Справа № 2-355/10

-

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2010 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі: головуючого Поліщука М.Г.

при секретарях Шваб Н.В., Чивчиш О.В., Козарик В А.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіGданні у м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу не дійсним, визнання права власності, зобов'язання повернути майно та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору купівлі-продажу від 29 січня 2009 року ОСОБА_4 продала а ОСОБА_5 за 10 тис. грн. у неї купив автомобіль"HUNDAI TUCSO"2.0" 2008 року випуску, кузов №KMHJN81BP8U805294, двигун № НОМЕР_1(а.с.10).

Позивачка звернулася з позовом до суду про визнання даного договору недійсним з тих підстав, передбачених ст.233 ЦПК України. На обґрунтування своїх вимог вказала, що на протязі тривалого періоду часу ( з 2005 року по січень 2009 року) разом з відповідачем проживали однією сім'єю у не зареєстрованому шлюбі. Так як вони з відповідачем мали намір зареєструвати шлюб то в середині 2008 року вона від нього завагітніла. Однак, в січні 2009 року стосунки у них погіршилися і відповідач вигнав її з квартири в м.Одесі, де вони до цього разом проживали. Перебуваючи на 6-му місяці вагітності і не маючи в зв'язку з цим можливості працевлаштуватися, та відсутністю необхідних грошових коштів для проживання та існування, тобто перебуваючи під впливом цієї тяжкої обставини, вона була змушена на вкрай невигідних для неї умовах 29.01.09р. продати відповідачу належний їй на праві власності автомобіль HUNDAI TUCSOС80М 2.0" 2008 року випуску за 10 тис. грн., хоча останній фактично коштував біля 130 тис. грн. Однак, і цих грошей відповідач їй не віддав. Тому, просить вказаний договір визнати недійсним як укладений нею під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, визнати за нею право власності на цей автомобіль, зобов'язати відповідача повернути їй цей автомобіль, та стягнути з нього на її користь 20 тис. грн. моральної шкоди, яка обумовлена перенесеними нею моральними стражданнями з приводу неправомірної поведінки відповідача, що негативно відобразилося на її психофізіологічному стані.

В судовому засіданні позивачка та її представник даний позов підтримали повністю і просять його задовольнити із вказаних підстав.

Відповідач та його представник в судовому засіданні даний позов не визнали і у його задоволенні просять відмовити за його безпідставністю. При цьому відповідач спочатку стверджував те, що за вказаний автомобіль він фактично сплатив позивачці повну його ринкову вартість, та на виконання цього договору передав їй 11500 доларів СІЛА та 10000 євро, хоча договір був оформлений лише на 10 тис. грн. з метою уникнути сплати до державного бюджету ряду податків від цієї угоди. Згодом в судовому засіданні він змінив свої пояснення в цій частині і ствердив те, що за вказаний автомобіль він сплатив позивачці обумовлені в договорі 10 тис. грн., так як на той час він дійсно стільки коштував. Заперечив пояснення позивачки в тій частині що вони дійсно тривалий період часу проживали з нею у не зареєстрованому шлюбі, пояснивши, що остання ніби-то тимчасово проживала у його квартирі в м.Одесі в якості квартирантки. При цьому не заперечував того факту, що на час укладення між ними оспорюваного договору позивачка дійсно у м.Одесі не мала свого постійного місця проживання, ніде не працювала, перебувала у стані вагітності та мала на своєму утриманні неповнолітню доньку від першого шлюбу.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, та вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

Згідно ст.215ч.1 ЦК України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 і 6 статті 203 цього Кодексу.

А відповідно до вимог ч.З ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину під час його укладення має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

А згідно вимог ст.233 ч.І ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно копії свідоцтва про народження (а.с.11) у позивачки ОСОБА_4 на утриманні дійсно знаходиться неповнолітня донька Анастасія, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Той факт, що станом на час укладення оспорюваного договору позивачка дійсно перебувала у стані вагітності також підтверджується копією медичної картки на ім»я позивачки (а.с.13) та копією свідоцтва про народження сина ОСОБА_6, який народився 23 квітня 2009 року (а.с.12).

Покази позивачки про те, що на той період часу вона дійсно перебувала у скрутному матеріальному становищі, так як не мала свого постійного місця проживання у м.Одесі, та із-за вагітності не мала можливості працевлаштуватися, в судовому засіданні фактично визнав і сам відповідач.

Так, згідно довідки-розрахунку №039994 від 31.01.2008р. (а.с.9) видно те, що належний позивачці ОСОБА_4 автомобіль "НУШБАІ ТОСЗОИ 2.0" 2008 року випуску був нею придбаний за 129532 грн.

А із змісту оспорюваного договору (а.с.10) видно те, що цей автомобіль був нею проданий відповідачу 29.01.09р., тобто через 1 рік після його придбання, за 10 тис. грн., що останній в судовому засіданні повністю підтвердив.

Хоча згідно висновку судової товарознавчої експертизи (а.с.64-65) середньостатистична вартість цього автомобіля станом на 29.01.09р. становила 124 тис. 531 грн.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності суд приходить до однозначного висновку про те, що позивачка дійсно станом на 29 січня 2009 року перебуваючи під впливом тяжких для неї обставин (розірвання фактичних шлюбних стосунків з відповідачем, наявності тяжкого матеріального становища, що було обумовлено відсутністю можливості із-за вагітності їй на той час працевлаштуватися, та відсутністю грошових коштів для існування та утримання себе і своєї неповнолітньої доньки від першого шлюбу) була вимушена на вкрай невигідних для неї умовах укласти з відповідачем оспорюваний договір купівлі-продажу вказаного автомобіля за 10 тис. гри., хоча його фактична ціна на той час становила більше 124 тис. грн., в зв'язку з чим її позов в частині визнання вказаного договору недійсним підлягає задоволенню з підстав, передбачених ст.233 ЦК України.

Крім того, виходячи із вимог ст.216 ЦК України підлягають до задоволення і її вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути їй у натурі проданий згідно цього договору автомобіль HUNDAI TUCSO 2.0" 2008 року випуску.

В зв'язку з тим, що в судовому засіданні відповідач на підтвердження своїх пояснень в тій частині що обумовлені договором гроші в сумі 10 тис. грн. за куплений ним автомобіль він дійсно передав позивачці, не надав суду жодного доказу, що згідно ст.бОч.1 ЦПК України є його обов'язком, суд приходить до висновку про правдивість пояснень позивачки в тому, що вказані грошові кошти він їй зовсім не передавав.

Не підтверджує факту передачі відповідачем вказаної суми грошей позивачці і сам оспорюваний договір (а.с.10), із змісту якого видно те, що вартість відчужуваного автомобіля сторонами встановлена в сумі 10 тис. грн. (п.1.2), і цей автомобіль підлягає негайній передачі після його підписання. Однак, в цьому договорі відсутня будь-яка інформація про те, що на час його підписання сторонами відповідач повністю сплатив позивачці обумовлену договором суму грошей за куплений у неї автомобіль.

В зв'язку з цим, виходячи із вимог ст.216 ЦК України про те, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, та не доведеного відповідачем в судовому засіданні відповідними доказами факту передачі ним позивачці обумовлених договором 10 тис. грн., суд, при вирішенні даного спору, лише зобов'язує відповідача повернути позивачці отриманий від неї автомобіль без одночасного зобов'язання останньої повернути йому вказану суму грошей.

Крім того, згідно вимог ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

В зв'язку з тим, що в судовому засіданні було встановлено те, що оспорюваний договір купівлі-продажу автомобіля "HUNDAI TUCSO 2.0" був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а право власності позивачки на цей автомобіль на даний час не визнається і оспорюється відповідачем, то суд приходить до однозначного висновку про необхідність, відповідно до ст.392 ЦК України, задовольнити її позов і в частині визнання за нею права власності на цей автомобіль, так як цей факт підтверджується довідкою-рахунком №039994 від 31.01.2008р. про придбання саме нею цього автомобіля (а.с.55), та копією свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу (а.с.8), згідно якого саме вона є його власником.

Також, на думку суду обґрунтованими являються і вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди, спричиненої ш діями останнього, яка виразилися в перенесених нею моральних стражданнях внаслідок використання ним її важкого матеріального становища та під впливом тяжких для неї обставин примусив до укладання на вкрай невигідних для неї умовах оспорюваного правочину, розмір якої судом встановлюється в сумі 3000 грн.

Крім того, виходячи із вимог ст.ст. 84 та 88 ЦПК України, підлягають до задоволення і її позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на її користь понесених нею судових витрат, що складаються із 2 тис. грн., сплачених нею на оплату правової допомоги адвоката, що підтверджується довідкою (а.с.14), сплаченого судового збору в сумі 252 грн., та 100 грн. понесених нею витрат по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду цієї справи (а.с.2).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61 ч.і, 79, 81, 84, 88, 209ч.1,2,3, 212-215 ЦПК України, ст.215ч.1, 203ч.3, 216, 233, 392, 1167 ЦК України, суд,-

ВИ РІШИВ:

Позов задовольнити.

Договір купівлі-продажу автомобіля "HUNDAI TUCSO 2.0" 2008 року випуску, кузов №KMHJN81BP8U805294, двигун № НОМЕР_1, укладеного 29 січня 2009 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, та посвідченого Одеською товарною біржею (реєстраційний номер №18153) - визнати недійсним, і визнати за ОСОБА_4 право власності на цей автомобіль.

Зобов'язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 автомобіль "HUNDAI TUCSO 2.0" 2008 року випуску, кузов №KMHJN81BP8U805294, двигун № НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3000 (три тисячі) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2000 грн. понесених витрат на оплату правової допомоги адвоката, 252 грн. сплаченого судового збору та 100 грн. понесених витрат по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду цієї справи.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання заяви про його апеляційне оскарження протягом 10 днів з моменту його оголошення, та подачею на протязі 20 днів самої апеляцій оскарження.

Суддя М. Г. Поліщук