Головуючий у 1 інст. Суворова О.В. Доповідач Федорова А.Є.
Справа № 22ц-3168/2008 Категорія ЦП - 30
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2008 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі: Непомнящій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду М.Одеси від 03 березня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до Одеського головного фінансового управління обласної державної адміністрації про стягнення матеріальних збитків, нанесених бездіяльністю органу державної влади,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Одеського головного фінансового управління обласної державної адміністрації про стягнення матеріальних збитків, заподіяних бездіяльністю органів державної влади. Позивачка зазначала, що Декретом Кабинету Міністрів Укріїни від 17 березня 1993 року були створені довірчі товариства для здійснення представницької діяльності відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації прав вкладників. Згідно з п.5 Декрету облік і контроль за діяльністю довірчого товариства щодо розміщення приватизаційних паперів повинні здійснювати Фонд державного майна України, Національний банк України і Міністерство фінансів України.
Вважаючи, що її майнові права захищені державою, вона передала свої гроші довірчому товариству Концерну «Апис» на збереження та обслуговування, про що був укладений договір. Однак довірче товариство свої обов'язки не виконало, використало її гроші не за їх призначенням, чим заподіяло їй матеріальну та моральну шкоду. Рішенням Центрального районного суду м.Одеси від 29 січня 1996 р. з Концерну «Апис» на її користь була стягнута сума 47095,52 грн., однак рішення суду не було виконано і його виконати неможливо, оскільки концерн був ліквідований, його керівник ОСОБА_2 засуджений, а гроші вкладників вивезені за межі України.
Уточнивши свої вимоги і посилаючись на те, що Держава в особі своїх органів Мінфіну, Нацбанку та Фонду держмайна не забезпечила належного обліку та контролю за діяльністю довірчого товариства, бездіяльність органів державної влади заподіяла їй матеріальні збитки, позивачка просила на підставі ст.56 Конституції України,ст.ст.625, 1173 ЦК України стягнути з Держави Україна збитки у розмірі 312275,5 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а всього 415326,42 грн.
2
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 03 березня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеського головного фінансового управління обласної державної адміністрації про стягнення матеріальних збитків, заподіяних бездіяльністю органу державної влади відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права,
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ці вимоги закону суд не виконав.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення збитків, заподіяних бездіяльністю органу державної влади, суд виходив з того, що ці вимоги заявлені у зв'язку з невиконанням рішення суду та позивачка не довела своїх вимог.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Згідно зі ст.11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, позивачка просила про відшкодування шкоди, завданої їй бездіяльністю органів державної влади, які повинні були здійснювати облік та контроль за діяльністю довірчого товариства - Концерну «Апис», якому вона передала свої гроші.
Однак суд питання, пов'язані з бездіяльністю органів державної влади, не розглянув, докази, на які посилалася позивачка не дослідив належним чином, помилково вважаючи, що вимоги позивачки пов'язані з невиконанням рішення суду про стягнення збитків, і як це вбачається з рішення, не розглянув всі вимоги, заявлені позивачкою в уточненій позовній заяві від 09 січня 2008 року, (а.с.23)
Суд не звернув увагу на те, що вимоги позивачки засновані на ст.56 Конституції України та ст. 1173 ЦК України, які встановлюють право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Шкода в такому випадку відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Однак суд всупереч вимог ч.4 ст.10 ЦПК не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, здійсненню прав позивачки, не уточнив правові підстави та
3
предмет позову, не роз'яснив позивачці порядок пред'явлення позову про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями чи бездіяльністю органів державної влади, не з'ясував, які правовідносини виникли між позивачкою та державою і в залежності від встановленого не встановив, чи підлягає даний спір розгляду в порядку цивільного судочинства.
В порушення вимог ст.ст.213-215 ЦПК суд розглянув справу поверхово та однобічно, не з'ясував належним чином, в чому полягає бездіяльність органів державної влади, яка шкода завдана позивачці, чи мали місце обставини, на які посилалася позивачка в обґрунтування своїх вимог.
При цьому суд не звернув увагу на положення матеріального закону ( ст.56 Конституції України, ст. 1173 ЦК України) та не встановив, який саме державний орган уповноважений розпоряджатися державними коштами та який повинен відповідати за даним позовом. Відповідно до ст.33 ЦПК суд не обговорив питання про притягнення до участі у справі відповідний орган Державного казначейства України.
Суд не звернув увагу на те, що позовні вимоги заявлені до Держави Україна та не перевірив доводи представника відповідача про те, що фінансове управління обласної державної адміністрації не може бути відповідачем по даній справі. Однак суд не витребував Положення про Одеське головне фінансове управління обласної державної адміністрації та не з'ясував повноваження цього управління, його функції та завдання.
Ці порушення судом першої інстанції норм процесуального права згідно з п.п.4,5 ч. 1 ст.311 ЦПК є безумовними підставами для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд у порушення вимог ст.ст. 10,60, 212,213,214 ЦПК не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з'ясував належним чином юридичну сутність правовідносин сторін, їх права та обов'язки, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду. Рішення суду не можна вважати законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З урахуванням зазначених недоліків, підстави для ухвалення нового рішення або його зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.п.4,5, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія судців
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 березня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено
в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
законної сили