Справа № 2-а-2152/08/0970
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2009 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Григорука О.Б.
суддів: Могили А.Б., Матуляка Я.П.
при секретарі Микитин Л.Р.
за участю сторін:
позивачі - не з′явилися
представники відповідачів - не з′явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну
справу за позовами: ОСОБА_1, ОСОБА_2
до відповідачів: Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської РДА Івано-Франківської області, Міністерства Фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України та Державного Казначейства України
про визнання дій щодо невиплати разової грошової допомоги незаконними та стягнення недовиплаченої допомоги,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, ОСОБА_2звернулися в суд із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської РДА, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання неправомірними дій та стягнення недовиплаченої допомоги Позивачі в судове засідання не з'явилися. Позовні вимоги мотивували тим, що грошову допомогу, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2005-2007 роках виплачена їм в неповному розмірі. На письмові звернення щодо виплати належної суми управлінням праці та соціального захисту населення Богородчанської РДА, було відмовлено. Вважають такі дії неправомірними, при цьому посилається на Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, яким визнані неконституційними окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Ухвалою суду від 20.03.2008 року справи за вищевказаними позовами були об′єднані для спільного розгляду та вирішення.
Позивачі по справі в судове засідання не з'явилися, в позовних заявах просили розгляд справи провести без їх участі, заявлені вимоги підтримують, просять позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської РДА в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заперечення проти позову, в якому просить справу розглянути без його участі, позовних вимог не визнає. В обґрунтування посилається на те, що на 2005-2007 роки розміри щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги ветеранам війни, встановлювалися виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету на відповідні роки. Міністерство праці та соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, керуючись вимогами чинного законодавства забезпечувало протягом зазначених років через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни у розмірах, визначених Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України на відповідний календарний рік. З метою законодавчого врегулювання розбіжностей між законами в частині визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги, Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до частин 5 статей 12, 13, 14, 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якими передбачено, що разова грошова допомога ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність цього Закону, щорічно до 5 травня виплачується у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Просять проводити розгляд справи без їх участі.
Представники відповідачів - Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України в судове засідання не з'явилися, з невідомих суду причин.
Розглянувши адміністративний позов, подане заперечення, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративних позовів слід відмовити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що позивачі є учасниками бойових дій, що підтверджується відповідними посвідченнями та не заперечується відповідачами по справі.
Згідно ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. З огляду на викладене правовідносини, які виникають при призначені та виплаті вищевказаних допомог є бюджетними відносинами (ст. 4 Бюджетного кодексу України).
З метою реалізації зазначеної бюджетної програми Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 18 лютого 2004 року №177, якою встановив, що щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики України для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Згідно ст.34 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" та ст.30 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" у 2005, 2006 роках виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснювалась у розмірі 250 грн. учасникам бойових дій. Згідно ст.29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" зазначена допомога виплачувалась у розмірі 280 грн..
Вищевказані суми позивачам були виплачені в строки, передбачені чинним законодавством, тобто до 5 травня відповідного року за який здійснювалась виплата. Дані обставини визнаються, як відповідачами, так і позивачами тому згідно ч.3 ст.72 КАСУ факт виплати позивачам разової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та сума виплаченої допомоги, доказування не потребують.
В судовому засіданні встановлено, що здійснення вказаних виплат в усіх випадках проводилося у відповідності до законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки фінансові можливості Державного бюджету України у 2005-2007 роках не дозволяли здійснювати виплати щорічної разової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому норми відповідних законів про Державний бюджет України згідно ч.3 ст.4 Бюджетного кодексу України були пріоритетними при конкуренції з нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому на думку суду саме вони підлягали до застосовування у спірних правовідносинах. Крім того, суд враховує, що на момент виплати була чинною ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік", яка зупиняла дію на 2007 рік ч.5 ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає дії відповідачів при виплаті допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» правомірними, та такими, що повністю відповідають вимогам Конституції та іншого законодавства України, а розмір виплат - належним, виходячи з наступного.
Так, Конституція України не містить норм, які б встановлювали ієрархічну залежність одних законів від інших. Прийняті Верховною Радою України закони є актами рівної юридичної сили. Єдиним законом України, який Конституція України виокремлює серед інших, є закон про Державний бюджет України. Зокрема, суттєві його відмінності полягають у тому, що згідно з Конституцією України цей закон приймається щорічно та має визначений термін дії (частина перша статті 96 Конституції), суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо цього Закону є тільки Кабінет Міністрів України (частина друга статті 96 Конституції України). Крім цього, відповідною конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки цим законом. А саме, виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (частина друга статті 95 Конституція України.) За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для ветеранів війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. До того ж при визначенні таких обсягів повинні враховуватися вимоги статті 95 Конституції України щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (частина перша) та збалансованості бюджету України (частина третя), тобто усі суспільні потреби, які тягнуть за собою видатки з Державного бюджету України, мають бути задоволені виходячи з фінансових можливостей держави. Такі самі концептуальні підходи закріплені, зокрема, в положеннях статті 22 Загальної декларації прав людини, згідно з якими кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Згідно ч.2 ст. 8 КАС України в даному випадку суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення від 08.11.2005 року у справі "Кечко проти України" (Заява N 63134/00) ЄСПЛ зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки і в якому розмірі виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може призупиняти виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. У справі "Суховій проти України" (Заява N 41688/04) у рішенні від 25.10.2007рік Європейський суд з прав людини констатує, що держави користуються широкою свободою дій в оцінці існування проблеми публічного інтересу, який виправдовує вжиття певних заходів, та у виборі спрямування національної соціально-економічної політики. Якщо тільки з'являється загальний інтерес, від органів державної влади вимагається належне з погляду часу, способу та максимальної відповідності реагування.
Враховуючи значну кількість осіб, які є ветеранами війни, згідно ст. 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" загальний розмір виплати разової допомоги беззаперечно є питанням публічного інтересу.
За таких обставин визначення розміру виплат саме відповідними законами про Державний бюджет України та дії відповідачів по виплаті допомог в даних розмірах відповідали не тільки вимогам національного законодавства, а і Європейській конвенції з прав людини та іншим міжнародним стандартам і зобов'язанням України.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Таким чином, вищезазначені грошові допомоги не могли бути виплачені позивачам у розмірі, що перевищує суму, зазначену в законі про державний бюджет на відповідний рік.
Посилання позивачів на те, що дії відповідачів є неправомірними, так як положення ст.29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" згідно якої виплата зазначеної допомоги здійснювалась у розмірі 280 грн., рішенням Конституційного Суду України за №6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнанні неконституційними, не можуть бути взяті до уваги згідно нижчевикладеного.
Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційноим Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто ст.29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" втратила чинність тільки з 09.07.2007 року, оскільки рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року № 6/рп/2007 не має зворотної дії в часі. Тому, в квітні 2007 року, на момент виплати позивачам грошових допомог, вищезгадана стаття Закону про державний бюджет була чинною.
На відміну від процесуальних норм, вирішуючи спори суди зобов'язані керуватись нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а не на момент судового розгляду. Таким чином, при визначені розміру виплати вищезгаданих надбавок в 2007 році необхідно керуватись не Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік".
За таких обставин дії відповідачів по нарахуванню та виплаті щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій за 2007 рік не можуть бути визнані протиправними. Жодних інших доказів протиправності дій відповідачів позивачем не наведено.
Суд також враховує, що вищезазначені допомоги є разовими, тобто виплачуються щорічно виключно до 5 травня, а чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат даних допомог при подальшій зміні їх розміру. Тобто, в даному випадку зміна розміру грошової допомоги після 5 травня поточного року може мати значення тільки при виплатах у наступному році.
Виходячи з того, що позивач отримав зазначену виплату в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на 2005-2007 роки, відповідачі правомірно керувались нормами, якими врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому позовні вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і задоволенню не підлягають.
На підставі ст.124 Конституції України, ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
ПОСТАНОВИЛА:
в задоволенні позовів відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя: О.Б.Григорук
Судді: А.Б.Могила
Я.П. Матуляк
Постанова складена в повному обсязі та підписана 04.02.2009року