Єдиний унікальний номер 719/294/15-ц

Номер провадження 2/719/91/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року

м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

головуючої - судді Луців О.В.,

при секретарі Матковській А.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Новодністровськ Чернівецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17.06.2015 року звернулась до Новодністровського міського суду Чернівецької області із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Посилається на те, що вона перебувала із відповідачем, ОСОБА_3, у зареєстрованому шлюбі з 30 вересня 2006 року до 21 серпня 2014 року. Від шлюбу у них народилася дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебуває на утриманні позивача. Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 09.07.2014 року з відповідача на утримання дитини стягуються аліменти в розмірі ? частини його заробітків (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що на даний час вона самостійно оплачує всі витрати, пов'язані із забезпеченням дитини, а саме: придбаває їй необхідні речі, купує ій ліки, в період перебування дитини у дитячому садочку «Радість» нею було сплачено витрати на харчування дитини, тобто забезпечує доньку усім необхідним для життя, при цьому відповідач не надає їй допомоги на додаткові витрати по утриманню дитини. Вимоги щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини позивачем мотивовано тим, що їхня спільна з відповідачем дитина хворіє на хронічну серцеву хворобу «Синдром WPW», двобічну плоскостопість II ст., у зв'язку з чим перебуває на диспансерному обліку, часто хворіє на гострий бронхит, ОРЗ, ОРВІ та інші хвороби, а також значних витрат потребує розумовий розвиток дитини.

Просить суд стягнути з відповідача на її користь: половину понесених нею додаткових витрат на утримання дитини у сумі 6440 (шість тисяч чотириста сорок) грн., що пов'язані з обставинами розвитку доньки, а саме: її навчання та лікування; суму завданих збитків у сумі 420 (чотириста двадцять) грн.; понесені судові витрати у сумі 644 (шістсот сорок чотири) грн. 00 коп.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності у зв'язку із станом здоров'я.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме - в частині стягнення витрат на лікування хвороби «Синдром WPW», в іншій частині - просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підтвердження своїх заперечень представник відповідача зазначив, що з моменту призначення аліменти відповідачем сплачуються постійно, за період з липня 2014 року по липень 2015 року ОСОБА_3 сплачено 7154 (сім тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. аліментів, після розлучення позивач ОСОБА_1 жодного разу не зверталась до відповідача стосовно вирішення питання по додаткових витратах на утримання дитини, а також на даний час відповідач знаходиться у важкому матеріальному становищі у зв'язку із витратами на лікування власного здоров'я.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами розірвано 21 серпня 2014 року. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебуває на утриманні позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 09.07.2014 року з відповідача стягуються на утримання дитини аліменти в розмірі ? частини його заробітків (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 9).

Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щоди дитини.

За змістом ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Так, судом встановлено, що позивач витратила на лікування дитини 5100 гривень, що підтверджується виписками з історії хвороби (а.с. 11, 64), рецептами (а.с. 15-19, 25, 30-31, 34, 39-40, 44-45, 48-49, 52, 55, 58, 61, 69-74, 81-83) та квитанціями (а.с. 12-14, 20-24, 26-29 А, 32-33, 35-38, 41-43, 46-47, 50-51, 53-54, 56-57, 59-60, 62, 65-68, 75-80, 84) про оплату ліків, з яких 774,82 грн. було витрачено на лікування хвороби «Синдром WPW» та визнано в подальшому представником відповідача.

ОСОБА_2 не визнавав 4325,18 грн., витрачених на лікування гострого бронхіту, ОРЗ, ОРВІ та інших хвороб, оскільки вони не є хронічними захворюваннями, а носять лише сезонний характер.

Оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 185 СК України особливими обставинами, у зв'язку з якими батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах, зазначено, в тому числі, хвороби без вказівки на обов'язковий хронічний характер останніх, суд дійшов висновку, що всі понесені позивачем витрати на лікування дитини є додатковими витратами в розумінні ч. 1 ст.. 185 СК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України при визначенні розміру участі відповідача у додаткових витратах на лікування ОСОБА_4 судом враховано таку істотну обставину як захворювання ОСОБА_3, а саме, рак щитоподібної залози, IV стадія, ІІ клінічна група, що підтверджується виписним епікризом № 1400 (а.с. 134). А тому, суд вирішив стягнути з відповідача 2100 гривень із понесених позивачем 5100 гривень додаткових витрат на лікування дитини.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення понесених ОСОБА_1 додаткових витрат на розумовий розвиток дитини в сумі 7780 грн., останні не підлягають до задоволення у зв'язку з наступним.

Аналіз положень ч. 1 ст. 185 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні вимог про участь одного з батьків у додаткових витратах на дитину суд має встановити реальне існування особливих обставин, які викликають необхідність таких витрат, а також розмір останніх. Лише при наявності цих умов і їх встановленні можливе ухвалення рішення про стягнення таких витрат в конкретній сумі.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач витратила на підготовку дитини до школи, харчування у дитячому садочку та придбання святкового одягу кошти у сумі 7647 грн., на підтвердження чого надала квитанції (а.с. 87, 89, 91, 93, 95, 97, 102, 103, 104, 114).

Разом з тим, позивач не навела докази на підтвердження існування особливих обставин у вигляді здібностей дитини.

Відповідно положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд вважає, що загалом підготовка дитини до школи, витрати на харчування дитини у дошкільному закладі та придбання святкового одягу для випускного вечора як природна потреба та обов'язок батьків охоплюється питанням стягнення аліментів та не може розглядатись як додаткові витрати на дитину, оскільки особливі обставини вказують виключні випадки участі батьків у додаткових витратах на дитину. У витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов'язковою.

Крім того, суд відхиляє доводи позивача щодо необхідності придбання спеціальної шкільної парти та шкільного ортопедичного ранця через стан здоров'я дитини, оскільки позивач визнала ту обставину (а.с. 139), що у дитини відсутній сколіоз, а вищевказане ортопедичне шкільне приладдя було придбано позивачем в якості профілактики сколіозного захворювання.

А тому, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на розумовий розвиток дитини та підготовку останньої до школи не підлягають стягненню з відповідача, оскільки не являються додатковими витратами в розумінні ч.1 ст. 185 СК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року сплачена сума судового збору повертається в розмірі переплаченої суми за ухвалою суду, в тому числі, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, судом встановлено, що згідно заявлених позивачем позовних вимог, у відповідності до ч.1 ст. 80 ЦПК України, ціна позову складає 6440 грн. Позивач сплатила 644 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією № 002201801 від 15.06.2015 року (а.с. 2).

На підставі ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року ОСОБА_1 повинна була сплатити 243,6 грн. судового збору, а тому зайво сплачені нею 400,4 грн. підлягають поверненню згідно п. 1 ч. 1, ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року.

Що стосується понесених позивачем судових витрат на правову допомогу, то останні не підтягається стягненню з відповідача з огляду на наступне.

Пункти 47-48 Постанови Пленуму ВССУ №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року передбачають, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір про надання правової допомоги (а.с. 142) та квитанція про оплату послуг адвоката (а.с. 117) без розрахунку витрат на правову допомогу, в якому було б вказано кількість використаних годин на підготовку позову, надання юридичних консультацій тощо, недостатні на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.

У відповідності до п. 35, 36 Постанови Пленуму ВССУ №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Отже, враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволенні лише в частині 2100 грн. з 6440 грн., на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути 79,43 грн. судового збору.

На підставі ст.ст. 141, 180, 185 СК та керуючись ст. 4, 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, Постановою Пленуму ВССУ №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, ст.ст. 10, 11, 60, 79, 80, 88, 208, 209, 212-215, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 2100 (дві тисячі сто) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір у сумі 79 (сімдесят дев'ять) грн. 43 коп..

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір в розмірі 400 (чотириста) грн. 40 коп., сплачений згідно квитанції № 002201801 від 15.06.2015 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

СУДДЯ