У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

 

 

головуючого	Верещак В.М.,
суддів	Гошовської Т.В., Кривенди О.В.,
за участю прокурора	Яковенко Р.І.,

 

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Донецької області від 20 липня 2006 року щодо нього.

 

             Цим вироком

 

                                         ОСОБА_1,

                                         ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                         уродженця та мешканця м. Дзержинськ,

                                         Донецької області,

                                         раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.3 ст. 15, п.9 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст.186 КК України на два роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 15,  ч.2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 289  КК України на вісім років позбавлення волі;

-  за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі.

           На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - дванадцять років позбавлення волі.

          Цим вироком також засуджено ОСОБА_1, вирок щодо якого у  касаційному порядку не оскаржений і касаційного подання щодо нього не внесено.

          ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні таких злочинів.

          3 лютого 2006 року приблизно о 10-й годині 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в барі “Мисливський будиночок”, розташованому в м. Дзержинськ, Донецької області, відкрито викрав барсетку вартістю 20 гривень, яка належала ОСОБА_4

           Цього ж дня приблизно об 11-й годині ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля магазина “Калач” у м. Дзержинськ, Донецької області, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_2 та наказав віддати наявні у нього гроші. На відповідь ОСОБА_2 про відсутність у нього грошей, став обшукувати кишені верхньої одежі потерпілого, проте грошей не знайшов.

 ОСОБА_5, який знаходився поруч, підійшов до ОСОБА_1 і почав вимагати  від нього припинення протиправних дій, проте ОСОБА_1 з метою полегшити вчинений щодо ОСОБА_2 замах на грабіж, маючи намір позбавити ОСОБА_5 життя, завдав йому удару  ножем в ліву частину грудини, заподіявши потерпілому проникаюче колото-різане поранення з пошкодженням хрящової частини V-го ребра і лівої внутрішньої грудної артерії, що супроводжувалося кровотечею в ліву плевральну порожнину, яке є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння. Злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_5 втік до людей, що знаходилися неподалік, та своєчасно надали потерпілому допомогу. 

            Цього ж дня приблизно об 11-й годині 20 хвилин  ОСОБА_1 та його неповнолітній брат ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні Дзержинського професійного ліцею, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, зайшли в кабінет української мови, де висловлювалися брутальною лайкою, не реагуючи на зауваження викладачів. Після цього спустилися в приміщення туалетної кімнати, де  пошкодили побутовий інвентар на загальну суму 104,10 гривень, який належав Дзержинському професійному ліцею.

             Приблизно о 12-й годині цього ж дня  ОСОБА_1 та ОСОБА_1, перебуваючи біля магазину “Шанс” у селищі Кірово, Донецької області, побачивши на майданчику біля магазину легковий автомобіль ВАЗ-21043, р.н. НОМЕР_1, який належав ОСОБА_3, вирішили заволодіти цим транспортним засобом.

               ОСОБА_1 підійшов до вказаного автомобіля, цеглиною розбив вітрове скло лівих передніх дверей, після чого разом з ОСОБА_1 проникли в салон. ОСОБА_1 за допомогою ножа, який у нього був, намагався завести автомобіль, проте злочин до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий ОСОБА_3 ОСОБА_1, не бажаючи припинити свої злочинні дії, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, намагався ножем  завдати ОСОБА_3 удар в живіт, проте потерпілий вихватив ніж з рук ОСОБА_1, внаслідок чого ОСОБА_3 було заподіяно різану рану м'яких тканин правої кисті, що є легким тілесним ушкодженням.

 

           У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає про те, що від його дій тяжких наслідків не настало, вказує на те, що не мав умислу на заволодіння автомобілем ОСОБА_3, просить пом'якшити призначене йому покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_1 - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі  доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню  з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував того, що протиправно заволодів барсеткою ОСОБА_4

Потерпілий ОСОБА_4 підтвердив, що  ОСОБА_1 викрав у нього барсетку, він  намагався догнати викрадача, але той втік і заховався серед натовпу на ринку.

Аналогічні показання давав свідок ОСОБА_6

При затриманні ОСОБА_1 у нього була виявлена викрадена у ОСОБА_4 барсетка.

  За таких обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч.1 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна.

  Належним чином обґрунтував суд і свій висновок щодо вчинення ОСОБА_1 замаху на відкрите викрадення майна ОСОБА_2 та замаху на умисне вбивство ОСОБА_5

 Так, із показань потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що до нього підійшов ОСОБА_1 з вимогою передачі йому грошей, а отримавши відмову, почав обшукувати кишені. У цей час до них підійшов незнайомий чоловік і зробив ОСОБА_1 зауваження, після чого засуджений вдарив цього чоловіка ножем.

 Аналогічні показання, які суд оголосив у судовому засіданні, дали під час досудового слідства свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8    

За показаннями потерпілого ОСОБА_5 він, побачивши як ОСОБА_1 обшукує кишені ОСОБА_2, зробив йому зауваження, після чого засуджений ножем ударив його в груди. Він почав тікати, тримаючи рукою місце, з якого йшла кров, а ОСОБА_1 намагався його догнати.

  Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 108 від 13 березня 2006 року ОСОБА_5 було заподіяно проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням хрящової частини V-го ребра і лівої внутрішньої грудної артерії, що супроводжувалося кровотечею в ліву плевральну порожнину, яке утворилося від дії колото-різаного знаряддя, та є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння. 

  Згідно з висновком комплексної судово-медичної експертизи № 216 від 22 травня 2006 року при несвоєчасному наданні кваліфікованої медичної допомоги ОСОБА_5 могла настати його смерть.

 Колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_1 в цій частині правильно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 та ч. 3 ст. 15, п. 9 ч.2 ст. 115 КК України як замах на відкрите викрадення чужого майна, вчинений повторно, а також замах на вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 з метою приховати  інший злочин, а саме, вчинений щодо ОСОБА_2 замах на грабіж.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб, підтверджується фактичними даними, встановленими показаннями ОСОБА_1, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

 Кваліфікація дій ОСОБА_1 у цій частині за ч. 2 ст. 296 КК України  є правильною і засудженим не оспорюється.

Не викликає сумніву у колегії суддів і доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, що належить ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого та погрозою застосування такого насильства.

 Так, ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив, що хотів проникнути в автомобіль ОСОБА_3 для того щоб забрати звідти щось цінне. Не заперечував ОСОБА_1 і того, що спричинив ножове поранення руки потерпілого, хоча й зазначав, що за допомогою ножа захищався від ОСОБА_3 

Засуджений ОСОБА_1 вказував на те, що його брат ОСОБА_1 цеглиною розбив скло автомобіля ОСОБА_3 і почав ножем колупатися у замку запалення автомобіля. Коли до автомобіля прибіг потерпілий і намагався їх затримати, ОСОБА_1 замахнувся на нього ножем. 

За показаннями потерпілого ОСОБА_3 він  побачив, що ОСОБА_1 намагається запустити двигун його автомобіля. Коли він підбіг до ОСОБА_1, той намагався завдати йому удару ножем в область тулуба, проте він перехопив праву руку засудженого, в якій був ніж, поранивши собі руку.

Аналогічні показання дали в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 34 від 6 лютого 2006 року потерпілому ОСОБА_3 була заподіяна різана рана м'яких тканин правої руки.

Колегія суддів вважає, що дії засудженого в цій частині правильно кваліфіковані судом за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 289 КК України, а доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не мав умислу на заволодіння автомобілем ОСОБА_3 є необґрунтованими, оскільки повністю спростовуються наведеними у вироку доказами.

  Разом з тим, при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст. 15, п.9 ч.2 ст. 115 та ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 289  КК України суд не в повній мірі врахував стан його здоров'я, а саме те, що засуджений страждає на  олігофренію в ступені легкої дебільності з емоційно-вольовою нестійкістю, раніше не судимий, вчинив злочини у неповнолітньому віці, виховувався без батьків. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе пом'якшити ОСОБА_1 покарання за вказані злочини  із застосуванням ст. 69 КК України.

           На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

 

у х в а л и л а:

 

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

  Вирок апеляційного суду Донецької області від 20 липня 2006 року щодо нього змінити.

            Пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 15, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до восьми років позбавлення волі; за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до шести років позбавлення волі та на підставі ст. 70 КК України вважати його засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст. 15, п.9 ч.2 ст. 115; ч.1 ст. 186; ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 186; ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 289; ч.2 ст. 296 КК України на вісім  років позбавлення волі.

            

     С у д д і: 

 

 

 

         Верещак В.М.                   Кривенда О.В.                        Гошовська Т.В.