Справа №2о-4/2009 р.

                                        РІШЕННЯ            

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 лютого 2009 року Сокальський районний суд Львівської області

в складі головуючого – судді Адамовича М.Я.

при секретарі-Шебец І.С. з участю народних засідателів Гущик М.В. та Горбань С.І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сокалі Львівської області справу за  заявою     ОСОБА_1 про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_2,-

                  В С Т А Н О В И В :

Заявниця звернулася в суд з заявою про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_2 посилаючись на те, що 1993 року вона зареєструвала з ним шлюб. Від спільного подружнього життя в них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Заявниця вказує, що в жовтні 1994 р. чоловік залишив сім”ю і поїхав на заробітки в Росію із того часу в місці його постійного проживання не має жодних відомостей про його перебування.

Визнання ОСОБА_2 необхідне заявниці для надання соціальної допомоги на сина.

      В судовому засіданні заявниця підтримала свою заяву та дала пояснення в її обгрунтування так як в заяві.

    Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволонення вимог заявника.

      Заслухавши пояснення заявниці, представника зацікавленої особи, дослідивши та оцінивши зібрані докази, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити з наступних підстав.

      Судом  встановлено, що заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, який було розірвано і 11.10.1996 р. видано свідоцтво про розірвання шлюбу серія І-СГ № 252981.

      З свідоцтва про народження серія 1-СГ №254093, актовий запис №3, виданого Белзькою міською радою Сокальського району Львівської області 20.02.1994 р. встановлено, що у заявниці та ОСОБА_2 є неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  

  ОСОБА_2 не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2,  що підтверджується актом обстеження Белзької міської ради Сокальського району Львівської області.

 Згідно ч.1 ст. 43 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Відповідно ч.2 ст. 43 ЦК України, у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи, початком її безвісної відсутності вважається перше число місця, що йде за тим, у якому були одержанні такі відомості.

    Оскільки,  протягом року в місці постійного проживання  ОСОБА_2 немає відомостей про місце його перебування, тому суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити.

    Враховуючи те, що в ході судового розгляду не встановлено день одержання останніх відомостей про місце перебування ОСОБА_2, а встановлено, що останні відомості про місце перебування були в жовтні 1994р., тому в силу ч.2 ст. 43 ЦК України початком його безвісної відсутності вважається 01.11.1994 р.

Керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України ч.1, ч.2 ст.  43 ЦК України ,суд

                     В И Р І Ш И В :

      Заяву задовольнити.

  Визнати ОСОБА_5  безвісно відсутнім з 01.11.1994 р.

      Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення та подано апеляційну скаргу на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 Суддя