01024, м.Київ-24, вул.П.Орлика, 4

 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

 

головуючої                     Верещак В.М.  

суддів                           Гошовської Т.В., Пошви Б.М.

за участю прокурора     Кравченко Є.С.

 

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 1 березня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 12 січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2006 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судиму:

27.06.2003 року Суворівським місцевим судом м.  

Одеси за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 317 КК України на 3роки 

6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК 

України та встановлено іспитовий строк тривалістю 2

роки

 

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього, належного їй майна; за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення; за ч. 2 ст. 313 КК України на 2 роки позбавлення;

На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково

 

Справа № 5-317 км 07		Категорія КК: ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 313
Головуючий у першій інстанції    Головій В.М.
Доповідач                                        Гошовська Т.В.

приєднано невідбуту частину покарання за вироком Суворівського районного

суду м. Одеси від 27.06.2003 року - 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання  5 років позбавлення волі з конфіскацією всього, належного їй майна.

 

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 3 роки.

 

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладені такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та пройти курс лікування від наркоманії.

 

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, виключено застосування додаткової міри покарання у виді конфіскації майна.

 

ОСОБА_1 засуджена за те, що, вона у невстановлений час, у невстановленому місці й у невстановленої слідством особи, незаконно придбала обладнання для виготовлення психотропних речовин, яке перевезла до свого помешкання за адресою АДРЕСА_1, де незаконно зберігала вказане обладнання. За допомогою вказаного обладнання, засуджена ОСОБА_1 незаконно виготовила особливо небезпечну психотропну речовину - препарат ефедрину, псевдоефедрин без мети збуту, яку незаконно зберігала за місцем свого проживання.

13.01.2005 року, о вечірній порі, ОСОБА_1 за місцем свого проживання незаконно збула частину цієї виготовленої особливо небезпечної психотропної речовини ОСОБА_2, а решту в кількості 2,3 мл., що в перерахунку на суху речовину становить 0,046 гр., продовжувала незаконно зберігати за місцем свого проживання для власного вжитку.

 

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому, прокурор посилається на те, що новий злочин, пов'язаний з незаконними діями з наркотичними засобами засуджена вчинила під час іспитового строку за попереднім вироком, не працює, характеризується посередньо.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково.

 

Доведенність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 у касаційному поданні не заперечуються.

 

Що стосується доводів касаційного подання про неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій кримінального закону та невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання із застосування ст.ст. 69, 75 КК України ступені тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої, то колегія суддів вважає, що вони є обґрунтованими.

 

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 раніше засуджувалась за вчинення злочинів, пов'язаних із незаконними діями з наркотичними засобами і вчинила аналогічні злочини під час іспитового строку, встановленого попереднім вироком; не працює; характеризується за місцем проживання як особа, яка протягом тривалого часу вживає наркотичні засоби. Ці обставини залишились без належної оцінки суду.

 

Згідно ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

 

По даній справі зазначені вимоги закону судом не були виконані належним чином. А ті обставини, на які послався суд при застосуванні ст. 69 КК України, зокрема, на те, що злочинами не заподіяна шкода іншими особам, що особа, який ОСОБА_1 збула наркотичний засіб є для засудженої близькою людиною та сама схилила її до вчинення злочину; що засуджена збула незначну кількість наркотичного засобу не можна вважати такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Посилання  ж суду на позитивну характеристику та активне сприяння розкриттю злочину як на обставини, які пом'якшують покарання засудженої є безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи.

 

Крім цього, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 75 КК України при прийнятті рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд враховує тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, які дають підстави вважати можливим виправлення особи без відбування покарання і наводить їх у вироку.

 

З матеріалів справи вбачається, що при вирішенні цього питання щодо ОСОБА_1 судом не були достатньо враховані, характеризуючи її дані, які, зокрема, можуть свідчити про небажання засудженої стати на шлях виправлення.

 

За таких обставин, доводи касаційного подання про необґрунтоване застосування судом ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1, що призвело до призначення засудженій явно несправедливого покарання внаслідок м'якості є правильними.

 

Крім того, із матеріалів справи видно, що на вирок суду першої інстанції була подана апеляція прокурора про скасування вироку у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_1 покарання, яку апеляційний суд залишив без задоволення і не дав належної оцінки наведеним обставинам. Приймаючи це до уваги, колегія суддів вважає правильним скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

 

Під час цього розгляду апеляційному суду слід, із використанням при необхідності передбачених законом процесуальних можливостей, розглянути подану на вирок апеляцію і прийняти законне та обґрунтоване рішення з викладенням в ухвалі аналізу доказів та мотивів прийняття такого рішення.

 

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

 

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

 

С у д д і:

 

Верещак В.М.                 Гошовська Т.В.               Пошва Б.М.