Копія

Справа № 1- 26

2009р.

 В И Р О К

 І М ’ Я М     У К Р А Ї Н И

27  квітня 2009р. Миколаївський районний суд Львівської області в складі : головуючого – судді Ковталів Р.Т. при секретарі Данилів О.І. з участю прокурора Пристаюк В.Б. та адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не військовозобов’язаного, не працюючого, судимого Миколаївським районним судом Львівської області 25 березня 2005 року за ст. 186ч.2, 69 КК України на два роки позбавлення волі, громадянина України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, ІНФОРМАЦІЯ_6, не одруженого, не військовозобов’язаного, не працюючого, не судимого, громадянина України,

•   обох за ст. ст. 296ч.2, 186ч.2 КК  України,

в с т а н о в и в :

25 червня 2008 року близько 00 годин 30 хвилин ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи обидва в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись в приміщення пивної палатки « Перша приватна броварня », що розташована поблизу Миколаївського АТП -14627, що по вулиці Львівській в місті Миколаєві Львівської області, скоїли в змові з групою осіб хуліганство, тобто умисні дії, якими грубо порушили громадський порядок з мотивів явної зневаги до суспільства. Їхні дії, що відзначалися особливою зухвалістю, проявилися в тому, що в приміщенні пивної палатки ОСОБА_2 безпричинно став приставати до ОСОБА_4, яка в компанії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сиділа за сусіднім столиком, вимагаючи, щоб вона пересіла за його стіл. Коли остання відмовилась, він схопив її за руку і став тягнути до себе. ОСОБА_4 хотіла вийти надвір, але ОСОБА_7 її не випускав. Бажаючи уникнути конфлікту, ОСОБА_4 вдалося  вирватись від підсуднього і вибіги надвір, але ОСОБА_7, виражаючись нецензурними словами, її наздогнав і завдав ногою удару в область сідниць. З метою недопущення бійки на захист ОСОБА_4 підоспіли ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 вдарила ОСОБА_2 своєю сумочкою, а ОСОБА_5 відштовхнув його від ОСОБА_4, однако ОСОБА_7 належним чином на це не відреагував, завдав удару рукою в обличчя ОСОБА_6 та копнув її в живіт.

Потерпілі  ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 стали втікати, однако ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 стали їх переслідувати і, наздогнавши на автодорозі ОСОБА_5 , ОСОБА_3  штовхнув його, від чого той впав на проїжджу частину дороги, а ОСОБА_7 став бити його ногами, від чого ОСОБА_5 втратив свідомість.

ОСОБА_4 та ОСОБА_6  кинулись рятувати ОСОБА_5, але ОСОБА_7 схопив ОСОБА_4 за волосся і  став тягати її по дорозі, а ОСОБА_3 ногами став копати ОСОБА_6 , останні вирвались від підсудніх, допомогли піднятися ОСОБА_5 і всі троє грунтовою дорогою стали бігти в сторону житлових будинків до вулиці Грушевського, де проживають. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 побігли за ними і біля приміщення відділення банку «Аваль» їх наздогнали, де знову стали бити. ОСОБА_5 вони збили з ніг і продовжували бити лежачого, а коли ОСОБА_6 хотіла зателефонувати в міліцію, її нецензурно облаяв ОСОБА_3 та вирвав з рук  і пошкодив її мобільний телефон. Під час хуліганських дій, що тривали в межах 30-40 хвилин потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді багаточисельних синців і саден по різних частинах тіла.

Крім того, під час вчинення даного хуліганства ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , за попередньою змовою в групі осіб скоїли грабіж , тобто відкрите викрадення чужого майна, яке поєднувалося  з насильством, що не було небезпечним для  життя або здоров’я потерпілого. Наздогнавши біля відділення банку «Аваль» , що по вул. Грушевського в місті Миколаєві, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вніч на 25 червня 2008 року, ОСОБА_2 після того як був збитий з ніг ОСОБА_5, виліз на лежачого потерпілого з метою забрати з передніх кишень його штанів два мобільні телефони . В процесі боротьби з потерпілим ОСОБА_5 ОСОБА_7 заволодів  двома належними останньому мобільними телефонами марки «Нокіа» та « Соні Еріксон» вартістю відповідно 200 і 700 гривень, а коли на запитання ОСОБА_8 потерпілий відповів, що у задній кишені його штанів є гроші, ОСОБА_7 перевернув ОСОБА_5, чим надав вільний доступ до задніх кишень його штанів, звідки відкрито заволоділи грошима в сумі шість гривень. Тим самим потерпілому ОСОБА_5 було завдано матеріальну шкоду в сумі 906 гривень.

Будучи допитаним в якості підсуднього ОСОБА_2 вину визнав частково, зокрема, лише в частині обвинувачення за ст. 296 ч.2 КК України, а в частині грабежу заперечив, пояснивши, що пізнім вечором 24 червня 2008року разом з ОСОБА_8 вживали спиртні напої, а згодом пішли ще пити пиво до пивної палатки, що поблизу автобусного парку в місті Миколаєві Львівської області. Від надмірно вжитого спиртного подій чітко не пригадує, але знає, що в палатці були його знайомі ОСОБА_6 та ОСОБА_9. З ними був ще якийсь хлопець, якого він не знав. Подружжя Лозинських він не пригадує як і того, хто ще, крім ОСОБА_8, був за його столиком. Пригадує, що був якийсь конфлікт надворі біля палатки. Знає особу ОСОБА_10 , але чи був він з ним того вечора, не пригадує. Через стан сп’яніння не може пригадати подальші події, зокрема біля приміщення банку « Аваль» , але заперечує факт пограбування потерпілого ОСОБА_5 спати в ту ніч пішов до ОСОБА_8 Посеред ночі його розбудили працівники міліції і разом з ОСОБА_8 забрали в райвідділ. З квартири ОСОБА_8 було забрано працівниками міліції його телефон та телефон ОСОБА_8, чому його телефон був на столі в кімнаті ОСОБА_8, пояснити не міг. Вважав, що оговорити його потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_9, яких він давно і добре знав, підстав не мали. Знає, що його батько відшкодував потерпілим збитки, але в якій сумі та кому конкретно не знає. Вибачився перед потерпілим і розкаявся в скоєному.

Аналогічні покази в суді дав і підсудній ОСОБА_3 Не заперечував, що був випивший нарівні з ОСОБА_2. Вони разом були в пивній палатці. Добре знав обох дівчат - потерпілих, але ні на кого з них зла не мав. Як розгорталися події, не пам’ятає, але стверджував що нікого не бив. Грошей 6 гривень в ОСОБА_5 не забирав. Причини конфлікту і самої бійки не пригадує, але визнає, що  вчинив хуліганство, бо  потерпілі оговорити його не могли. Скільки мобільних телефонів було вилучено з його кімнати, не знає, але його телефон марки « Соні» не був вилучений, він дома. Коли його з ОСОБА_2 серед ночі забирали працівники міліції і вилучали телефон, ніяких документів не складали, а перед обідом 25.06.08р. його привезли додому з двома понятими і оформили вилучення двох телефонів, він погодився з тим і підписав протокол. Знає, що мати його відшкодувала збитки за пошкоджений телефон ОСОБА_6, вибачився перед потерпілими і теж розкаявся в скоєному.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає вину підсудніх ОСОБА_2 та ОСОБА_8 доведеною в повному обсязі їм пред’явленого обвинувачення , а їх заперечень в частині пограбування ОСОБА_5 до уваги не бере як таких, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються незаперечними  доказами. Обидва підсудні за їх поясненнями не могли пояснити та пригадати жодних подробиць щодо конфлікту з потерпілими, самої бійки, що відбувалася в різних місцях, проте вони визнають факт вчиненого ними хуліганства в той час, коли в  такому ж стані перебували дещо пізніше, як був пограбований ОСОБА_5 і поясненням якого вони вважали слід вірити, тому покази їх обох в цій частині, як нелогічні  були дані з єдиною метою – уникнути відповідальності.

Потерпілий ОСОБА_5 суду ствердив, що 24.06.2008 року близько 14 години він з своєю дівчиною ОСОБА_6 та її двоюрідною сестрою ОСОБА_9 були в пивній палатці «Перша приватна броварня», що поруч з Миколаївським автопарком.

Через деякий час туди зайшли двоє хлопців, які були нетверезі , один з них став приставати до ОСОБА_9, пропонував їй пересісти до його столу. Він з ОСОБА_6 вирішили іти додому, але ОСОБА_9 останній не відпускав. Вони вийшли з палатки і стали чекати ОСОБА_11 надворі. Коли  ОСОБА_9 , вийшла  підсудній ОСОБА_2 вийшов за нею і став її бити, схопив за волосся і став її тягати. ОСОБА_6  кинулася боронити ОСОБА_11 і вдарила ОСОБА_7 свою сумкою, але останній завдав їй удару рукою в обличчя і ОСОБА_6 впала. Він  кинувся боронити ОСОБА_6 і  відштовхнув  ОСОБА_7 від неї, та разом з ОСОБА_9 і ОСОБА_6 стали втікати з того місця. На  автотрасі їх наздогнав ОСОБА_7 разом з своїм  товаришем, його хтось вдарив в плечі і він впав на асфальт і на якийсь час втратив свідомість. Дівчата  йому допомогли піднятися, і вони втрьох стали втікати грунтовою дорогою в сторону будинків, де мешкає ОСОБА_6. Біля приміщення банку «Аваль» їх знову  наздогнали оба підсудні  і стали його бити, звалили з ніг, били руками і ногами.  ОСОБА_2 виліз зверху на нього і став вимагати мобільні два телефони, які були в кишенях його штанів. Він чинив опір, затуливши кишені руками, але ОСОБА_7 заламав йому руки і витяг з передніх кишень телефон « Нокіа» та  « Соні- Еріксон», вартість яких, відповідно 200 і 700 гривень. В цей час ОСОБА_3, який був збоку, спитав, а що в нього є в задніх кишенях штанів. Він відповів, що має там гроші 6 гривень і ОСОБА_3 сказав віддати їх. ОСОБА_2 перевернув його на живіт і хтось з них гроші забрав. В ході цієї бійки в нього пропав наручний годинник,  ланцюжок з хрестиком та брелок з ключами від  автомобіля, які слідуючого дня знайшов на тому місці. Про це він тут же по приходу додому заявив в міліцію. Коли знаходився в райвідділі, працівники міліції привезли підсудніх. Один з працівників міліції мав з собою його два мобільні телефони, які він опізнав та  які згодом було йому повернуто. Стверджував. Що коли в палатці ОСОБА_7 розпочав конфлікт, за столиком, де він сидів з ОСОБА_8, були ще два хлопці, яких він більше не бачив, але били його та пограбування скоїли лише ОСОБА_7 і ОСОБА_3. Гроші пойму повернула мати ОСОБА_8, телефони повернули працівники міліції, тому претензій до підсудніх він не має, просив їх суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, о з початку до кінця була очевидцем події. За столиком, де сиділи ОСОБА_7 та ОСОБА_3, був ще їх один знайомий на прізвище ОСОБА_10 і ще один їй невідомий хлопець, а з ними за столом, крім ОСОБА_9 і ОСОБА_5, ще були подружжя ОСОБА_12.

Потерпіла підтвердила покази ОСОБА_5, доповнивши, що коли на асфальті автодороги ОСОБА_7 і ОСОБА_3 били ОСОБА_5 в бійку втрутився ОСОБА_10, який з ними був   за одним столиком , і став присікати бійку, відтягнув ОСОБА_2 від ОСОБА_5 і лише тому вона з ОСОБА_9, піднявши з  дороги ОСОБА_5, зуміли втекти від підсудніх, але неподалік банку «Аваль» останні знову їх наздогнали і стали бити ОСОБА_5, де і пограбували його. Вона бачила, як їх і там присікав ОСОБА_10, але куди він дівся вона не замітила, бо з свого мобільного телефону хотіла викликати міліцію і відійшла в сторону, але до неї підбіг ОСОБА_3, вдарив її по нирках, вирвав з рук її телефон і розламав його. Бачила особисто, як ОСОБА_7 заламав руки лежачому на спині ОСОБА_5 і витяг з кишень його штанів два телефони. Чула як ОСОБА_3 запитував ОСОБА_5, що має в задніх кишенях штанів, а коли той відповів, що гроші, ОСОБА_7 перевернув ОСОБА_5 на живіт і обшукував задні кишені, проте, хто витягнув в нього гроші вона не бачила. Коли ще  ОСОБА_5 не був пограбований, мимо них пройшло подружжя ОСОБА_12, вони забрали з собою ОСОБА_9 і пішли. Після того як ОСОБА_10 відтягнув ОСОБА_2 від ОСОБА_5, останній з нею побігли до будинків, де на них чекала ОСОБА_9. Вона викликала свого батька і втрьох пішли в міліцію. Там зробила заяву і  написала, що забрали її  речі, бо не знала, де поділась її сумка. Зранку на місці бійки вона знайшла її з обірваними ручками , але всі її речі в сумці були на місці. Там же вона знайшла і речі ОСОБА_5, годинник з розірваним браслетом та ланцюжок з хрестиком.

В райвідділі міліції як приводили туди близько 4-ї  години підсудніх, бачила як один з працівників міліції приніс два мобільні телефони, що були забрані в ОСОБА_5 ОСОБА_2.

Претензій до підсудніх не має, бо мати ОСОБА_8 та батько ОСОБА_2 відкупили їй пошкоджений ОСОБА_8 мобільний телефон та дали гроші на лікування. Як і ОСОБА_5 просила підсудніх суворо не карати.

Допитаний судом працівник міліції ОСОБА_13 ствердив, що близько 1-ї години

25 червня 2008 року його викликали в райвідділ. Там були ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 і хтось з їх батьків. Вони заявили, що їх побили та пограбували ОСОБА_7 і ОСОБА_3. Він з о/у. ВКР ОСОБА_14 поїхали до ОСОБА_8, бо він знав, де той живе. ОСОБА_3 спав, на другому дивані спав ОСОБА_7. Вони були п’яні і нічого не могли пояснити. На столі в кімнаті були три мобільні телефони. ОСОБА_3 сказав, що один з них це їх телефон, а звідки два інші пояснити не міг. ОСОБА_2 також нічого не пояснював з того приводу. Тому він їх забрав до райвідділу міліції, підсудніх також, попередньо завізши їх до лікарні на мед освідчення. Протоколу вилучення телефонів з помешкання ОСОБА_8 не складав.

Допитаний свідком ОСОБА_10 суду пояснив, що згаданого вечора він з своїм знайомим на ім’я Славік сидів у пивній палатці. До них підійшли  ОСОБА_7 і ОСОБА_3, а хлопець на ім’я Славік пішов геть. За сусіднім столиком сиділи потерпілі, всього їх було п’ятеро. Конфлікт спровокувала ОСОБА_9, яка несправедливо повелася з Климком, який замовив для неї каву і запрошував до свого столу. Вона спочатку погодилася до них підсісти, але потім стала « фиркатися », обізвала ОСОБА_7 нецензурно і пішла з палатки. ОСОБА_2 вийшов за нею , в він почув надворі крики, зрозумів, що  там бійка. Він вийшов надвір і побачив , що ОСОБА_7 лежав на землі, а ОСОБА_5 зверху його душив, дівчата ОСОБА_2 били. Він розірвав їх, підняв ОСОБА_2, бо той не міг стояти. ОСОБА_5 повторно вдарив ОСОБА_7 в обличчя, а ОСОБА_6 сумкою по голові. Він відштовхнув їх, і вони всі п’ятеро пішли в сторону банку «Аваль». Подружжя ОСОБА_12 стояли в стороні і не вмішувалися. ОСОБА_3 залишався в палатці. Він викликав його надвір, залишив з ОСОБА_2, а сам пішов додому.

Додатковий свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що в палатці з дружиною і ОСОБА_13 шин пили пиво. ОСОБА_7 і підсіли до них ОСОБА_6 з своїм хлопцем, їх він не знав. ОСОБА_7, який був тверезий, щось говорив з ОСОБА_9, а потім пішов і сів за окремий стіл. Ні ОСОБА_8, ні ОСОБА_10 він не бачив. З дружиною він вийшов і за 25 метрів стали чекати ОСОБА_11. Через декілька хвилин вийшли Кисіль з ОСОБА_6 , а ОСОБА_9 ще залишалась в палатці. Чув, як вона матюкала там ОСОБА_2. Ніякої бійки він не бачив, хіба що коли надвір вийшла ОСОБА_9, ОСОБА_2 її штовхнув, а ОСОБА_6 у відповідь на це ОСОБА_7 вларила своєю сумкою.

Потім до ОСОБА_2 підбіг ОСОБА_5 і вони стали штовхатися, але щоб хтось з них падав, він не бачив.

Він з жінкою пішов додому в сторону банку « Аваль» , чув як з-заді них ішли ОСОБА_6 з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , яка до них вернулася.

Допитана як додатковий свідок мати підсуднього ОСОБА_15 пояснила, що син повернувся додому пізно вночі. Вона зрозуміла, що він випивший. Був не сам. Вночі прийшли працівники міліції. Вона побачила в кімнаті сина ОСОБА_2, якого знала. Він мав підбите око. Працівники міліції наказали сину та ОСОБА_2 одягатися і слідувати до райвідділу міліції. Спитали, чий телефон, на що син відповів що це телефон домашній.

Зранку близько 10 години 25.06.08 року до неї додому прийшли працівники міліції з понятими і двома телефонами склали протокол  огляду, де вказали, що ці телефони вилучили з її квартири, і вона цей протокол підписала, вважає це своєю помилкою, бо її обманули.

Даючи оцінку показам свідків ОСОБА_10, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, суд  вважає, що такі були дані вказаними  особами небезпідставно на користь  підсудних, оскільки ОСОБА_10 заявляв, що підсудні є друзями його брата, тому давав покази,  які не відповідають  фактичним обставинам справи, і спростовані показами потерпілих, пояснення яких є послідовні і ніхто з них не мав підстав, як стверджували самі підсудні, їх оговорити.

Свідок ОСОБА_16 давав в суді покази, змінивши дані ним під час досудового слідства ( а.с. 158) , де  стверджував про конфлікт між підсудніми і потерпілими спочатку біля палати, згодом  на дорозі, він бачив, як ОСОБА_7 наздоганяв ще з одним хлопцем потерпілих біля приміщення банку «Аваль» і там знову вони тягалися, падали на  землю і саме цим показам Лозінського суд надає віри, бо назвати причину зміни попередніх своїх показів свідок не зумів. В судовому засіданні Лозинський стверджував, що ОСОБА_7 був тверезий, ніякої бійки він не бачив, ніхто з них на землю не падав, а конфлікт спровокувала ОСОБА_9, яка незаслужено обзивала нецензурними словами ОСОБА_2.

Додатковий свідок ОСОБА_15 дала  також покази на користь підсудніх, заявляючи в суді, що в ніч  на 25.06.2008року  з її помешкання працівниками міліції було вилучено лише один мобільний телефон , який за її поясненнями був їхній, домашній, а зранку того ж дня біля 1000 годин вона підписала протокол огляду, що з  її квартири було вилучено два телефони, походження яких вона не знала. Такі пояснення вона дала, будучи обманутою працівниками  міліції, перебуваючи в емоційно - збудженому стані. Покази даного свідка суд також розцінює як такі, що були дані на користь підсуднього, який є її сином. В судовому засіданні ці покази спростовані свідками ОСОБА_13 і ОСОБА_14, а також її ж показами  під час досудового слідства 30 червня 2008 року по спливу п’яти днів після події , де вона зазначала, що коли вночі прийшли працівники міліції, на столі в кімнаті, де спали її син і ОСОБА_7, було три чи чотири телефони, один з яких був її сина, а інші за словами її сина мабуть приніс ОСОБА_7. Ці телефони було вилучено, тому  суд вірить саме тим показам, які свідок давала під час досудового слідства.

За поясненнями свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14, вони вилучили з квартири ОСОБА_8 саме два мобільні телефони, походження яких не могли пояснити ні ОСОБА_15,  ні ОСОБА_7. Згодом ОСОБА_14 та о/у ВКР ОСОБА_17 оформляли огляд цих телефонів на квартирі ОСОБА_8 і свідок ОСОБА_15 була присутньою при цьому та не мала жодних заперечень.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні  ствердив, що будучи в райвідділі міліції разом з іншими потерпілими зразу після його пограбування, бачив як два працівники міліції привели обох підсудніх в райвідділ і один з них показував йому ці телефони, які він опізнав ( а.с.80) , два ці телефони йому згодом було повернуто слідчим, але заявив, що телефон, який зліва на фототаблиці ( а.с. 147) під час огляду як речових доказів, йому не належить і такий йому не повертався, тому допитаний за цією обставиною слідчий Сас С.М. в судовому засіданні ствердив, що під час фотографування цих речових доказів міг допустити помилку, сфотографувавши зовсім інший телефон, який був серед тих, що пред’являлися до впізнання.

Вина підсудніх доводиться , крім того, письмовими  доказами, зокрема :

•   протоколами відтворення обстановки і обставин події з потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 28 та 30 червня 2008 року і фототаблицями до них, де потерпілі подробно розповіли і показали місця , де і при яких обставинах було вчинено хуліганські дії та пограбування ОСОБА_5

( а.с. 101-103, 108-109, 110-113).

Покази цих потерпілих з послідовністю такою ж було підтверджено під час очних ставок з   підсудніми ( а.с. 56-58, 96-99),  в яких  протиріч чи розбіжностей з їх поясненнями в судовому засіданні немає ;

•   протоколами пред’явлення предметів для впізнання, серед яких ОСОБА_5 опізнав свої телефони, протоколи  огляду їх як речових доказів, які під розписку повернуто  потерпілому

( а.с. 79-80, 146-149);

•   висновками судово- медичної експертизи за якими ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 мали багаточисельні  синці і садна по різних частинах тіла, які за ступенем тяжкості є легкими  тілесними  ушкодженнями

(а.с. 91-99, 100-101, 102-103).

Таким чином, на підставі здобутих доказів, які об’єктивно доповнюють один одного і сумніву в суда щодо своєї правдивості не викликають, вина підсудніх доведена.

Даючи правову оцінку діям підсудніх ОСОБА_2 та ОСОБА_8, суд кваліфікує такі за ст. 296 ч.2 КК України , як хуліганство, тобто умисні дії, якими грубо порушено громадський порядок та виражено явну зневагу до суспільства, що були вчинені групою осіб. Підсудні впродовж тривалого часу, що в межах 30-40 хвилин спочатку в громадському місцяі вчинили бійку з потерпілими,  побили , заподіявши тілесні ушкодження кожному з потерпілих, що стверджено висновками судмедексперта, а згодом ще в двох місцях : на автодорозі та поблизу банку «Аваль» при чому в останньому випадку ОСОБА_15 розламав мобільний телефон потерпілій ОСОБА_6, заподіявши їй матеріальну шкоду. Їх дії відзначилися особливою зухвалістю і тривалістю в часі, супроводжувались нецензурною лайкою.

Правильною є кваліфікація дій ОСОБА_8 та ОСОБА_2  і за ст. 186ч.2 КК України як відкрите викрадення ( грабіж) чужого майна, що поєднувався з насильством, яке не було небезпечним для життя і здоров’я потерпілого ОСОБА_5, та був вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Наздогнавши поблизу банку «Аваль» ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_15, збили потерпілого з ніг, і застосовуючи насильницькі дії, ОСОБА_7 насильно забрав в ОСОБА_5 два мобільні телефони. ОСОБА_15 діяв заодно з ОСОБА_2, він не дав можливості ОСОБА_6 викликати наряд міліції, розламавши її телефон, питав, чи має потерпілий гроші, а ОСОБА_7 обшукував його кишені і грошима в сумі 6 ( шість) гривень вони заволоділи.

При обранні покарання підсуднім суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, один з яких за класифікацією злочинів є в переліку тяжких, а другий злочином середньої тяжкості, особовість кожного з підсудніх та обставини які обтяжують і пом’якшують їх відповідальність за скоєне.

Підсудний ОСОБА_2 в минулому вчиняв аналогічні дії, за що відбував покарання у вигляді позбавлення волі, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні дитину віком до одного року і не працюючу в зв’язку з доглядом за дитиною дружину.

ОСОБА_3  вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, здійснює опікунські функції за престарілою особою, як і ОСОБА_7 вибачився перед потерпілими та розкаявся в скоєному, що обом їм враховується  судом пом’якшуючою їх відповідальність обставиною. Одночасно судом враховується думка потерпілих щодо покарання підсудніх та обставина, що ніхто з них не має матеріальних претензій до них, оскільки родичами підсудніх відшкодовано їм матеріальні збитки.

Скоєння злочинів підсудніми в стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів відносно ОСОБА_2 судом визнається обставинами, які обтяжують відповідальність кожного з них.

З врахуванням більш активної  участі і ролі ОСОБА_2  в скоєнні цих злочинів суд вважає, що за скоєне обидва підсудні повинні нести покарання в межах відповідальності , визначеної санкціями статей закону, по яких кваліфіковано їхні дії та що мета по їх виправленню і попередженню нових злочинів може бути досягнута виключно в умовах їх ізоляції від суспільства.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним за ст. ст. 186ч.2,  296 ч.2 КК України і  призначити покарання:

•   за ст. 186 ч.2 КК України на чотири роки і шість місяців позбавлення волі ;

•   за ст. 296 ч.2 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі.

Остаточно у відповідності до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів по принципу  поглинення менш  тяжкого покарання більш тяжким остаточно визначити чотири  роки і шість місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винним за ст. 186ч.2, 296ч.2 КК України і засудити :

•   за ст. 186 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі ;

•   за ст. 296 ч.2 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі.

Остаточно у відповідності за ст. 70 КК України за сукупністю злочинів по принципу поглинення менш тяжкого покарання більш тяжким визначити чотири роки позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу обом засудженим залишити без змін – тримання під вартою, а строк покарання рахувати з часу їх затримання – 25.06.2008р.

Вирок можна оскаржити в 15-денний строк з часу  вручення копії його для засуджених і в той же строк з часу його проголошення для інших учасників процесу до апеляційного суду Львівської області через районний суд.

Суддя: ( підпис)

З оригіналом згідно.

СУДДЯ                                                                                  Р.Т.КОВТАЛІВ