах справи.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення першої інстанції таким вимогам відповідає не у повному обсязі.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли та продовжують існувати після набрання ним чинності.
Пунктом 9 цих Положень встановлено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Оскільки договір, який просить визнати припиненим позивач, укладений до набрання чинності Цивільним кодексом України, відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на момент його укладення норм, але щодо прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, застосовуються положення Цивільного кодексу України.
На момент укладення спірного договору від 02.01.2002 року відносини оренди регулювалися Цивільним кодексом Української РСР, який не передбачав обов’язкового нотаріального посвідчення договору оренди, укладеного між сторонами.
Згідно статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Отже, договір від 02.01.2002 року відповідно до умов його пункту 5.5, є продовженим на той же строк та на тих же умовах, тому суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 перебуває в орендованому приміщенні площею 50 кв. м на підставі вищенаведеної угоди.
За таких обставин рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині визнання договору припиненим та зобов’язання відповідача звільнити приміщення прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, та, згідно пункту 1 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
З врахуванням вищенаведеного позов про визнання договору оренди від 02.01.2002 року та зобов’язання суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 звільнити приміщення за адресою вул. Айвазовського, буд. 5 в місті Севастополі задоволенню не підлягає.
При зверненні закритого акціонерного товариства “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” до суду першої інстанції було сплачено державного мита 375 грн. (а.с. 6, том 1), тоді як необхідно 85,00 грн. - за вимоги немайнового характеру та 807, 24 грн. - за вимоги майнового характеру, всього 892,24 грн.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин з закритого акціонерного товариства “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” необхідно стягнути державне мито в сумі 517,24 грн.
Керуючись статтями 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 19.12.2008 року у справі № 5020-12/561 скасувати в частині визнання припиненим договору оренди майна від 02.01.2002 року, укладеного між суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 та закритим акціонерним товариством “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” , зобов’язання суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 звільнити приміщення загальною площею 78,6 кв.м. цокольного поверху в будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 , стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 державного мита в сумі 85,00 грн. та витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 59,00 грн. та стягнення з закритого акціонерного товариства “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” судових витрат в сумі 500,24 грн.
У позові закритого акціонерного товариства “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” про визнання припиненим договору оренди цокольного напівпідвального нежитлового приміщення загальною площею 50 кв. м, яке знаходиться за адресою: вул. Айвазовського, 5 в місті Севастополі від 02.01.2002 року та зобов’язання суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 звільнити приміщення відмовити.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в сумі 80 724 грн. та визнання недійсним договору від 01.08.2005 року, укладеного між суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 та закритим акціонерним товариством “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” рішення залишити без змін.
Стягнути з закритого акціонерного товариства “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” (ОКПО 00309460, р/р 26009301720 в СФ АКБ УСБ в м. Севастополі, МФО 324195) в дохід державного бюджету 517,24 грн. державного мита.
Доручити господарському суду міста Севастополя видати наказ.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді Л.М. Заплава
К.А. Остапова