АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
копія:
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2013 року суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Сенченко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську, за участю прокурора Кузьменка С.С., представника митного органу – начальника відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил ОСОБА_1, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2012 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, декларанта ТОВ «БаДМ», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,
визнано винним в порушенні митних правил, передбачених ст. 472 Митного кодексу України, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 33129, 00 грн. з конфіскацією товару, -
встановив:
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним в порушенні митних правил, передбачених ст. 472 Митного кодексу України, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 33129, 00 грн. з конфіскацією товару.
Як вбачається з постанови суду першої інстанції, ОСОБА_2 ввіз в Україну та задекларував товар «ліки для людей, що містять вітаміни: «Bon-apetit» - 900 уп., вагою нетто 147, 60 кг, вартістю 27264, 12 грн., код згідно з УКТЗЕД НОМЕР_1. З відділу митних платежів було отримано рішення про визначення коду товару, згідно якого ввезений в Україну та задекларований товар являє собою «засоби, що підвищують апетит: «Bon-apetit» код згідно з УКТЗЕД НОМЕР_2. Враховуючи вищевикладене, декларант ОСОБА_2 не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей (найменування, код згідно УКТЗЕД) про товари, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Так, з урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 винний в порушенні митних правил, передбачених ст. 472 Митного кодексу України.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі про порушення митних правил.
В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги, ОСОБА_2 зазначив, що постанова районного суду є незаконною та необґрунтованою, а викладені в постанові висновки суду, не відповідають фактичним обставинам справи. ОСОБА_2 стверджує, що «Bon-apetit» повинен класифікуватися виключно за кодом УКТЗЕД НОМЕР_1, а класифікація ввезеного товару за кодом УКТЗЕД визначеним посадовими особами митного органу у рішенні, є порушенням вимог чинного законодавства України.
_______________________________________________________________________________
Справа № 33/774/40/13 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_3
Категорія: ст. 472 МК України Головуючий у другій інстанції: ОСОБА_4
В судове засідання ОСОБА_2 не з’явився, а оскільки останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу без участі особи, яка подала апеляційну скаргу.
Представник митного органу ОСОБА_1 просив апеляційний суд залишити постанову суду першої інстанції без змін, оскільки на його переконання оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а вимоги апеляційної скарги, безпідставними.
На думку прокурора Кузьменка С.С. подана скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 в порушенні митних правил, передбачених ст. 472 Митного кодексу України, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Даний висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, відповідно до яких ОСОБА_2 вчинив порушення митних правил, передбачених ст. 472 Митного кодексу України.
Твердження викладені апелянтом в поданій скарзі про те, що класифікація ввезеного товару за кодом визначеним посадовими особами митного органу зазначеним у рішенні є порушенням вимог чинного законодавства України, є неспроможними і не спростовують з’ясованих судом обставин.
Так, відповідно Митного кодексу України, на митній території України діє Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, ведення якої передбачає забезпечення однакового застосування всіма митними органами правил класифікації товарів, а також прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Митні органи здійснюють контроль правильності товарів поданих до митного оформлення згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Апеляційним переглядом матеріалів справи встановлено, що з метою вирішення спірного питання правильності класифікації та кодування товару, ідентифікації та встановлення відповідності задекларованих ОСОБА_2 у ВМД властивостей товару, визначальних для його класифікації за УКТ ЗЕД було направлено запит до відділу митних платежів Дніпропетровської митниці. З цього відділу надійшло рішення про визначення коду товару Дніпропетровської митниці, згідно якого ввезений в Україну та задекларований ОСОБА_2 товар являє собою не «ліки для людей, що містять вітаміни «Bon-apetit» з кодом УКТЗЕД НОМЕР_1, а «засоби, що підвищують апетит: «Bon-apetit» з кодом УКТЗЕД НОМЕР_2.
Відповідно ст. 69 Митного кодексу України, рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов’язковими. При цьому висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що митні процедури щодо визначення коду товару, регулюються Митним кодексом України і відносяться виключно до компетенції посадових осіб митного органу.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 мав право за своїм письмовим зверненням отримати від митного органу попереднє рішення щодо застосування окремих положень законодавства України з питань державної митної справи, передбачене ст. 23 Митного кодексу України. Однак, апелянт цим правом не скористався.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає стягнення накладене судом на ОСОБА_2, в частині розміру штрафу, необґрунтованим.
Так, матеріалами справи про порушення митних правил підтверджено, що ОСОБА_2 ввіз та задекларував товар вартістю 27264, 12 грн..
Однак, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваної постанови суду, районний суд наклав на ОСОБА_2 штраф не в розмірі ввезеної вартості, а в розмірі 33129, 00 грн..
При цьому з матеріалів справи слідує, що суд першої інстанції керувався висновком Дніпропетровської служби з експертного забезпечення митних органів щодо визначення загальної вартості «Bon-apetit», з якого вбачається що загальна вартість товару – предметів порушення митних правил становить 33129, 00 грн. (а. с. 44).
Разом з тим висновок суду першої інстанції щодо призначення розміру штрафу суперечить вимогам ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України, відповідно якої, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод – за ціною договору (вартість операції).
Крім того, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не мав законних підстав брати вищенаведений висновок щодо визначення вартості товару в якості доказу, оскільки він сам по собі не є допустимим доказом по справі.
Так, експертиза на яку послався суд при накладенні розміру стягнення хоча і не є судовою експертизою, однак повинна бути обґрунтованою, повною, а підсумкові висновки експерта повинні узгоджуватись з дослідницькою частиною.
Апеляційним переглядом експертизи встановлено, що при визначенні вартості товару, спеціаліст використовував ринковий підхід, що базується на порівнянні продукції, яка оцінюється, її споживчих властивостей, з деякими аналогічними товарами, вартість яких визначається на підставі цін, що склалися в даний час на ринку, при цьому інформація щодо вартості цього товару була отримана експертом з мережі Інтернет та торгівельної мережі м. Дніпропетровська.
Вищенаведене свідчить про необ’єктивність експертизи і викликає сумніви щодо достовірності викладених в ній висновків відносно вартості товару ввезеного ОСОБА_2.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що районним судом було безпідставно накладено на ОСОБА_2 штраф у розмірі 33129, 00 грн., а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині накладеного розміру штрафу, а саме шляхом призначення його в розмірі 27264, 12 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
постановила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2, – задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2012 року, винесену відносно ОСОБА_2 – змінити в частині накладеного розміру штрафу та зменшити його до 27264, 12 грн..
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
апеляційного суду
Дніпропетровської області /підпис/ ОСОБА_4
Копія постанови згідно з оригіналом.
Суддя
апеляційного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_4