Справа № 2 - 84/2009
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2009 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючий суддя Большаков Ю.М.
із секретарем Вальшиним І.Н.
за участю позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахчисарайської пересувної механізованої колони № 9, третя особа – ОСОБА_5
про спонукання щодо належного виконання зобов’язання, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся 06.06.2007 року у Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим з позовною заявою, де заявив вимоги до Бахчисарайської пересувної механізованої колони № 9 (надалі ПМК-9), третя особа – ОСОБА_6 про спонукання відповідача передати у його власність базу відпочинку, яка розташована по вулиці Набережна у селі Берегове Бахчисарайського району, визнати за ним право власності на зазначену базу відпочинку. Вимоги мотивовані тим, що 10 травня 2005 року він і ОСОБА_6 уклали з відповідачем договір без номеру про надання безпроцентної фінансової допомоги у розмірі 20 541 гривня і у відповідності до умов договору на їх виконання придбав м’який інвентар, сплатив податки, гроші за надані послуги обслуговуючим підприємствам за 2002 – 2005 роки. Оскільки ОСОБА_6 не виконувала прийнятих на себе обов’язків, він за неї виконав договірні обов’язки, внаслідок чого стратив власних грошів взагалі понад 30 000 гривень. Зазначена фінансова допомога надавалася в строк до 30 травня 2006 року. Оскільки станом на 01 липня 2007 року відповідач обов’язку щодо повернення грошів не виконав, то відповідно до п. 3.1 Договору він зобов’язаний передати йому та ОСОБА_6 у власність базу відпочинку загальною вартістю 8500 гривень (а. с. 3 - 4). Заявою від 25.06.2008 року ОСОБА_1 позовні вимоги доповнив і посилаючись на договір від 05 червня 2007 року заявив вимоги до ПМК-9, ОСОБА_6, третя особа суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_5, про витребування майна з незаконного чужого володіння, яке знаходиться на базі відпочинку Бахчисарайської ПМК-9 у селі Углове Бахчисарайського району, а саме ліжка металеві у кількості 102 штуки, матраци 81 штука, одіяла 78 штук, подушки 80 штук, простирали 200 штук, наволочки 120 штук, столи 48 штук, лави 32 штуки, стільці 67 штук, холодильники різні 14 штук, столи металеві 2 штуки, шкапи 6 штук, топчани 12 штук, один телевізор, вогнегасники 5 штук, бочки для сміття 4 штуки, газові балони 3 штуки, електроплити 3 штуки загальною вартістю 15 100 гривень. Зазначені вимоги мотивовані тим, що до договору був складений 11 червня 2007 року акт прийому – передання майна від ПМК - 9 до СПД ФЛ ОСОБА_5, у який включено рухоме майно, що було виготовлено і придбане за рахунок його грошових коштів для роботи на об’єкті, що орендувався – база відпочинку ПМК-9 (а. с. 157 – 158).
У судовому засіданні ОСОБА_1 від позовних вимог до відповідача ОСОБА_6 відмовився і його відмова прийнята ухвалою суду від 27.04.2009 року.
Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав і надав пояснення відповідно тим, що викладено у позовних заявах.
Представник ОСОБА_3 також позовні вимоги підтримав і надати пояснення крім тих, що ОСОБА_6 не приймала участі в переданні майна, не зміг.
Позивач ОСОБА_1 підтвердив пояснення ОСОБА_2 і пояснив, що збільшував масу бази відпочинку тому як надіявся, що все це буде прийняте до уваги при купівлі-продажу бази. ОСОБА_6, як жінка начальника ПМК-9, була підставною особо, щоб таким чином забезпечити інтереси начальника ПМК-9 Присташа. Гроші на базу він брав у зятя коло 6 000 доларів США, у старшої доньки гривнами і вніс їх на розвиток бази відпочинку, якою займався коло 30 років. Присташ обіцяв повернути внесені гроші будиночками відпочинку бази, а тому він вважав, що вони є колективній власністю. Текст договору складав Присташ, за його усною згодою ОСОБА_1 сплачено 20 541 гривню у погашення розходів бази за 2002 – 2004 роки, але вони не є предметом спору. Фактично договір мав на увазі перехід права власності на базу відпочинку, виходячи з виконаних обов’язків. Вважав, що чим більше він потратиться на збільшення майна бази, тим більше буде його частка. Договір застави на базу відпочинку у нотаріуса не укладали, тому як підприємство не було перереєстроване. Надати відповідь на питання суду скільки грошів і за що було сплачено, скільки речей і яким чином було передано ПМК-9 у рахунок виконання договору не зміг.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав і пояснив, що ОСОБА_6 самоусунулася від виконання умов договору, а ОСОБА_1 на свій ризик виконував його умови повністю, але доказів внесення грошів у справі немає. За вимогами ОСОБА_1 по витребуванню майна вже є судове рішення і ним встановлене, що від ОСОБА_1 до ПМК-9 будь-яке майно не передавалося. Є розписка коменданта, але це майно прийняте від ОСОБА_1, коли він працював у ПМК-9. Раніше Бахчисарайським районним судом вже розглянуто спір ОСОБА_1 с ПМК-9 щодо оренди бази відпочинку, яким в задоволенні позову відмовлено і там були аналогічні вимоги.
Третя особа – ОСОБА_5, у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у ії відсутність, тому як ії інтересів і прав спір не торкається (а. с. 181).
Заслухавши пояснення осіб, що прийняли участь по справі, вивчивши надані і наявні в матеріалах справи докази суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.
Відповідно до ст.. 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При перевірці обставин доказами, які надане позивачем і його представниками судом встановлене, що 10 травня 2005 року у місті Бахчисарай громадяни України ОСОБА_1 і ОСОБА_6 уклали з ПМК-9 договір безпроцентної фінансової допомоги за умовами котрого ОСОБА_1 і ОСОБА_6 зобов’язалися надати фінансову допомогу в розмірі 20 541 гривня шляхом витрачення грошів на ремонт бази, придбання м’якого інвентарю, сплаті податків ДПІ, послуги підприємств за 2002, 2003, 2004, 2005 роки у рівних частках з метою відкриття курортного сезону, які ПМК-9 зобов’язалося повернути в строк до 30 травня 2006 року. Заїмодавці зобов’язалися надати у бухгалтерію квитанції про оплату за матеріали та послуги. Пунктом 3.1 договору сторони домовилися у разі несвоєчасного повернення суми позички передати у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_6 базу відпочинку у селі Углове балансовою вартістю 8 500 гривень, тобто таким чином вони уклали правочин.
Згідно до ст.. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З пояснень позивача ОСОБА_1 слід, що за укладеним правочином сторони мали на увазі на майбутнє правочин, спрямований на відчуження на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_6 бази відпочинку, що розташована у селі Углове Бахчисарайського району і належить ПМК-9. Крім пояснень позивача ця обставина підтверджується пунктом 3.1 укладеного договору, оскільки якщо би сторони по договору дійсно хотіли би поліпшити фінансовий стан і матеріально-економічні умови підприємства, вони би користувалися правилами глави 27 ЦК України про спільну діяльність, або забезпечили би договірні обв’язки у порядку, передбаченому параграфом 6 глави 49 ЦК України шляхом оформлення застави нерухомого майна з його нотаріальним посвідченням.
Згідно до ст.. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили і у цьому випадку відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно до ст.. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно до ст.. 220 ЦК України, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а статтею 215 ЦК України зазначене, що недійсним є договір, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний договір). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що договір, на який посилаються позивач та його представники, є нікчемним, він згідно до ст.. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків.
Що стосується вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, то у позовній заяві та поясненнях позивач і його представник посилаються на договір і акт прийому передання, які укладено відповідно 06 червня 2007 року і 11 червня 2007 року (а. с. 129 – 133). При вивченні змісту зазначених документів суд приходить до висновку, що договір і акт прийому-передання речей укладено між начальником ПМК-9 і орендарем СПД ОСОБА_5. Будь-яких доказів про те, що спірне майно ОСОБА_1 передавав ПМК-9 суду не надане, через що суд вважає ці вимоги такими, що не підтверджені доказами і не засновані на законі.
Згідно до вимог ст.. 88 ЦПК України судові витрати суд залишає за позивачем і стягуває з нього на користь держави недоплачені суми державного мита (судового збору), які складаються з різниці між 1% від суми позовних вимог (20 541+15 100):100=356 гривен 41 копійка і сплаченими сумами при поданні позовних заяв (85+100)=185 гривень, тобто 171 гривня 41 копійка.
На підставі викладеного, відповідно до ст.. 215, 216, 220, 235, 657 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд
В И Р І Ш И В :
ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплаченого державного мита (судового збору) 171 (сто сімдесят одну) гривню 41 копійку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подання через Бахчисарайський районний суд заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення і протягом двадцяти днів після цього поданням апеляційної скарги або у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 цивільного процесуального кодексу України.
До заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються копії заяви, скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Головуючий