КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2009 року                                                                                    м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним рішення суб'єкта владних повноважень та відновлення незаконно порушених прав малолітніх дітей,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Печерського районного суду             м. Києва із позовом до Печерської у м. Києві райдержадміністрації про визнання незаконним розпорядження відповідача про негайне відібрання малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 у батьків ОСОБА_1, та ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача повернути дітей позивачам.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2007 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із апеляційною скаргою в якій просять апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на них, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи службою у справах неповнолітніх Печерської районної у м. Києві державної адміністрації було виявлено родину громадян РФ ОСОБА_1, ОСОБА_2, які разом зі своїми малолітніми дітьми проживали в наметі на території парку музею ВВВ.

 Під час обстеження цієї родини працівниками служби у справах неповнолітніх та відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві встановлено, що малолітні діти знаходяться в антисанітарних умовах, де відсутні елементарні умови для проживання.

 Позивачам було запропоновано допомогу у тимчасовому влаштуванні їх малолітніх дітей до притулку для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх КМДА або притулку для неповнолітніх однієї з громадських організаціях, які діють у м. Києві.

Оскільки позивачі відмовилися від наданої допомоги, спірним Розпорядженням від 27.10.2006р., № 1311 Печерської у м. Києві райдержадміністрації було вирішено відібрати малолітніх дітей у позивачів шляхом звернення з відповідним позовом до суду, а також вжити заходів щодо тимчасового влаштування малолітніх дітей до притулку для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх КМДА.

Не погоджуючись з цим Розпорядженням позивачі звернулися з позовом до суду та вимагали визнати таке розпорядження незаконним, а також відновити права дітей шляхом повернення їх батькам.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв в межах та у спосіб, що передбачено законодавством, а саме з метою захисту малолітніх дітей.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини  першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечними для її життя, здоров'я і морального виховання.

Встановлені працівниками служби у справах неповнолітніх обставини давали відповідачу підставу для прийняття оскаржуваного розпорядження.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.

Позивачем не було належними засобами доказування доведено незаконності дій відповідача, останній навпаки діяв з метою захисту порушених прав малолітніх дітей.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином з'ясував та встановив обставини справи і дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Печерського районного суду м. Києва від              17 жовтня 2007 року не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним рішення субєкта владних повножень та відновлення незаконно порушених прав малолітніх дітей  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.