Справа № 22-2896/2006 р.                         Рішення ухвалено під головуванням

Категорія 44                                                                Ковальської І.А.

Доповідач Матківська М.В.

РІШЕННЯ

Апеляційного суду Вінницької області

від 29 грудня   2006 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду

Вінницької області в складі:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів : Матківської М.В., Чорного В.І.

При секретарі: Шевчук Л.В.

За участю : позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від ЗО

жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

Встановила:

В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення 2343 гр. 10 коп., мотивуючи свої вимоги тим,

що відповідач приходиться йому рідною сестрою. Їх мати - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, під час другої світової війни була

насильно вивезена з території колишнього Радянського Союзу на примусові

роботи в Німеччину. В зв'язку з цим фондом "Пам'ять, відповідальність і

майбутнє" їй була призначена компенсаційна допомоги в сумі 2 198,55 євро.

За дорученням матері відповідач 09.09.2002 року отримала 65%

компенсаційної допомоги в сумі 1 429,06 євро, а решту - 35 % в сумі 769,49

євро відповідач отримала після смерті матері 20.10.2004 року. При отриманні

цих коштів відповідач в заяві-анкеті не зазначила інших спадкоємців, в тому

числі і його. Спадщину після матері згідно зі ст. 549 ЦК України ( а редакції

1963 року) він прийняв, шляхом вступу в управління спадковим майном,

оскільки у нього  на руках знаходиться     її ощадна книжка. Повернути

 

належну йому, як спадкоємцю, половину цих коштів ОСОБА_2 не

бажає. Тому, він просив стягнути з неї на його користь 2 343 гр. 10 коп. та

судові витрати.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від ЗО

жовтня 2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення

суду і ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги.

Зазначив, що рішення суду є незаконним, воно не ґрунтується на

матеріалах справи, на доказах, досліджених в судовому засіданні. При його

постановленні судом порушено матеріальний закон, що призвело до

неправильного вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_2 заперечила апеляційну скаргу, просить

її відхилити, а рішення суду залишити без змін. Вона згідна з рішенням суду.

Вважає, що тільки вона одна має право на отримання даної компенсації,

оскільки саме вона доглянула матір і похоронила її, в тому числі і за ці

отримані кошти компенсаційної допомоги.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла

ОСОБА_3, яка являється матір'ю сторін по справі. Крім

позивача та відповідача по справі у неї є ще двоє дітей, що проживають в

інших областях. ОСОБА_3 під час другої світової війни була насильно

вивезена до Німеччини на примусові роботи. З німецького фонду "Пам'ять,

відповідальність і майбутнє" їй призначено компенсаційну допомогу в сумі

2 198,55 євро. ОСОБА_3 09.09.2002 року 65% даної допомоги отримала

із фонду "Взаєморозуміння і примирення" особисто. Решту - 35 % отримала

22.10.2004 року після її смерті відповідач по справі ОСОБА_2

Також суд встановив, що ніхто з дітей спадкодавця чи інших

родичів спадщину не прийняв, а наявність у позивача ощадної книжки, по

якій закрито рахунки, не є доказом вступу в управління спадковим майном,

тому відмовив в задоволенні позову.

Проте не можна погодитися з таким висновком суду.

Так, сторони по справі являються дітьми ОСОБА_3, що померла 15.10.2004 року.

Відповідно до ст. 549 ЦК України ( в редакції 1963 року), що діяла

на час відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину,

якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

В судовому засіданні позивач довів, що він прийняв спадщину

шляхом вступу в оперативне управління спадковим майном. У нього

знаходиться ощадна книжка на ім'я спадкодавця і він розпорядився деяким

іншим її майном, в тому числі і по згоді з іншим спадкоємцем - відповідачем

по справі ОСОБА_2

Судом встановлено, що ОСОБА_2 20.10.2004 року, як

спадкоємець ОСОБА_3 з коштів німецького фонду "Пам'ять,

відповідальність і майбутнє" отримала 35% компенсаційної допомоги в сумі 769,49 евро   (а. с. 9, 15, 24). В поданій нею до фонду "Взаєморозуміння і

примирення" заяві інших спадкоємців вона не зазначила.

ОСОБА_1, являючись сином померлої, а ОСОБА_2,

являючись її дочкою, відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги.

Відповідно до ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у

спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив

спадщину між ними.

Спадкове майно, яким являється 35 % компенсаційної допомоги

заповітом не розподілено, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення

на його користь з ОСОБА_2 384,74 евро підлягають до задоволення.

Офіційний курс Національного банку України на 28.03.2006 року

складав 604,43 гр. за 100 евро, тобто до стягнення підлягає 2 325 гр. 48 коп., а не 2 343 гр. 10 коп., як просив позивач.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає

скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не

відповідають обставинам справи і судом неправильно застосовані норми

матеріального права.

Виходячи із наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що

рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового

рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої

ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і

документально підтверджені судові витрати. Фалатюку О.Л. підлягає

поверненню: 51 гр. державного мита ( а. с. 4), 7 гр. 50 коп. за інформаційно-

технічне забезпечення розгляду цивільної справи ( а. с. 3) та 500 гр. за

надання юридичної допомоги ( а. с. 20), а всього 558 гр. 50 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316

ЦПК України , колегія суддів , -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від ЗО жовтня

2006 року скасувати.

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 325 гр. 48 коп. основної суми та в повернення

судових витрат суму 558 гр. 50 коп., а всього 2 883 гр. 98 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного

Суду України протягом двох місяців.