2 березня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,   Лихути Л.М.,  Романюка Я.М., 

розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою представника Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” - Морозова Віктора Сергійовича на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 30 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

Представник ВАТ “Запоріжжяобленерго” -  Морозов В.С. звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 30.03.2006 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22.06.2006 р., яким позов задоволено: наказ НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП України визнано незаконним; позивача поновлено на роботі на посаді водія Токмацької районної електромережі ВАТ “Запоріжжяобленерго”; стягнуто з відповідача на його користь 5120 грн. 38 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 

В обґрунтування касаційної скарги представник відповідача посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

          Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ “Запоріжжяобленерго”. Наказом НОМЕР_1 його було звільнено з роботи за п. 3 ст. 40  КЗпП України - за порушення трудової дисципліни і невиконання трудових обов'язків. 

          Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено з роботи з порушенням норм трудового законодавства, а саме: п. 3 ст. 40 та ст.ст. 148, 149 КЗпП України.

Апеляційний суд  погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу представника Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” - Морозова Віктора Сергійовича відхилити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 30 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :