Справа № 2-5982
2009 р.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2009 р. м. Білгород-Дністровський
Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі: головуючого – одноосібно судді Толкаченко О.О.,
при секретарі – Ткаченко О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, а саме просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 матеріальні витрати по відновленню автомобіля в розмірі 7652 грн.; матеріальні витрати на проведення експертного, автоварознавчого дослідження в розмірі 380 грн.; матеріальні витрати по оплаті ліків в розмірі 703 грн.; матеріальні витрати по оплаті путівки кардіо-неврологічного направлення в розмірі 3318 грн.; моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.; матеріальні витрати на юридичну допомогу в розмірі 500 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 120 грн та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 30 грн. .
Представник відповідача у судовому засіданні з позовними вимогами погодився частково, був згоден сплатити матеріальну шкоду за проведення експертного, автоварознавчого дослідження в розмірі 380 грн., витрати на юридичну допомогу в розмірі 500 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 120 грн та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 30 грн. Заперечував проти задоволення позовних вимог в частині відшкодування вартості ліків, пояснивши, що позивачем не надано доказів про оплату придбаних ліків, а саме чеків електронно-касового апарату.
Також представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальних витрат по оплаті путівки кардіо-неврологічного направлення в розмірі 3318 грн, у зв’язку з тим, що позивач фактично не проходив лікування, та заперечував проти задоволення вимог в частині відшкодування моральної шкоди, вказуючи на те, що зазначену в позові суму відповідач сплатити не може, так як в теперішній час ніде не працює, має на утриманні малолітню дитину та зазначена дорожньо-транспортна пригода була заподіяна не навмисно.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши сторони суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 09.08.2007 року о 15:15 годині ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ВАЗ-2104» державний реєстраційний номер 46585ОК на мокрій ділянці дороги, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, який рухався назустріч, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_4 порушив ст..124 КУпАП.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 жовтня 2007 року ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 грн. на користь держави.
Дана постанова суду не оскаржувала ся та на теперішній час набрала законної сили.
Згідно висновку № 117 експертного, автоварознавчого дослідження по визначенню матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу від 06.09.2007 року – вартість матерального збитку, спричиненого власнику автомобіля НОМЕР_1, станом на 05.09.2007 року становить 7652 гривень. Вартість проведення даної експертизи становить 380 гривень.
Крім пошкодження автомобіля, позивачу були спричинені тілесні ушкодження, які згідно висновку комісійного експертизи – є тілесними ушкодженнями легкого ступеню, у зв’язку з чим ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 10 серпня по 01 жовтня 2007 року.
Також у судовому засіданні представник позивача надав суду накладні та пояснив, що згідно зазначених накладних, позивач придбав ліки на суму 703 грн. Суд вважає, що дані докази є недопустимими, у зв’язку з тим, що роздрібна торгівля лікарськими засобами фізичним особам здійснюється аптечними закладами, та розрахунки проводяться за допомогою електронно-касового апарату. Підтвердженням оплати лікарських засобів є чеки електро-касового апарату, при цьому накладні продавцем не видаються, тому суд вважає, що позивач не доказав витрати на оплату ліків.
Крім того представник позивача посилається на довідку Старокозацької районної лікарні № 3 від 04.01.2008 року, згідно якої позивач потребує санаторно-курортного лікування в санаторії кардіо-неврологічного направлення, вартість якого складає 3318 грн.
У судовому засіданні з’ясувалось, що фактично позивач не проходив лікування у 2008 році, відповідно і не оплачувалась путівка кардіо-неврологічного направлення. Крім того суду не надано доказів про необхідність проведення лікування у теперішній час. У зв’язку з цим суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню.
Представник позивача у судовому засіданні просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вартість витрат на ліки, яка складає 703 гривні, але позивачем до суду були надані накладні на придбання ліків, де не було вказано дати їх видачі, а не касові чеки, які видають при придбанні ліків. Згідно п.2, 15 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265-95ВР від 06.07.1995 року, суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та(або) в безготівковій формі у сфері торгівлі та послуг забовязані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця. У зв’язку з цим, суд не може взяти до уваги надані накладні.
Крім того, представник позивача у судовому засіданні просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вартість кардіо-неврологічного направлення на санаторне лікування, яка складає 3318 гривень, але у судовому засіданні з’ясувалося, що ОСОБА_1 не був на даному лікуванні.
Після спричиненої травми позивача постановлено на диспансерний облік, він змушений періодично звертатися по лікарську допомогу, оскільки наслідком травми стала гіпертонічна хвороба.
Позивач переніс моральні страждання, які він оцінює в 50 тисяч гривень. У судовому засіданні представником відповідача було надано довідку про те, що відповідач ОСОБА_4 ніде не працює та не має постійного доходу. Крім того на його утриманні знаходиться малолітня донька – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про народження (а.с.72).
У зв’язку з чим суд вважає необхідним частково задовольнити вимоги позивача в частині моральної шкоди.
Згідно ст.22 ЦК України – особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ст. 23 ЦК України- особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст.1166 ЦК України – майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1167 ЦК України – моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ст.1187 ЦК України – джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ч.4 ст.1193 ЦК України – суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Керуючись ст. ст.213, 214-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 вартість матеріального збитку на відновлення автомобіля НОМЕР_1 у розмірі 7652 гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 вартість проведення висновку № 117 експертного, автоварознавчого дослідження по визначенню матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу від 06.09.2007 року у розмірі 380 гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу у розмірі 500 гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита у розмірі 120 гривень та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 30 гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1700 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя:підпис ОСОБА_6
Копія вірна:
Голова суду: ОСОБА_7