нп 2/490/4171/2014 Справа № 490/940/14-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 липня 2015 року                                                                                             м. Миколаїв   Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого – судді Гуденко О.А.

при секретарі – Гудковій Є.С.,                                                                             

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  про усунення перешкод у користуванні спільним майном шляхом приведення об'єкту у попередній стан , який існував до порушення цього права, -

ВСТАНОВИВ:

        В липні 2013 року     ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, в якому просила заборонити    відповідачам використовувати для утримання прибудови сходів стіну належного їй на праві власності приміщення по вул.Нікольській, 45/1 в м.Миколаєві та зобов’язати ОСОБА_2, ОСОБА_5 знести самочинно збудовану конструкцію сходів, що знаходиться в коридорі загального користування, при будуванні якої використано стіну її приміщення. Також просила зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 власними силами і за власний рахунок привести належні їй на праві власності приміщення загального користування коридора та стіну, яку використано при будуванні конструкції сходів, у початковий стан.

 Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що є власником нежитлового приміщення магазину непродовольчих товарів, яке знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 45/1. Це приміщення    безпосередньо      примикає до приміщення аналогічної конструкції, яке належить відповідачам, і має адресу м. Миколаїв, вул. Нікольська, 45. Обидва вказані приміщення мають загальний коридор, загальний вихід до підїзду через сходинкову клітину першого поверху. Цей вихід нею повинен використовуватися як запасний, протипожежний вихід для евакуації відвідувачів на випадок пожежі. Проте відповідачами в односторонньому порядку   без її дозволу проведено реконструкцію своїх приміщень з добудуванням додаткового мансардного поверху і ними був влаштований вихід з сходової клітини першого поверху на другий мансардний поверх безпосередньо в приміщенні загального користування – коридору сходової клітини, яка є спільною, чим ій створені перешкоди в користуванні  власністю.

ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа - ТОВ  "ЖЕК "Забота" про покладання зобов’язань вчинити певні дії та просив заборонити ОСОБА_4 використовувати вхід/вихід з нежитлового приміщення (магазину) за адресою м.Миколаїв, вул.Нікольська, 45/1 у приміщення під’їзду житлового будинку за адресою м.Миколаїв, вул.Нікольська, 45 та використовувати  приміщення під’їзду житлового будинку по вул.Нікольська 45 в м.Миколаєві як допоміжне приміщення чи інше приміщення в цілях обслуговування нежитлового приміщення магазину по вул.Нікольська, 45/1 в м.Миколаєві. Також просив зобов’язати ОСОБА_4 закласти за власний кошт вхід-вихід з нежитлового приміщення (магазину) за адресою м.Миколаїв вул.Нікольська, 45/1 у під’їзд житлового будинку по вул. Нікольська, 45 в м.Миколаєві.

Третя особа ОСОБА_2  заявила самостійні вимоги на предмет позову та  звернулося до суду із позовом  до ОСОБА_4 про          припинення дій, що порушують право власності на нерухоме майно та відновлення стану майна, яке існувало до порушення цього права, в якому просив заборонити ОСОБА_4 використовувати вхід/вихід (еваковихід) з нежитлового приміщення (магазину) за адресою м.Миколаїв, вул.Нікольська, 45/1 у приміщення під’їзду житлового будинку за адресою м.Миколаїв вул.Нікольська, 45; заборонити ОСОБА_4 використовувати приміщення під’їзду житлового будинку по вул.Нікольська, 45 в м.Миколаєві, як допоміжне приміщення чи інше приміщення в цілях обслуговування нежитлового приміщення магазину по вул.Нікольська, 45/1 в м.Миколаєві; зобов’язати ОСОБА_4 за власний рахунок привести приміщення магазину у відповідності до будівельних норм, застосовуючи при цьому усі норми протипожежної безпеки, шляхом закладення входу/виходу (еваковиходу) з нежитлового приміщення магазину у приміщення під’їзду житлового будинку по вул.Нікольська, 45 в м.Миколаєві.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 квітня 2014 року позов ОСОБА_4 до    ОСОБА_5 про припинення дій, що порушують право власності на нерухоме майно та відновлення стану майна, яке існувало до порушення цього права  задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_5 знести самочинно збудовану конструкцію сходів, що знаходиться в коридорі загального користування за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 45 та розташована на стіні належного позивачці на праві власності нежилого приміщення зі цією адресою. Зобов’язано ОСОБА_5 власними силами і за власний рахунок привести приміщення загального користування коридору та стіну належного на праві власності позивачці нежилого приміщення за вказаною адресою, яку використано при будуванні конструкції сходів, у початковий стан.

        В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

        В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 , а також у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 - відмовлено.

     Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 вересня 2014 року скасовано ухвалу суду першої інстанції від 30 січня 2014 року про закриття провадження , а справу в частині позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном направлено до того ж суду для продовження судового розгляду. Рішенням цього ж суду від 23 вересня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном , в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Як вбачається з зазначеного рішення, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до участі у справі не залучені усі особи, прав та обов'язків яких стосується вирішення заявлених вимог. При цьому, судом не встановлювалися ініші обставини, якими обгрунтовувалися позовні вимоги в частині первісного позову , та не перевірялося, чи були порушені права та інтереси, за захистом яких позивачка звернулася до суду. Натомість рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову та позову третьої особи ОСОБА_2 набуло законної сили і переглядом в апеляційній інстанції були саме фактичні обставини справи та правові підстави зявлених вимог.

Справа передана на розгляд судді Гуденко О.А. 30 жовтня 2014 року.

Ухвалою суду від 29 січня 2015 року за клопотанням представника позивачки залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , оскільки відповідно до ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вони були співвласниками спірних приміщень у відповідні періоди.

      До початку розгляду справи по суті, представник позивача ОСОБА_4 подав суду зяву про зміну предмету позову і остаточно просив суд зобовязати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні спільним майном (частини сходової клітки загального користування) шляхом демонтажу незаконно встановленої металевої клітки, металевих дверей та металевих схлдів на мансарду на сходовій клітці у підїзд будинку № 45 по вул. Нікольській в м. Миколаєві, привівши підїзд у попередній стан, який існував до 2010 року.

В обгрунтування позовних вимог позивачка та її представник посилалися на те, що вона та відповідачі є, як власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку, і співвласниками підїзду та сходинкового майданчика , який за планом будинку використовувася власниками квартир за номером 1,4,5. З 2010 року власником квартири № 1 за цією адресою є ОСОБА_2, який самовільно захватив під'їзд будинку та частину сходової клітки шляхом спорудження перегородки із металу та встановлення дверей , а також улаштував конструкцію сходів на мансардний поверх. При цьому, посилаючись на положення статей 369, 382, 391 ЦК України, позивачка стверджує, що такі дії відповідач вчинив без отримання її дозволу як співвласника , фактично привласнив частину сходової клітини , чим неправомірно порушив її право спільної сумісної власності на приміщення загального користування.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 остаточні позовні вимоги підтримав з викладених підстав, просив про їх задоволення. В останнє судове засідання надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на правомірність своїх дій з облаштування сходового майданчика за затвердженим в установленому законом порядку проектом і відповідно до діючих будівельних та протипожежних норм та стандартів. В той же час позивачка, перевівши свої житлові квартири в нежитлове приміщення, втратила право користування під'їздом та сходовою клітиною, а також незаконно, всупереч протипожежних норм, залишила вихід з приміщення магазину на ці сходи. В останні судові засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3   вимоги позову не визнала,  посилаючись на правомірність, а не самовільне будівництво, улаштування конструкції сходів. Також зазначила, що змінивши статус житлового приміщення на нежитлове, позивачка втратила право спільної сумісної власності на допоміжні приміщення житлового багатоквартирного будинку, отже її вимоги є безпідставними. В останнє судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7П, в судові засідання не зявились, повідомлялися судом неодноразово належним чином, причини неявки суду не повідомили. Ухвалою суду справа розглянута у їх відсутність, оскільки в справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін.

         Вислухавши пояснення  учасників процесу,     вивчивши доводи позову,   дослідивши письмові докази, матеріали інвентарних справ ММБТІ №№ 28 та 25941 відповідно за аресами вул. Нікольська, 45 та вул. Нікольська, 45\1, судом встановлено наступне.

         Будинок по вул. Нікольській,45 у м.Миколаєві є двохповерховим багатоквартирним, 1917 року будівництва , та на час розгляду справи має дві юридичні  адреси: вул.Нікольська,45 та 45/1. Квартири №1, 4, 5, 25 мали спільний вихід із під'їзду даного будинку, яким користувались усі його мешканці.

     Відповідачеві  ОСОБА_2 на праві приватної власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1.           

         Позивачці ОСОБА_4 на праві власності належить нежитлове приміщення магазину непродовольчих товарів за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 45/1 на підставі свідоцтва про право власності №ЯЯЯ251591 від 29.07.2005року, що видане на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1227 від 22.07.2005 року. Цей магазин утворився в результаті переведення житлових приміщень квартир № 4, 5, 25, які належали позивачці, в нежитлове приміщення на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради № 1115 від 25 липня 2003 року, яким надано дозвіл на відповідне переведення .

Суд враховує, що роботи по реконструкції проводились за проектом НПП “Етанор”, який передбачав двері на загальну сходову клітину. Даний проект отримав позитивні експертні висновки всіх контролюючих органів, в тому числі і Висновок Держпожежнагляду від 11.04.2003 року — з зазначенням про влаштування з другого поверху іншого евакуаційного виходу. Інспекція ДАБК надала дозвіл на початок проведення будівельно-монтажних робіт з реконструкції об'єкта 25 червня 2004 року. Після закінчення виконання робіт, магазин був прийнятий в експлуатацію актом державної технічної комісії від 14 січня 2005 року, який затверджено рішення виконкому Миколаївської міської ради № 79 від 26 січня 2005 року .

Рішенням виконкому № 653 від 29 квітня 2005 року вказаному магазину надано нову адресу: вул. Нікольська, 45\1 .

Як вбачається з листа Управління Держтехногенбезпеки, законні підстави для заборони використання евакуаційного виходу з вказаного магазину відсутні.

Як слідує з матеріалів інвентаризаційних справ на вказаний житловий будинок та про що підведено висновок у листі КП ММБТІ від 30.07.2012 року № 5851, приміщення, які увійшли до складу магазину і які на дату прийняття рішення про переведення житлових приміщеньв нежитлові входили до складу квартир № 4 та № 5, завжди мали вихід на сходинкову клітину спільну з квартирою № 1. Це підтверджують матеріали усіх технічних інвентаризацій житлового будинку за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 45, починаючи з первинної у вересні 1947 року. При введенні до експлуатації магазину, цей вихід на сходинкову клітину, спільну з квартирою № 1, також був у наявності.

Як вбачається з вищенаведених судових рішень - рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 16.04.2014 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 23 вересня 2014 року, які набули законної сили, відсутні підстави для заборони ОСОБА_4 використовувати вихід з магазину у приміщення під'їзду та її зобов'язання закласти за власний рахунок спірні двері. Отже суд дійшов висновку та вважав встановленими ті обставини, що ОСОБА_4 правомірно набула права власності на реконструйовані приміщення і має право на вільне використання як виходу з цих приміщень до спільного підїзду, так і на вільне користування як приміщеннями під'їзду, так і сходовою клітиною, на яку ці двері виходять.

Відповідно до . 3 ст. 61 ЦПК України, обставини , встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, а отже — мають преюдиційне значення. За такого, суд не приймає до уваги посилання відповідача та його представника на неправомірність використання та облаштування ОСОБА_4 запасного виходу до під'їзду житлового будинку.

Як слідує з матеріалів справи , в спірному будинку була розташована квартира № 1, загальною площею 166,5 м2, житловою площею 154, 7 м2, яка належала ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Миколаївської міської ради 4 серпня 2011 року на підставі рішення цього виконкому № 802 від 22 липня 2011 року замість договорів купівлі-продажу від 4 грудня 2010 року та 11 березня 2011 року.

Як вбачається з технічного паспорту на вказану квартиру та довідки КП ММБТІ № 2536 від 14 листопада 2011 року, станом на 11 листопада 2011 року ОСОБА_2 провів реконструкцію цієї квартири — за затвердженим проектом “Реконструкції АДРЕСА_2 під офіс “ НПП “Етанор” , в результаті чого було збудовано житлову надбудову літ. А1-ІІІ поверх - площа забудови 211,9 м2, у тому числі улаштовано сходи та підповерх для розміщення топочної, загальна площа 182,1 м2, житлова 100,6 м2. В результаті добудови житлової надбудови літ. А1-ІІІ поверх та внутрішнього перепланування квартира № 1 стала п'ятикімнатною, загальною площею 335,2 м2, житловою площею 243,7 м2 .

Розпорядженням голови адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради № 723-р від 14 листопада 2011 року зазначена квартира з переплануванням та добудовами визнана готовою до експлуатації. Проте, рішенням виконавчого комітету ММР від 23 березня 2012 року № 298 скасовано розпорядження голови адміністрації Центрального району ММР від 14.11.2011 року “Про готовність до експлуатації квартири АДРЕСА_3 гр.ОСОБА_2 “.

В період 2013 -2014 років спірна квартира № 1 перебувала у власності відповідача ОСОБА_5, який є сином ОСОБА_2 За час перебування зазначених об'єктів у своїй власності ОСОБА_5 оформив свідоцтва на право власності як на 93/100 квартири № 1 з новими розмірами загальної площі 182,1 м2, житлової - 100,6 м2, так і на нежитлове приміщення офісу .

На час ухвалення рішення , власниками цих об'єктів є ОСОБА_2 , який отримав 93/100 частини квартири № 1 за договором дарування від 14 квітня 2014 року, і цим частинам присвоєно новий номер - 2, та ОСОБА_6 , яка отримала нежитлове приміщення офісу також за договором дарування від 14 квітня 2014 року.

Як встановлено судом, реконструкція зазначеної квартири № 1, в результаті чого було улаштовано спірні сходи, була проведена в період перебування цієї квартири у власності саме ОСОБА_2

Згідно матеріалів інвентаризаційних справ, відомості щодо оформлення права власності на приміщення сходинкової клітини, на яку мають вихід як квартира № 1 так і приміщення магазину ОСОБА_4 - у матеріалах інвентаризаційних справ не містяться, приміщення сходинкової клитини не входило до складу квартири № 1 . Дійсно, спірна конструкція сходів наявна в планах як робочого проекту реконструюваної квартири № 1 та, так і в технічному паспорті від 11.11.2011 року, проте зазначені документи не є правовстановлювальним . Отже є хибними твердження відповідача та його представника ОСОБА_3 , що зазначення цих сходів на планах є беззаперечною підставою правомірності їх улаштування.

Згідно положень Конституції України та норм ЦК України , усі субєкти права власності рівні перед законом , кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом .

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп2004 року, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання та елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Усі власники квартир і їх правонаступники багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.11.2011 року № 14-рп2011 року, зміст права власності охоплює права володіння, користування і розпорядження власником своїм майном, які він здійснює на власний розсуд (статті 317, 319 Цивільного кодексу України).

Проте юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності . Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно зі статтею 19 Закону України „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку“ від 29 листопада 2001 року № 2866–ІІІ спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їхній спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно – у спільній частковій власності.

Таким чином, на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються суб’єкти права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на квартиру.

Правовим регулюванням відносин спільної сумісної власності в Україні визначаються особливості здійснення прав власників виходячи з її правового режиму. Ці особливості полягають у різних формах реалізації відповідного права: при спільній сумісній власності – шляхом взаємного волевиявлення усіх співвласників, при спільній частковій власності – лише за волею власника відповідної частки, виділеної в натурі з майна, що є у спільній сумісній власності.

За законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям „мешканці“ треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб’єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об’єкт – допоміжні приміщення.

В аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду“ від 19 червня 1992 року № 2482–ХІІ зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири‚ житлові приміщення‚ є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

За такого, не можна погодитися з запереченнями відповідачів стосовно того, що ОСОБА_4 втратила право власності на допоміжні приміщення зазначеного багатоквартирного будинку після переведення житлових приміщень належних їй квартир у нежитлові.

На підставі наведених норм права та їх офіційного тлумачення, суд приходить до висновку, що позивачка є співвласником допоміжних приміщень будинку по вул. Нікольська, 45, в тому числі і приміщення під'їзду, куди мали вихід реконструйовані нею квартири за № 4,5 (так само, як і власник квартири № 1 за цією адресою), і сходової клітини.

Відповідно до положень ст. ст. 369 , 372 ЦК України,  співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте, як підтверджується матеріалами справи відповідач зайняв частину сходової клітини під'їзду, куда має вихід належні позивачці приміщення, без її згоди, про що не заперечував сам відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні.

          Відповідно до положень статей 15, 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що узгоджується із змістом порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

        У відповідності до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі статтею 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведене узгоджується з Правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-92 цс 15: передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту – усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

За такого, суд приходить до висновку, що права ОСОБА_4 як співвласника майна- приміщення під'їзду та сходової клітини, розташованої на першому (над цокольним поверхом) поверсі будинку № 45 по вул. Нікольська в м.Миколаєві - порушені зайняттям без її згоди частини цих приміщень іншим співвласником (власником кв.1 за цією адресою), а отже — підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача привести спірні приміщення у попередній стан, який існував до порушення права.

   При цьому суд доходить висновку, що обов'язок усунути встановлені порушення та відновити попередній стан спільного майна слід покласти саме на відповідача ОСОБА_2, оскільки саме в період перебування у його власності відбувалося будівництво спірного об'єкту- улаштування сходів, тим більше, що і на час ухвалення рішення він також є власником квартири.

Що стосується співвідповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7, то суд не вбачає підстав для покладення на них певних обовязків, тим більше що вони не є співвланиками саме житлової квартири, розташованої на мансардному поверсі, для якої і здійснювалося улаштування спірних сходів.

            У відповідності до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 114,70 грн.

              Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

   Позов ОСОБА_4 -       задовольнити частково.

         Зобов’язати  ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 спільним майном — сходовою клітиною загального користування, що розташована у під'їзді будинку № 45 по вул. Нікольська в м. Миколаєві, - шляхом демонтажу металевої клітки, металевих дверей та металевої конструкції сходів на мансарду , що встановлені у під'їзді за зазначеною адресою , привівши цей під'їзд у попередній стан , який існував до 2010 року.

          В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4  -   відмовити.

          Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 114,70 грн.

          Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення.

Суддя Гуденко О.А.