УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2008 року м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Томенчука Б.М.,
суддів: Ткачук Н.В., Шайди С.М.,
з участю прокурора Левенець Я.І.,
потерпілого ОСОБА_2,
та його представника ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом І інстанції та представника потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_3 на вирок Косівського районного суду від 31 березня 2008 року, та постанову цього ж суду від 25 березня 2008 року, -
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, підприємця, одруженого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, засуджено за ст. 115 ч.1 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.
Справа №11-265/2008 р. Головуючий у І інстанції Крилюк М.І..
Категорія ст. 115 ч.1 КК України Доповідач: Томенчук Б.М.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід залишено тримання під вартою, а строк відбуття покарання ухвалено обчислювати з 14.09.2007 року.
Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 9850 грн. матеріальної та 50000 грн. моральної шкоди, а на користь НДЕКІД при УМВС в Івано-Франківській області 3158 грн. 66 коп. за проведення експертиз.
Судом також вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він, підозрюючи в крадіжці його ялинкових прикрас із торгового ларька ОСОБА_5, 21.12.2005 року автомашиною вивіз його в лісовий масив с Черганівка Косівського району, де став вимагати у останнього зізнання у крадіжці. Так як ОСОБА_5 заперечував свою причетність до крадіжки, то ОСОБА_4 вирішив його вбити і став наносити йому удари руками та ногами по різних частинах тіла. Від спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_5 помер, тіло якого, ОСОБА_4 з іншими особами, які не причетні до вбивства, автомашиною перевезли на ринок в смт. Кути, де у вагончику для сторожів і залишили вбитого.
В апеляції на вирок прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання не відповідає тяжкості скоєного ним злочину та особі засудженого. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_49 років позбавлення волі.
Представник потерпілого, адвокат ОСОБА_3 в своїй апеляції зазначає, що вирок суду є незаконним з підстав незастосування кримінального закону про більш тяжкий злочин, обвинувачення у вчиненні якого засудженому не пред'являлось та в зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Представник потерпілого також вважає незаконними і постанову Косівського районного суду від 25 березня 2008 року, якою відмовлено в скасуванні постанов про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ст. 189 КК України, про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ст. 189 КК України та направлення справи на додаткове розслідування.
Просить вирок та постанову суду, а також постанови слідчого скасувати, а справу направити прокурору для відновлення та проведення досудового розслідування.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість вироку в частині призначеного ОСОБА_4покарання, пояснення засудженого та його захисника, які вважають вимоги апелянтів необгрунтованими, а вирок суду законним та обгрунтованим, потерпілого ОСОБА_2 та його представника, які підтримали подану
ними апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на зібраних та належно досліджених і правильно оцінених в судовому засіданні доказах.
Твердження в апеляції представника потерпілого про те, що тілесні ушкодження потерпілому наносили і інші особи, зокрема, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не грунтуються на матеріалах справи.
Сам засуджений як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні давав послідовні показання про те, що саме він 21.12.2005 року один заподіяв ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, від яких і наступила смерть останнього.
Його показання узгоджуються і з іншими доказами по справі.
Так, під час відтворення обстановки і обставин події засуджений ствердив та показав як саме і куди він наносив ОСОБА_5 удари.
Із акту судово-медичного дослідження трупа та висновку експерта вбачається, що кількість та розташування тілесних ушкоджень свідчить про те, що Лук'янчуку було нанесено не менше 12 ударів, а його смерть наступила через невеликий проміжок часу після нанесення тілесних ушкоджень.
Будь-яких доказів того, що потерпілому наносили удари і інші особи, у справі немає.
Як вбачається із показів потерпілого, про смерть батька він дізнався тільки 23.12.2005 року, тобто про обставини вбивства йому фактично стало відомо зі слів працівників міліції.
Доводи апелянта про те, що як досудовим слідством, так і судовим було істотно порушено чинне законодавство не грунтується на матеріалах справи.
Оскільки, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні було встановлено про непричетність інших осіб до інкримінованого ОСОБА_4 злочину, про що були прийняті відповідні рішення, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних постанов.
Таким чином колегія суддів вважає вирок та постанову суду законними та обгрунтованими.
Вказана у вироку кваліфікація дій засудженого відповідає встановленим судом обставинам справи.
Не грунтується на матеріалах справи і покликання прокурора в апеляції про м'якість призначеного ОСОБА_4 покарання, тому, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Призначаючи засудженому покарання суд в повній мірі врахував
ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу та обставини, встановлені судом,- які пом'якшують покарання.
Підстав для скасування вироку та постанови колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Косівського районного суду від 31 березня 2008 року відносно засудженого ОСОБА_4 та постанову Косівського районного суду від 25 березня 2008 року про відмову в скасуванні постанов про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_4\ про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 та про його розшук, про відмову скасування постанов про відмову в порушенні кримінальної справи щодоОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та направлення даної справи на додаткове розслідування - залишити без змін.