ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2006 Справа № 33/60
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Герасименко І.М.(доповідача)
суддів:Голяшкіна О.В.,Джихур О.В. ,
при секретарі: Нурулаєвой Г.Ю.,
за участю представників сторін:
представника позивача: Ласько Л.Г.
представник відповідача повторно не з’явився (про час та місце розгляду справи попереджений належним чином),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства ”Криворізький завод технічного обладнання”, м.Кривий Ріг,
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006р. у справі № 33/60
за позовом приватного підприємства “Актіно”,м.Кривий Ріг,
до закритого акціонерного товариства ”Криворізький завод технічного обладнання”, м.Кривий Ріг,
про стягнення 67735грв.57 коп. заборгованості за договором поставки
В С Т А Н О В И В:
21.03.2006р.ПП “Актіно”, м.Кривий Ріг, звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до закритого акціонерного товариства ”Криворізький завод технічного обладнання”, м.Кривий Ріг,про стягнення 67735грв.57 коп. заборгованості за договором поставки № 142 від 27.10.2003р.-а саме-основної заборгованості-60646грв.05коп., пені за договором-3747грв.25коп.,інфляційних втрат - 2589грв.59коп.,3% річних-752грв.68 коп. та судових витрат.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006р. позов задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто основної заборгованості-60646грв.05коп., пені за договором-3747грв.25коп.,інфляційних втрат- 2587грв.25коп.,3% річних-752грв.68 коп., а також судові витрати по справі. Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані та законні як в частині основної заборгованості ,так і в частині пені та 3% річних. Сума інфляційних втрат стягнута частково в сумі 2587грв.25 коп.
Відповідач не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, також вказує, що судом не встановлено обставини, що мають значення для справи. Посилається на те, що позивачем не наведено факт виконання п.2.2., п.4.7. договору поставки №12 від 27.10.2003 року, а саме не підтверджено надання відповідачу рахунків –фактур для здійснення оплати за договором.
Відповідач посилається на те, що згідно з п.4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 р. №2343-ХII на протязі дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), та не застосовуються інші санкції за несвоєчасне або не належне виконання грошових зобов’язань, тому вважає вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 2 587,25 грн., пені у розмірі 3 747, 25 грн, трьох процентів річних у розмірі 752,68 грн такими, що підлягають задоволенню.
В судове засідання Дніпропетровського апеляційного господарського суду представник відповідача повторно не з’явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином і колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, за письмовими доказами по справі; представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
27.10.2003 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладений договір поставки №142.
Відповідно до умов договору, постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупця товар. Номенклатура, якість, кількість, ціна та умови поставки товару узгоджуються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору (п.1.1. договору) Сторонами укладені специфікації до договору №08/15М від 15.08.2005 року, №01/09 від 01.09.2005 року, №15/09М від 14.09.2005 року, відповідно до яких сторони домовились про найменування продукції, кількість, ціну та умови поставки.
Згідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
01.01.2004 року набрав чинності Господарський кодекс України (в подальшому ГК України), який відповідно до ст. 1 визначає основні зачади господарювання в Україні і регулює господарські правовідносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Згідно Прикінцевих положень ГК України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності положеннями.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач договірні зобов’язання виконав, поставивши відповідачу товар на суму 109934, 50 грн, що підтверджується видадковими накладними № РН- 0000026 від 26.08.2005 р., №РН-0000028 від 07.09.2005 року, №РН-0000029 від 26.08.2005 року.
Факт отримання товару підтверджується підписом представника відповідача на накладній на підставі виданих довіреностей (а.с. 14,19,23)
Відповідач зобов’язання за договором не виконав. Згідно з п.2.2 договору покупець здійснює оплату за товар на протязі 10 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця на підставі рахунку, виставленого постачальником.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторо6на повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач частково оплатив отриманий товар і заборгованість складає 60646, 05 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто суму боргу 60646,05 грн.
Посилання відповідача на те, що ним не отримано рахунки-фактури на товар, не заслуговує на увагу, так як відповідно до п.4.7 договору, постачальник одночасно з переданням товару передає покупцю оригінали рахунка-фактури; податкових накладних; сертифікату якості заводу-виготовника; товаротранспортні накладні. Відповідач, отримавши товар, не заявляв про те, що йому не наданий будь-який з вказаних документів.
Позивач також наполягає на стягненні пені в сумі 3747,25 грн. Відповідно до п.5.2 в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець оплачує постачальнику пеню від суми поставленого товару в розмірі 0,04% за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки НБУ.
Зважаючи на те, що факт прострочення розрахунку за товар доведено матеріалами справи, суд обґрунтовано стягнув з відповідача суму пені-3747грв.25 коп.
Позивач також заявив вимоги про стягнення інфляційних збитків в сумі 2589,59 грн та трьох процентів річних в сумі 752,68 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача, суд обґрунтовано стягнув інфляційні в сумі 2587,25 грн та трьох процентів річних в заявленій сумі.
Посилання відповідача на те, що стосовно нього 06.04.2006 р. порушена справа про банкрутство №Б 29/64/06 (а.с.70) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому не повинні застосовуватись санкції за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, не може бути підставою для скасування рішення суду з наступних підстав.
Стягнення інфляційних та 3%річних ,як плати за користування коштами не може припинятись в зв’язку з наявністю мораторію. Пеня також підлягає стягненню, так як справа про банкрутство відповідача №Б 29/64/06 порушена 06.04.2006р.,тобто після звернення позивача до суду з даною позовною заявою. Крім того, відповідач не надав доказів того ,що на день винесення рішення судом першої інстанції була здійснена публікація в офіційному друкованому виданні відповідно до ст.11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване законне і не підлягає зміні чи скасуванню відповідно до ст.104 ГПК України, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства ”Криворізький завод технічного обладнання”, м.Кривий Ріг, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006р. у справі № 33/60 - залишити без змін.
Головуючий суддя: І.М. Герасименко
Суддя: О.В. Джихур
Суддя: О.В. Голяшкін