Справа № 4-с-11/09 р.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2009 року
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі : головуючого судді Самойлової О.В.,
при секретарі : Ушак Ю.С.,
за участю представника заявника – ОСОБА_1,
представника ВДВС – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Феодосії цивільну справу за скаргою Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство Водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» на дії державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції,
ВСТАНОВИВ :
Уточнивши свої вимоги, КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» звернулося до суду із скаргою на дії ВДВС Феодосійського міського управління юстиції і просить суд скасувати постанову ВДВС від 23.12.2008 року про повернення виконавчого документу, зобов’язати ВДВС усунути порушення, поновити виконавче провадження, стягнути з боржника борг.
Вимоги мотивовані тим, що на виконанні у ВДВС Феодосійського міського управління юстиції знаходився виконавчий лист по справі № 2-2062 від 13.04.2005 року про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 409,14 грн. на користь Феодосійського ВПВКГ, постановою від 23.12.2008 року виконавчий лист було повернуто стягувачеві у зв’язку із неможливістю встановити місце проживання боржника, відповідно довідки ЖЕК № 3 ОСОБА_4 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, вона є інвалідом П групи і отримує пенсію, але державний виконавець не виконав дії, передбачені ст.ст. 67, 68 Закону України «Про виконавче провадження», не стягнув борг з пенсії ОСОБА_3, чим порушив інтереси КРП «ВПВКГ м. Феодосії».
В судовому засіданні представник заявника КРП «ВПВКГ м. Феодосії», що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, підтримав свої вимоги та пояснив, що рішенням Феодосійського міського суду з ОСОБА_3 стягнута сума боргу, але державний виконавець своєю постановою від 23.12.2008 року безпідставно повернув виконавчий лист, ОСОБА_3 є пенсіонеркою, тому необхідно було стягнути суму боргу через пенсійних фонд.
Представник ВДВС Феодосійського міського управління юстиції в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що 02.06.2008 року було відкрито виконавче провадження з виконання рішення Феодосійського міського суду від 13.04.2005 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь КРП «ВПВКГ м. Феодосії» борг у сумі 409,14 грн., боржник за викликом не з’явився, виходом на місце було встановлено, що боржник не проживає за адресою, що указана у виконавчому листі, за даними податкової інспекції також реєстрація боржника відсутня, тому виконавець виніс постанову про повернення виконавчого листа у зв’язку із неможливістю встановити місце проживання боржника, роз’яснивши стягувачеві, що виконавчий лист може бути повторно пред’явлений для виконання в строк до 23.12.2011 року.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні ним правовідносини.
Рішенням Феодосійського міського суду від 13 квітня 2005 року з ОСОБА_3 на користь Феодосійського ВПВКГ стягнуто 409,14 грн., 02.06.2008 року ВДВС Феодосійського міського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 9203. 12.09.2008 року державним виконавцем Додо Д.У. складено акт, яким встановлено, що боржник ОСОБА_3 не проживає за адресою, зазначеною у виконавчому документі, було залишено виклик (повістка) на 26.09.2008 року до державного виконавця. 19.11.2008 року також складено акт про те, що ОСОБА_3 не проживає за адресою, зазначеною у виконавчому листі, біля року. 23.12.2008 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого листу стягувачу у зв’язку із неможливістю встановити місце проживання боржника, роз’яснивши, що виконавчий документ може бути повторно пред’явлений для виконання на протязі строку, встановленого ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» ( в строк до 23.12.2011 року).
Згідно із ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Стаття 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення.
Суд не приймає доводи представника заявника про те, що державний виконавець не виконав вимоги, передбачені ст.ст. 67, 68 Закону України «Про виконавче провадження» та не звернув стягнення на пенсію боржника, тому, що такі дії можуть бути застосовані лише за умови виконання вимог ст. 30 зазначеного Закону. Крім того, виконавчий лист був повернутий стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 вищезазначеного закону, а не на підставі п.2 ч.1 ст. 40, на яку посилається заявник.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як передбачено ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач не надав суду відповідних допустимих та належних доказів про невідповідність дій ВДВС вимогам закону та необхідність скасування постанови державного виконавця ВДВС Феодосійського міського управління юстиції від 23.12.2008 року.
Проаналізувавши наведені вище норми Закону України «Про виконавче провадження», суд прийшов до висновку, що державний виконавець може приступити до примусового стягнення боргу лише після встановлення місця проживання боржника та вручення йому копії постанови про відкриття виконавчого провадження, що у даному випадку зроблено не було у зв’язку із тим, що боржник не проживає за адресою, зазначеною у виконавчому листі. Розшук боржника відповідно до частини 5 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» може бути оголошений за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до цього закону, матеріали виконавчого провадження не містять такої письмової згоди заявника. При цьому, якщо у заявника є достовірні відомості про місце знаходження боржника ОСОБА_3, він не позбавлений можливості звернутися до ВДВС для повторного пред’явлення для виконання виконавчого листа.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об’єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не засновані на законі, безпідставні, не обґрунтовані, а тому такі, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10,11, 57-66, 209, 210, 383-387 ЦПК України, на підставі ст. ст. 30, 40 Закону України «Про виконавче провадження», суд
УХВАЛИВ :
У задоволенні скарги Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство Водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» на дії державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд шляхом подачі протягом 5 днів, із дня проголошення ухвали, заяви про апеляційне оскарження ухвали суду і подачі після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя