КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-11444/08 Головуючий у 1 інстанції - Рудніченко О.М.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ситникова О.Ф., Бистрик Г.М.,
при секретарі Литвині О.В.,
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 21.11.2007 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ:
08.10.2007 ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2007 роки в розмірі 9353,20 гривень, посилаючись на те, що він отримав допомогу на оздоровлення в значно нижчому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 21.11.2007 заявлений позов задоволено частково: визнано протиправними дії Ірпінського міського УПСЗН Ірпінської міської ради Київської області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно за 2007 рік в розмірі меншому, ніж встановлено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано УПСЗН Ірпінської міської ради Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач УПСЗН Ірпінської міської ради Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії відповідно посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 3).
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зазначена допомога була виплачена позивачу з 2001 по 2004 рік в розмірі 26 грн. 70 коп., а з 2005 по 2007 рік в розмірі 120 грн., тобто у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою Кабінету міністрів України № 562 від 12.07.2005 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 4, 16, 24).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У 2001-2003 роках розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати» на відповідні роки, у 2004 році - Законами України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» (до 31.08.2004) та «Про Державний бюджет України на 2004 рік» (з 01.09.2004), у 2005 році - Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік». Положення цих Законів не містять обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На 2006 та 2007 роки дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-ІV від 20.12.2005 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України № 6 від 09.07.2007 року, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України.
Положення Закону України від 20.12.2005 року № 3235-ІV щодо зупинення на 2006 рік дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на відповідність Конституції України не перевірялося у встановленому порядку, а тому підлягає застосуванню при вирішенні даного спору і відповідно у цій частині правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин та з урахуванням вимог статі 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач повинен виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2007 рік, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент здійснення виплати.
При цьому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача допомоги на оздоровлення за 2001-2005 роки на користь позивача не підлягають задоволенню з підстав, зазначених у ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на застосуванні строку звернення до адміністративного суду та просив відмовити в задоволенні позову на цій підставі (зворот а.с. 16, а.с. 25).
З врахуванням викладеного, судом першої інстанції вірно було задоволено позовні вимоги лише в частині стягнення допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Колегія суддів вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області - залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 21.11.2007 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий:
Судді: