У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 7 вересня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки  Крим та касаційною скаргою захисника ОСОБА_3

Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 28 вересня 2005 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Сімферополя,

на підставі ст. 89 КК України не судимого,

та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Сімферополя,

на підставі ст. 89 КК України не судимого,

засуджено кожного:

за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2  ст. 317 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 остаточно визначено покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2005 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними і засуджено  за те, що вони 23 червня 2005 року у м. Симферополі вчинили ряд злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів:

- ОСОБА_1 незаконно придбав у невстановленої слідством особи наркотичний засіб - екстракт опію, який зберігаючи при собі, переніс до місця свого проживання у квартиру АДРЕСА_1, де збув своєму брату ОСОБА_2;

- ОСОБА_2 за місцем свого проживання незаконно придбав у свого брата ОСОБА_1 наркотичний засіб - екстракт опію, із якого незаконно виготовив для особистого вживання та з метою збуту наркотичний засіб опій ацетильований;

- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вищевказаною адресою незаконно збули ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частину зазначеного наркотичного засобу та надали їм приміщення для незаконного вживання наркотичного засобу. Частину наркотичного засобу вагою 0, 116 г у перерахунку на суху речовину засуджені зберігали за місцем проживання без мети збуту.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати постановлені щодо засуджених судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Указує на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки в порушення ст. 335 КПК України у резолютивній частині вироку суд, не визнавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 317 КК України, одразу призначив їм покарання за вказаними статтями. 

У касаційній скарзі захисник просить скасувати постановлені щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що органами досудового слідства та судом істотно порушено кримінально-процесуальний закон, зокрема, не проведена судово-психіатрична експертиза для визначення психічного стану ОСОБА_2, який є психічно хворим, у зв'язку з чим було порушено право останнього на захист.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та скарги, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених злочинів і правильність кваліфікації їж дій за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і у касаційному поданні та скарзі не оспорюється.

Посилання прокурора на те, що суд, не визнавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у вчиненні злочинів, одразу призначив їм покарання за вказаними статтями, у зв'язку з чим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону є безпідставними.

З резолютивної частини вироку вбачається, що суд дійсно призначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання за злочини, передбачені ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 317 КК України, не зазначивши, що їх визнано винними. Але у мотивувальній частині вироку суд сформулював обвинувачення, визнане доведеним, належним чином дослідів докази щодо винуватості засуджених та  дав їм належну оцінку.

Суд дійсно допустив порушення, проте, зазначене порушення не є таким, яке могло перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і обґрунтований вирок, а отже, не є істотним.

Твердження у касаційній скарзі захисника про те, що суд усупереч вимогам кримінально-процесуального закону не призначив судово-психіатричну експертизу ОСОБА_2 є безпідставними

Як убачається з матеріалів справи, органи досудового слідства та суд підстав вважати, що ОСОБА_2 під час учинення злочинів був у неосудному або обмежено осудному стані або після вчинення злочинів захворів психічною хворобою, яка позбавила його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, і що для визначення його психічного стану необхідно провести судово-психіатричну експертизу, не знайшли.

Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, не виявлено.

Призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Автономної Республіки  Крим та касаційної скарги захисника ОСОБА_3 відмовити.

С у д д і :

Кравченко К.Т.                             Мороз М.А.                            Самелюк П.О.