Справа № 2-1549/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2009 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого  судді Федусик В.В.,

при секретарі  Піщевят О.Й..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства садівників „Примор’я”, Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради, треті особи: Перша одеська державна нотаріальна контора м. Одеси, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про встановлення факту припинення шлюбу, визнання незаконним та скасування розпорядження УЖКГ щодо оформлення та видачі свідоцтва про право власності, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності на садові будівлі, договорів дарування квартири та садового будинку, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити факт припинення у 1981 р. шлюбу між її батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_2, визнати недійсними: рішення правління т/с «Примор'я» від 29.06.2002 р. № 64 у частині прийняття в члени т/с «Примор'я» ОСОБА_2; свідоцтво про право власності на садові будівлі від 15.07.2002 р. № 0202984, видане УЖКГ Одеського міськвиконкому; договір дарування садового будинку № 12 по вул. 6-й садової, розташованого на території т/с «Примор'я» по вул. Миколаївська дорога, 32-б у м. Одесі, укладений 30.07.2002 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_6, р/н 585; свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_2 9.10.2003 р. державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, р/н 5-1675; договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 30.12.2003 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, р/н 5-2151, в частині передачі ОСОБА_4 у власність 1/2 частини зазначеної квартири.

Крім того позивачка просить встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька, ОСОБА_7, який помер 20.03.2002 р., визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину садових будівель під № 12 по вул. 6-й садовій в т/с „Примор'я”, розташованому в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, 32-б.

В судовому засіданні ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги, просила також визнати незаконним та скасувати розпорядження Управляння житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради № 1496 від 15.07.2002 р. «Про оформлення ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на садові будівлі по вул. Миколаївська дорога 32-б, вул. 6-та Садова, 12 в м. Одесі».

Обґрунтовуючи свої вимоги в судовому засіданні, позивачка посилалася на те, що 3.03.2002 р. помер її батько, ОСОБА_7, після смерті якого залишилось спадкове майно у вигляді Ѕ частини АДРЕСА_2 та садові будівлі під № 12 по вул. 6-й Садової в т/с «Примор'я», розташованому по вул. Миколаївська дорога, 32-б у м. Одесі. На момент смерті ОСОБА_7 було двоє спадкоємців першої черги за законом  рідні дочки померлого: ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Вважає шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 припиненим у 1980 р. за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 4.09.1980 р.

Після смерті ОСОБА_7 позивачка вступила у володіння та керування спадковим майном: продовжувала користуватися садовим будинком, ділянкою, провадила за них оплату, успадкувала особисті речі померлого: ікону, посуд, коштовності, і, таким чином, прийняла спадщину. Оскільки мати ввела її в оману щодо того, що батько усе своє майно залишив ОСОБА_3, своєчасно не оформила спадщину на себе, але у зв’язку з фактичним прийняттям спадщини звернулася до суду за захистом своїх майнових прав.

Під час розгляду справи 23.12.2006 р. померла відповідачка по справі ОСОБА_3, а 13.05.2008 р. померла відповідачка по справі ОСОБА_2, у зв’язку з чим відповідно до ст. 37 ЦПК України до участі у справі замість померлих відповідачів судом залучені рідні сини ОСОБА_3, які також є онуками ОСОБА_2  ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечував, у судовому засіданні пояснив, що розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не було зареєстровано, тому він вважає, що шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 припиненим не був. Вважає, що ОСОБА_2 при оформленні права власності на спірне майно правомірно подарувала АДРЕСА_3 йому, а садовий будинок під № 12 по вул. 6-й Садовій в т/с «Примор'я», розташований по вул. Миколаївська дорога, 32-б у м. Одесі – ОСОБА_3, правових підстав для визнання недійсними оспорюваних правовстановлюючих документів немає, у зв’язку з чим просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_5 також просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову з підстав викладених ОСОБА_4 Особистих претензій на спірне мано він не має.

Представник Товариства садівників «Примор’я» ОСОБА_10 позовні вимоги ОСОБА_1 визнала, пояснила, що Бо ярчук І.О. як до, так і після смерті батька користувалася садовим будинком під № 12 по вул. 6-й Садовій в т/с «Примор'я», розташований по вул. Миколаївська дорога, 32-б у м. Одесі, сплачувала членські внески. Матір ОСОБА_1 – ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 звернулася до т/с «Примор’я» з заявою про прийняття її до членів товариства замість покійного чоловіка. Т/с «Примор’я» не було відомо про фактичне припинення шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, при вступі до товариства ОСОБА_2 запевнила правління що вона жодним чином не буде претендувати на садовий будинок, що належав померлому ОСОБА_7 і що будинок, як і вирішив за життя ОСОБА_7, буде належати дочкам: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках. Не заперечувала проти визнання недійсним рішення Товариства садівників «Примор'я» від 29.06.2002 р. № 64 у частині прийняття в члени т/с «Примор'я» ОСОБА_2.

Представник Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи Управління належним чином повідомлялося, надало суду лист, відповідно до якого просило розглядати справу за відсутності його представника.

Представник Першої одеської державної нотаріальної контори - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 вимоги ОСОБА_1 не визнала, в судовому засіданні пояснила, що під час оформлення 9.10.2003 р. свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 р/н 5-1675 та 30.12.2003 р. договору дарування ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 р/н 5-2151, формально не було підстав для відмови у вчиненні вказаних нотаріальних дій, нею були виконані усі вимоги чинного законодавства щодо оформлення документів.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, залучена до участі у справі в якості третьої особи про час і місце слухання справи належним чином повідомлялася, просила справу слухати за її відсутністю.

Вислухавши сторони, третіх осіб, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що третього березня 2002 р. помер ОСОБА_7. На момент смерті ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Одеської міськради 18.08.1998 р. № 7-14428 належала Ѕ частина АДРЕСА_2. Крім того, судом встановлено, що у 1989 р. ОСОБА_7 був прийнятий до товариства садоводів „Примор’є” та йому був наданий у користування садовий будинок з надвірними спорудами, що розташований на земельній ділянці під № 12 у товаристві садоводів „Примор’є” за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 32-б, вул. 6-та Садова, разом з земельною ділянкою. Цей факт підтверджується матеріалами справи: заявою ОСОБА_7 від 25.12.1988 р., заявою ОСОБА_11 від 25.12.1988 р., протоколом № 8 засідання правління т/с „Примор’є” від 16.04.1989 р., рішенням виконкому Суворовської райради народних депутатів від 21.04.1989 р. № 255/1; а також показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Як вбачається з розпорядження УЖКГ виконкому Одеської міськради від 15.07.2002 р. № 1496 право власності на спірний садовий будинок з надвірними спорудами в т/с „Примор’є” було оформлене на ім’я ОСОБА_2 на підставі довідки т/с „Примор’є” № 39 від 10.07.2002 р. про те, що ОСОБА_2 була передана у користування земельна ділянка на якій знаходиться спірний будинок. Судом встановлено, що земельна ділянка отримана ОСОБА_2 в користування у зв’язку з тим, що її було прийнято до членів т/с „Примор’є” як дружину померлого ОСОБА_7, що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 3.06.2002 р. та протоколом № 64 засідання правління т/с „Примор’є” від 29.06.2002 р.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що спірний садовий будинок з надвірними спорудами не був збудований ОСОБА_2 за власні кошти та власними силами, а перейшов до неї після смерті ОСОБА_7, який в свою чергу на підставі ст. 15 Закону України «Про власність» набув право власності на садовий будинок з надвірними спорудами, що розташований на земельній ділянці під № 12 у товаристві садоводів „Примор’є” за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 32-б, вул. 6-та Садова, але не зареєстрував його в МБТІ. Отже крім Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 до складу майна, що належало спадкодавцю на праві власності на момент смерті, входив садовий будинок з надвірними господарськими спорудами, розташовані на земельній ділянці № 12 у т/с „Примор’є”.

Відповідно до ст. 529 ЦК України в редакції 1963 р., що діяв на момент відкриття спадщини після смерті спадкодавця спадкоємцями першої черги є діти, один з подружжя та батьки померлого.

З рішення Київського районного народного суду м. Одеси від 4.09.1981 р., яке набрало законної сили 16.09.1981 р., шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 за ініціативою ОСОБА_2 був розірваний. Крім того, цим судовим рішенням було розділено спільне майно подружжя  грошові внески, та був встановлений той факт, що сторони з грудня 1980 р. не підтримують подружні стосунки, відносини між ними неприязні, сім’я розпалася Також рішенням того ж суду від того ж дня з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на її утримання.

Факт припинення шлюбних стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 також було підтверджено у судовому засіданні свідками ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які пояснили, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2 після грудня 1980 р. припинили подружні стосунки, ведення сумісного господарства, мали неприязне ставлення один до одного, але у зв’язку з придбанням самостійної квартири для дочки ОСОБА_3 та у зв’язку з відсутністю коштів для придбання окремого житла для себе, змушені були проживати разом у ІНФОРМАЦІЯ_1, використовуючи її фактично як комуну.

Отже суд приходить до висновку що між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 припинилися шлюбні стосунки у грудні 1980 р.

Згідно ст. 256 ЦПК України с уд, крім іншого, розглядає справи про встановлення факту розірвання шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 235 ЦПК України питання про встановлення фактів, що мають юридичне значення за наявності спору про право, розглядаються судом разом з іншими вимогами в загальному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КЗпШС України, норми якого діяли на той момент, майно нажите чоловіком або жінкою при фактичному припиненні шлюбу може бути визнано власністю кожного з них.

Таким чином суд вважає, що на момент смерті ОСОБА_7 йому на праві особистої приватної власності належало наступне майно: Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 та садовий будинок з надвірними господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці № 12 у т/с „Примор’є” за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 32-б, вул. 6-та Садова.

За умови встановлення судом факту припинення шлюбних відносин між ОСОБА_7Л, та ОСОБА_2, ОСОБА_2 не могла претендувати на майно нажите ОСОБА_7 після фактичного припинення шлюбу з нею та бути спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_7 в розумінні ст. 529 ЦК України в редакції 1963 р. Отже на момент смерті ОСОБА_7 залишилось двоє спадкоємців першої черги  його рідні доньки: ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Відповідно до п. 13 ч. 3 Типового уставу садівничого товариства, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР і Укрсовпрофа від 2.12.1986 р. № 416 переважне право на вступ у товариство надається одному зі спадкоємців померлого. З урахуванням встановленого судом факту припинення шлюбних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 суд вважає, що у члени т/с «Примор'я» ОСОБА_2 була прийнята незаконно., у зв’язку з чим рішення правління т/с «Примор'я» № 64 від 29.06.2002 р. у частині прийняття в члени товариства ОСОБА_2 є неправомірним. Крім того, відповідно до п. 16 ч. 2 Типового уставу в члени діючого садівничого товариства особи приймаються за рішенням адміністрації й профкому підприємства, установи, організації або за рішенням виконкому рай-, міськради, у веденні якого перебуває товариство. Однак таке рішення щодо прийняття ОСОБА_2 будь-яким з зазначених органів не приймалося.

Встановивши той факт, що ОСОБА_2 не мала права вступати до т/с «Примор’я» як дружина померлого члена товариства, що садовий будинок з надвірними спорудами, що розташований на земельній ділянці під № 12 у товаристві садоводів „Примор’є” за адресою:         м. Одеса, Миколаївська дорога, 32-б, вул. 6-та Садова був набутий у власність особисто ОСОБА_7, суд приходить до висновку про незаконність розпорядження Управляння житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради № 1496 від 15.07.2002 р. «Про оформлення ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на садові будівлі по вул. Миколаївська дорога 32-б, вул. 6-та Садова, 12 в м. Одесі», про недійсність свідоцтва про право власності на садові будівлі від 15.07.2002 р. № 0202984, виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому на підставі зазначеного розпорядження, про недійсніст договору дарування садового будинку № 12 по вул. 6-й Садовій, розташованого на території т/с «Примор'я» по вул. Миколаївська дорога, 32-б у м. Одесі, укладеного 30.07.2002 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_6, реєстраційний № 585.

Оскільки ОСОБА_2 не мала права спадкувати після смерті ОСОБА_7 суд також приходить до висновку про недійсність свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім'я ОСОБА_2 9.10.2003 р. державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 (реєстраційний № 5-1675), та договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 30.12.2003 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідченого нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, (реєстраційний № 5-2151), в частині передачі ОСОБА_4 у власність незаконно успадкованої нею після смерті ОСОБА_7 1/2 частини зазначеної квартири.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті батька, то суд вважає цей факт доведеним. Згідно ст. 549 ЦК України в редакції 1963 р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Про прийняття ОСОБА_1 спадщини свідчить той факт, що після смерті батька вона продовжувала разом з сестрою користуватися садовим будинком, сплачувати членські внески до т/с «Примор’я», успадкувала коштовності та дрібні речі після смерті батька, а також свідчать показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та пояснення представника третьої особи по справі – ОСОБА_10 у судовому засіданні.

Зазначені обставини спростовані відповідачами не були.

Враховуючи викладене суд вважає доведеним також факт прийняття спадщини ОСОБА_3

Відповідно до ст. 548 ЦК України п рийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про власність» однією з підстав набуття права власності на майно є одержання його у спадщину.

З урахуванням викладеного суд визнає за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спадкового майна, що залишилось після смерті її батька – ОСОБА_7, а саме: на ј  частину квартири АДРЕСА_1 та на Ѕ частину садових будівель під № 12 по вул. 6-й садовій в т/с „Примор'я”, розташованому в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, 32-б.

Суд також вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду, оскільки судом встановлено те, що вона прийняла спадщину після смерті батька, та, враховуючи, що жоден з оспорюваних документів ОСОБА_1 особисто не торкався, їй на руки не видавався, а також те, що відповідачі жодним чином не довели, що ОСОБА_1 знала про існування оспорюваних документів понад строки позовної давності.

Керуючись ст. ст. 58, 179, 209, 212, 213, 224, 225 ЦПК України, ст. ст. 48, 76, 80 ЦК України в редакції 1963 р., ст. ст. 12, 15 Закону України «Про власність», п. п. 13, 16 Типового уставу садівничого товариства, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР і Укрсовпрофа від 2.12.1986 р. № 416, суд,

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами, що були предметом судового розгляду.

     Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт припинення у грудні 1980 року шлюбних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_2.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті її батька, ОСОБА_7, померлого 20.03.2002 р.

Визнати недійсним рішення правління Товариства садівників «Примор'я» від 29.06.2002 р. № 64 у частині прийняття в члени т/с «Примор'я» ОСОБА_2;

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Управляння житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради № 1496 від 15.07.2002 р. «Про оформлення ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на садові будівлі по вул. Миколаївська дорога 32-б, вул. 6-та Садова, 12 в м. Одесі».

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на садові будівлі від 15.07.2002 р.    № 0202984, видане УЖКГ Одеського міськвиконкому.

Визнати недійсним договір дарування садового будинку № 12 по вул. 6-й садової, розташованого на території т/с «Примор'я» по вул. Миколаївська дорога, 32-б у м. Одесі, укладений 30.07.2002 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_6 (реєстраційний № 585).

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_2 9.10.2003 р. державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 (реєстраційний № 5-1675).

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 30.12.2003 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 (реєстраційний № 5-2151), в частині передачі ОСОБА_4 у власність 1/2 частини зазначеної квартири.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 на 1/2 частину садових будівель під № 12 по вул. 6-й садовій в т/с „Примор'я”, розташованому в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, 32-б.

Заява про апеляційне оскарження даного рішення може бути подана до суду, протягом 10-ти днів від дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду  протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга на судове рішення подаються до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси.

Суддя: