Справа 2-557/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2009 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді АТАМАНЮКА Г.С.,
при секретарі СУХОМЛИНОВІЙ Н.В.,
з участю позивача ОСОБА_1, її представника КОБЛІКА ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, представника третьої особи – ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахчисараї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи – Нахімовська районна державна адміністрація м. Севастополя, Бахчисарайська районна державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання її неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею. Вимоги мотивовані тим, що з 2005 року фактичні шлюбні відносини з відповідачем припинилися, а згодом шлюб з ОСОБА_3 був розірваний. До травня 2008 року дочка постійно проживала з нею, але з травня дитина тимчасово проживає або з нею, або з відповідачем в м. Севастополі. При цьому відповідач забирає дитину до себе насильно, нехтуючи її думкою з цього приводу, що також психічно травмує дочку. Позивач вважає, що дочка повинна проживати з нею, оскільки вона є матір’ю дитини, відповідач постійно ніде не працює, не має постійного заробітку, проживає в однокімнатній квартирі разом зі своєю матір’ю. Вона являється приватним підприємцем, має значний постійний дохід, вона та її батьки забезпечені житлом – трьохкімнатною квартирою в с. Залізничному, де вона проживає, та п’ятикімнатним будинком в с. Тургенівка, де дитині будуть створені найбільш сприятливі побутові умови для розвитку.
Позивач в судовому засіданні наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач позов не визнав, пояснивши, що дочка постійно проживає з ним в м. Севастополі, зареєстрована за місцем проживання, він має постійну роботу та стабільний дохід, дитина влаштована до спеціалізованого дитячого закладу, в м. Севастополі він має можливість створити для дитини найбільш сприятливі умови для розвитку і подальшого навчання, а переїзд дитини з м. Севастополя в с. Залізничне чи Тергенівку може негативно вплинути на дочку. Тому відповідач просить залишити дитину проживати з ним.
Представник органу опіки та піклування Бахчисарайської РДА заперечує проти позову, згоден з відповідачем, вважає що в інтересах дитини можливо залишити проживати її з батьком в м. Севастополі.
Представник органу опіки та піклування Нахімовської РДА м. Севастополя в судове засідання не з'явився, але згідно висновку служби у справах дітей, найбільш доцільним є визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_3 (а.с.58-59).
У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст. ст. 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Виходячи з меж судового розгляду, обов'язку сторін по доведенню та поданню доказів, заслухавши сторони, представника органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Приходячи до такого висновку, суд виходить з принципу рівності прав та обов’язків батьків щодо дитини, встановленого ст. 141 СК України, та приймає до уваги обставини, які мають істотне значення для вирішення спору (ст. 161 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Судом встановлено, що фактично місце проживання дитини на теперішній час визначено. Так, за довідкою КП РЕП № 11 Севастопольської міської ради ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_3 та бабкою ОСОБА_7 (а.с. 33, 60). Квартира приватизована по 1/3 частці на кожного члена сім’ї, що підтверджується довідкою БТІ Севастопольської міської ради та свідоцтвом про право власності на житло.
Позивачем в судовому засіданні не надано доказів в підтвердження того, що, як зазначено в позовній заяві, відповідач насильно забирає дитину від матері до себе. Навпаки, як пояснили сторони в судовому засіданні, після розірвання сімейних відносин між ними, вони досягли обоюдної згоди про те, що до владнання ОСОБА_1 особистого життя, дитині краще проживати з батьком. Відповідач ОСОБА_3 не перешкоджає позивачці у спілкуванні з дитиною і ці обставини підтверджує сама ОСОБА_1 За місцем проживання в м. Севастополі малолітня ОСОБА_6 влаштована до спеціалізованого дитячого садка № 36 в логопедичну групу (а.с.69-76), надглядається в дитячій поліклініці міської лікарні № 3 (а.с. 61), дитячий садок знаходиться в безпосередній близькості від місця проживання, що не заперечує позивач в судовому засіданні. Відповідач ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 62), працює торговим представником в ТОВ «Юнілодес-Крим» (а.с. 68), за місцем роботи характеризується позитивно.
Позивач ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується також позитивно (а.с. 9), характеристику з місця роботи суду не представила. В позовній заяві позивач вказала, що являється приватним підприємцем і має значний дохід. Але в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що на теперішній час вона не займається підприємницькою діяльністю, а працює в м. Севастополі в морському пароплавстві і кожен день їздить з с. Залізничного Бахчисарайського району в м. Севастополь на роботу, згодом збирається переїхати на постійне проживання в м. Севастополь. Стосовно побутових умов та влаштування дочки в дошкільний дитячий заклад, позивач пояснила, що за місцем її проживання в с. Залізничному та в с. Тургенівка за місцем проживання її батьків дитячих садків немає, але Бахчисарайська міська рада дала дозвіл на влаштування дитини в дитячий садок № 9 в м. Бахчисараї. Привозити та забирати дитину з дитячого садка має можливість її батько або її сожитель, у обох є особистий автотранспорт.
Оцінивши вищезазначені факти та обставини в їх сукупності, суд вважає, що за місцем проживання малолітньої ОСОБА_6 в м. Севастополі дитині створені позитивні побутові умови, забезпечене необхідне медичне обслуговування, у ОСОБА_6 склалися певні соціальні зв’язки. Тому переїзд дитини з м. Севастополя в с. Залізничне, де відсутні дитячі садки та медичні заклади, які знаходяться в м. Бахчисараї на відстані декількох кілометрів від села, за умови що мати ОСОБА_6 працює в м. Севастополі і фактично турбота про дитину буде покладена на батьків позивачки або на її сожителя, може значно погіршити соціально-побутові умови для дитини, можливості для її розвитку та освіти, а в сукупності із зміною встановленого укладу життя та розривом соціальних зв’язків, може призвести до невиправданих в даній ситуації моральних та психологічних переживань для малолітньої дитини.
Тому суд, враховуючи ці обставини, висновок органу опіки та піклування Нахімовської РДА м. Севастополя, думку представника органу опіки та піклування Бахчисарайської РДА про доцільність проживання ОСОБА_6Д з батьком в м. Севастополі, виходячи з інтересів дитини, приходить до висновку про те, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, а малолітню ОСОБА_6 залишити проживати з батьком в АДРЕСА_1.
На підставі ст. ст. 141, 161 СК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 213-215, 224 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, або в той же термін з дня виготовлення та отримання повного тексту рішення, а також апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Бахчисарайський районний суд АРК.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Головуючий суддя АТАМАНЮК Г.С.