Справа № 344/5041/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1665/2015

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Васильковського В.М, ОСОБА_2,

секретаря Капущак С.В.,

з участю ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2015 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2015 року відмовлено в задоволенні позову.

Апелянт незгідний з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції не врахував та не надав належної правової оцінки доказам, а саме поясненням свідків, які були допитані в судовому засіданні.

Також не взято до уваги, що відповідач ОСОБА_4 взагалі не брав участі в утриманні спірної квартири та жодного разу не сплачував квартплату та інші комунальні послуги. Судом встановлено, що фактично в спірних правовідносинах мало місце виконання третьою особою (ОСОБА_3, як іншим співвласником) обов'язків боржника (ОСОБА_4І.) щодо оплати його частки вартості послуг, теплопостачання та утримання будинку та прибудинкової території, з метою забезпечення належного утримання та функціонування майна — квартири, яка перебуває у спільній власності вказаних осіб.

Починаючи з моменту реєстрації по сьогоднішній день відповідач жодного разу не проводив ні поточного, ні капітального ремонту в квартирі, тому ОСОБА_3 самотужки, за власні кошти змушений був проводити ремонт квартири в якій я продовжую проживати по сьогоднішній день. Така байдужість відповідача свідчить про те, що дана 1/3 частка однокімнатної квартири йому зовсім не потрібна, адже вже більше 16 років відповідач не цікавиться квартирою, хоча є її співвласником.

Під час винесення рішення судом першої інстанції мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосуванням норм процесуального права. Це призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення, що є підставою для його скасування.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвали нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (який 17 лютого 2015 року змінив прізвище на "Кульчицький" (а.с.64) в рівних долях, що стверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 3).

Відповідач зареєстрований у даній квартирі з 1994 року, як сина його дружини ОСОБА_5, а 16 березня 1999 році квартира приватизована в рівних долях. Позивач у суді ствердив, що відповідач з 1994 року в даній квартирі не проживав.

Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 16.04.2010 року відповідача ОСОБА_6 було визнано безвісти відсутнім (а.с.42).

Згідно довідки Галицького райвідділу ВС УМВС в області від 22.03.2011 року (а.с.45) ОСОБА_6 з 13.04.2006 року по дату видачі довідки зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно інформації Кінчаківської сільської ради від 04.10.2013 року ОСОБА_6 з 24.03.1986 року зареєстрований, навчався в Кінчаківській ОСОБА_7 ступеню. Після закінчення школи не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 Івано-Франківсь (а.с.46).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що витрати по утриманні квартири несе самостійно.

Згідно копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження від 20.03.2015 року в провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування понесених витрат на оплату комунальних послуг (а.с.57-60)

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

В п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, що - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

В судовому засіданні встановлено,що частки сторонам у спірній квартирі в натурі не виділені. Позивач на законних підставах володіє спірною квартирою, як її співвласник.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_3 достовірно відомо, що співвласником 1/3 частки спірної квартири є відповідач ОСОБА_6 (зараз ОСОБА_4) С.І., який від належної йому частки у майні не відмовлявся. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позов заявлений необґрунтовано, оскільки позивачем не доведено добросовісність володіння чужим майном.

Також згідно вимог чинного процесуального законодавства суд першої інстанції дав належну правову оцінку доводам позивача щодо непроживання відповідача у спірній квартирі та несплату ним комунальних послуг на утримання квартири, оскільки такі вимоги не є предметом доказування у спірних правовідносинах.

Колегія суддів вважає, що рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_8

ОСОБА_2