П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 грудня 2006 року                                                                                м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах

Верховного Суду України в складі:

при секретарі судового засідання Герасименко О.О.,

за участю представників:

позивача ­- Толкачова С.А., Дмитренко А.М.,

відповідача - Бондаренка С.В., Лазоренка  І.В.,

розглянувши в порядку провадження за винятковими обставинами справу за позовом закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії “Укртатнафта” (далі - ЗАТ “Укртатнафта”) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2005 року ЗАТ “Укртатнафта” звернулося до суду з позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 732/23-2000/00152307/12012/10 від 15 вересня 2000 року, яким позивачу донараховано акцизний збір в сумі 28 104 709,00 грн., визначено штрафні (фінансові) санкцій в сумі 28 104 709,00 грн. та нараховано пеню в сумі 2 439 500,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 8 вересня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 листопада 2005 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 червня 2006 року ухвалені в справі рішення залишено без зміни.

Кременчуцька ОДПІ звернулася до Верховного Суду України зі скаргою про перегляд за винятковими обставинами й скасування вищезазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права в аналогічних справах, зокрема пункту “а” статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” (в редакції, чинній на момент здійснення ЗАТ “Укртатнафта” операцій, які були об'єктом перевірки).

Скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за результатами документальної перевірки позивача податковим органом було зафіксовано порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”, зокрема встановлено не включення до податкового обороту обсягу паливно-мастильних матеріалів, що відвантажені власникам давальницької сировини.

Відповідно до статті 1 Декрету “Про акцизний збір” акцизний збір - це непрямий податок на споживачів (одержувачів) окремих товарів (продукції), визначених законом як підакцизні, що стягується з них під час здійснення оборотів з продажу (інших видів відчуження) таких товарів (продукції), вироблених на митній території України, або при імпортуванні (ввезенні, пересиланні) таких товарів (продукції) на митну територію України. Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів.

Згідно з пунктом “а” статті 3 Декрету “Про акцизний збір” об'єктом оподаткування акцизним збором є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою.

За змістом статті 6 Декрету “Про акцизний збір” суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками.

Таким чином, об'єктом оподаткування є обороти з реалізації підакцизних товарів (продукції), при чому способом реалізації є продаж, обмін на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатна передача товарів (продукції) або з частковою їх оплатою.

За результатами дослідження матеріалів справи, суди вірно виходили з того, що договори, укладені між ЗАТ “Укртатнафта” та замовниками про переробку нафтової сировини, не передбачають передачу замовником переробнику права власності на сировину та готову продукцію або можливості реалізації такої продукції останнім.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що за період, який охоплювався перевіркою, ЗАТ “Укртатнафта” не здійснювало операцій з реалізації підакцизних нафтопродуктів, виготовлених із сировини замовника. При цьому, суди виходили з того, що на час здійснення вказаних операцій передача замовнику виготовлених з його матеріалів товарів (продукції) не підпадала під поняття “оборотів з реалізації” і така передача не була визначена законодавством, як об'єкт оподаткування.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов правильного висновку щодо неправомірності визначення зобов'язань ЗАТ “Укртатнафта” зі сплати акцизного збору, визначення штрафних (фінансових) санкцій і, відповідно, пені, оскільки здійснивши відвантаження замовникам підакцизної продукції позивач не мав обов'язку включати до оподатковуваних оборотів обсяги такої продукції.

Керуючись статтями 241-244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 8 вересня 2005 року, ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 листопада 2005 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 червня 2006 року залишити без зміни.

 Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ст. 237 КАС України.