ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2006 Справа № 21/48-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Лотоцької Л.О.
суддів: Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Стуковенкової Н.В.
за участю прокурора : не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
за участю представників сторін:
від позивача: представник не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
від відповідача-1: Мацюк А.І. (дов. №03/03/06 від 27.03.06 р.);
від відповідача-2: Закуренко Т.М. (дов. №4/0214-426 від 06.02.06 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання: Прокурора м.Нікополя на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.06 року у справі № 21/48-06
за позовом: Прокурора м.Нікополя в інтересах держави в особі Комітету управління комунальним майном Нікопольської міської ради м.Нікополь
до В-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-Маркет” м.Дніпропетровськ
В-2: Нікопольської міської ради м.Нікополь
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської обл. від 13.04.2006 р. у справі № 21/48-06 (суддя Алмазова І.В.) залишено без розгляду позовну заяву, пред’явлену прокурором м.Нікополя Дніпропетровської обл. в інтересах держави в особі Комітету управління комунальним майном Нікопольської міської ради Дніпропетровської обл. до ТОВ “АТБ-Маркет” і Нікопольської міської ради Дніпропетровської обл. про визнання незаконним рішення 20-ї сесії 23-го скликання Нікопольської міської Ради Дніпропетровської обл. від 23.03.2001 р. в частині визначення способу приватизації нежилого приміщення колишнього магазину в окремо розташованій будівлі № 188 по вул. Шевченка м.Нікополя, Дніпропетровської обл., площею 1259,3 кв. м шляхом його викупу орендарем та зобов’язанні ТОВ “АТБ-Маркет” повернути Комітету по управлінню комунальним майном Нікопольської міської Раді Дніпропетровської обл. нежиле вбудовано-прибудованого приміщення колишнього магазину “Кристал” загальною площею 1280,9 кв.м, яке розташовано в будинку № 188 по вул. Шевченка м.Нікополя, Дніпропетровської обл.
Прокурор м.Нікополя не погодився з вказаною ухвалою і подав апеляційне подання, в якому просив скасувати оскаржувану ухвалу і прийняти нове рішення про задоволення позову прокурора.
Прокурор вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною і підлягає скасуванню, посилаючись на те, що інтереси держави у пред’явленні прокуратурою позову полягають у тому, що порушення Нікопольською міською радою Дніпропетровської обл. встановленого законодавством України порядку приватизації, зокрема визначення способу приватизації об’єкту, спричинило шкоду саме законним інтересам держави, яка не отримала до бюджету кошти, які надійшли би при продажу цього об’єкту з аукціону або іншим суб’єктам господарювання, які мали намір придбати об’єкт, а тому органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Комітет по управлінню комунальним майном Нікопольської міської ради Дніпропетровської обл. і тому в інтересах цього органу міста і був пред’явлений позов.
Також прокурор у своєму апеляційному поданні вказує, що господарським судом не було прийнято до уваги, що відповідно до ст. 31 Закону України “Про власність” до державної власності в Україні належить загальнодержавна (республіканська) власність та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність), яка і була предметом господарського спору.
ТОВ “АТБ-Маркет” у запереченні на апеляційне подання вказує, що ухвала господарського суду від 13.04.2006 р. підлягає зміні, а саме: позов прокурора міста Нікополя повинен бути залишений без розгляду не на підставі п.1 ст. 81 ГПК України, а на підставі п.6 ч.1 ст. 155 КАС України.
Відповідач-2 вважає доводи апеляційного подання прокурора м.Нікополя необґрунтованими в наслідок неправильного тлумачення прокурором законодавства України.
Нежитлове приміщення магазину в м.Нікополі, вул. Шевченко, 188 до його приватизації ТОВ “АТБ-Маркет” знаходилося у комунальній власності територіальної громади м.Нікополя (від імені якої виступала Нікопольська міська рада), а не у державній власності, а отже, відповідно до ст. 37 Закону України “Про Державний бюджет України на 2001 р.”, кошти від приватизації вищезазначеного нежитлового приміщення повинні були надходити до бюджету Дніпропетровської обл., а не до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України “Про бюджетну систему України”, що діяв на момент укладання оспорюванного договору купівлі-продажу, Державний бюджет України та області є самостійними, а отже незалежними один від одного.
Прийняття Нікопольською міською радою оспорюванного рішення та укладання оспорюванного договору купівлі-продажу жодним чином не порушило і не могло порушити фінансові інтереси держави.
Згідно п.3 рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.99 р. в основі інтересів держави завжди є необхідність в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних і інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України... захист прав всіх суб’єктів права власності і господарювання і т. ін.
Відповідач вказує у своєму запереченні, що зазначення Комітету по управлінню комунальним майном Нікопольської міської ради у позовній заяві, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суперечить закону, оскільки рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.99 р., дано офіційне тлумачення норм ч.2 ст. 2 ГПК України, під поняттям “орган”, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Комітет по управлінню комунальним майном Нікопольської міської ради (правонаступник Фонду приватизації комунального майна Нікопольської міської ради) не може виступати органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Комітет по управлінню комунальним майном Нікопольської міської ради заперечує щодо апеляційного подання прокурора м.Нікополя і зазначає у своєму запереченні, що він не уповноважував прокурора м.Нікополя вирішувати питання про визнання незаконним рішення Нікопольської міської ради від 23.03.2001 р. № 44-20/ХХІІІ “Про внесення доповнень до рішення міської ради від 26.12.2000 р. № 8-19ХХІІІ “Про затвердження переліку об’єктів, які підлягали приватизації в 2001 р.” та визначення способу їх приватизації, недійсним договору купівлі-продажу нежитлового вбудовано - прибудованого приміщення площею 1280,9 кв. м, яке знаходиться у м.Нікополі, по вул. Шевченка, 188, так як вважав і вважає що зазначені рішення міської ради та договір купівлі-продажу об’єкта приватизації цілком і повністю відповідають вимогам чинного законодавства та інтересам територіальної громади, що співпадають з інтересами держави.
Нікопольська міська рада Дніпропетровської обл. у своєму запереченні на апеляційне подання вказує, що апеляційне подання прокурора м.Нікополя не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач без поважних причин пропустив строки позовної давності, передбачені статтею 71 ЦК України, підстав, щодо поновлення пропущеного строку, не надав і взагалі не просив суд поновити пропущений строк.
В апеляційному поданні прокурор зазначив, що він діяв в інтересах держави але в позовній заяві не конкретизував, які саме інтереси держави були порушені та в чому ці порушення полягають.
В апеляційному поданні прокурор вказує, що приватизація об’єкту “спричинила” шкоду державі, яка не отримала до бюджету кошти.
Але в приватизаційній справі і у справі № 21/48 є платіжні доручення про сплату вартості об’єкта приватизації, а також інші документи, які підтверджують законність оцінки та його продажу.
Позов пред’явлено в інтересах державного органу –Комітету управління комунальним майном, але комітет не є державним органом, а є виконавчим органом територіальної громади і створений Нікопольською міською радою у відповідності до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Враховуючи викладене, відповідач-2 просить залишити апеляційне подання прокурора без задоволення, а ухвалу без змін.
Комітет по управлінню комунальним майном Нікопольської міської ради 12.07.06 р. за вих. № 196 подав до Дніпропетровського апеляційного господарського суду заяву в порядку п.6 ч.1 ст. 155 КАС України, в якій вказав, що заперечує проти того, щоб прокурор пред’являв інтереси комітету в суді з таким позовом і просив залишити апеляційне подання прокурора без розгляду, а ухвалу господарського суду від 13.04.2006 р. без змін.
Прокурор м.Нікополя в судове засідання не з’явився, про час і місце засідання повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, вказані в апеляційній скарзі, у запереченні на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що господарський суд, залишаючи позов прокурора м.Нікополя без розгляду, помилково керувався нормами господарського процесуального кодексу України –п.1 ст. 81 ГПК України.
Позов прокурора м.Нікополя, поданий інтересах держави в особі Комітету по управлінню комунальним майном Нікопольської міської ради до Нікопольської міської ради та ТОВ “АТБ-Маркет” - це адміністративна справа, яка відповідно до ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5, ч.2 ст. 18 та п.6 розділу УІ КАС України повинна була вирішуватися господарським судом за правилами КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАСУ до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, а відповідно до частини 2 статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У пункті 1 статті 3 КАСУ зазначено, що справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 7 статті 3 цього Кодексу вичерпно визначено коло суб’єктів владних повноважень, до яких віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, в який позивачами є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб’єкта владних повноважень щодо оскарження будь-яких його рішень, дій чи бездіяльності.
Підставою для залишення позову без розгляду господарський суд вважав те, що прокурор невірно визначив позивача за вимогами про захист інтересів держави і що прокурор не мав право подавати позов в інтересах Комітету управління комунальним майном Нікопольської міської ради Дніпропетровської обл.
Комітет по управлінню Комунальним майном Нікопольської міської ради у своєму запереченні (а.с. 53-55) заперечував щодо розгляду в господарському суді позову прокурора м.Нікополя в інтересах держави в особі Комітету по управлінню комунальним майном Нікопольської міської ради, так як вважав позов не обґрунтованим та таким, що не відповідає інтересам територіальної громади і вимогам чинного законодавства, тому що комітет не є державним органом, як це зазначено в позові, а є виконавчим органом Нікопольської міської ради і позивач відмовився від позову, який був поданий прокурором, а тому господарський суд на підставі п.6 ч.1 статті 155 КАС України зобов’язаний був залишити позовну заяву прокурора без розгляду. У п.6 ч.1 ст. 155 КАС України передбачено, що якщо особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна заява, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки від позивача надійшла відповідна заява, колегія суддів вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду, при цьому змінивши підстави для залишення позову без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись п.6 ч.1 ст. 155, ст.195, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, - У Х В А Л И В :
Апеляційне подання прокурора м.Нікополя залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2006 р. у справі № 21/48-06 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.
Головуючий Л.О.Лотоцька
Судді: Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнеєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
18.07.06 р.