Справа №1-85/10 13.05.2010 13.05.2010 13.05.2010

Справа № 11-263-2010 р. Головуюча суду 1 інстанції

Категорія: ст.121 ч.2 КК ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду

ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючої: Погорєлової Г.М.

суддів: Войтовського С.А., Фаріонової О.М.

за участю прокурора Омеляна В.М.

при секретарі Простякову Є.О.

засудженої ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляціями помічника прокурора Ленінського району м. Миколаєва ОСОБА_5, який брав участь в розгляді справи судом 1 інстанції та засудженої ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2010 р., яким засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судиму в силу ст. 89 КК України,

за ст.121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженої на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України витрати за проведення експертиз в сумі 2014 грн. 80 коп.

Також вирішено питання про речові докази у справі.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винною в тому, що вона 15.04.2009 р., приблизно о 3 год., в квартирі АДРЕСА_1, в стані алкогольного сп’яніння, під час обопільної бійки з ОСОБА_6, умисно, на ґрунті ворожнечі, нанесла удар ножем в лівій бік тулубу ОСОБА_6, заподівши тяжкі тілесні ушкодження у виді поранення черевної порожнини та грудної клітини з лівого боку, з пошкодженням тканини лівої нирки, діафрагми з лівого боку та брижейки товстого кишечнику, внаслідок чого потерпілий помер.

В апеляції помічник прокурора Ленінського району м. Миколаєва ОСОБА_5, який брав участь в розгляді справи судом 1 інстанції, просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винною за ст. 115 ч.1 КК України та призначити покарання у виді 9 років позбавлення волі.

Посилається, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_3 на ст. 121 ч. 2 КК України та що є докази про умисел засудженої на позбавлення життя потерпілого. Вказує, що між ними раніше були сварки та бійки, під час яких ОСОБА_3 застосовувала ніж, що підтвердили потерпіла ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_7 (т.2 а.с. 172-173). Вважає, що 15.04.2009 р. ОСОБА_3 застосувала ніж цілеспрямовано та наводить показання судово-медичного експерта про значну силу удару ножем. На думку апелянта, поведінка ОСОБА_3, яка після заподіяння тілесного ушкодження намагалась надати потерпілому медичну допомогу, не свідчить про відсутність у неї умислу на вбивство та що на такий умисел вказують й стосунки між ними.

Зазначає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого неправильно застосований кримінальний закон.

Водночас посилається, що судом безпідставно врахована як обставина, яка пом’якшує покарання – щире та дійове каяття, оскільки ОСОБА_3 вину визнала частково. У зв’язку з тяжкістю злочину, за наявності обтяжуючої покарання обставини – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, за відсутністю пом’якшуючих покарання обставин, апелянт вважає, що призначення ОСОБА_3 покарання за ст. 121 ч. 2 КК України в мінімальному розмірі санкції закону, не сприяє виправленню засудженої та не буде запобігати вчиненню нею нових злочинів.

В апеляції засуджена ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, покарання пом’якшити. Посилається, що ОСОБА_6 зловживав спиртними напоями, що не мала наміру позбавити його життя, тому й визнавала вину частково, що викликала «Швидку допомогу» та сама намагалася надати потерпілому медичну допомогу. Водночас стверджує, що подія сталася під час самозахисту.

В запереченнях на апеляцію прокурора засуджена оспорює застосування нею раніше ножа до потерпілого. Вказує, що ця обставина не може бути підтверджена свідком ОСОБА_4, яка з потерпілим бачилася рідко та свідком ОСОБА_7, який постійно вживав спиртні напої. Заперечує, що перебувала в стані алкогольного сп’яніння. Зазначає, що розкаялася у вчиненому.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляції помічника прокурора та заперечення засудженої на цю апеляцію, пояснення засудженої на підтримку своєї апеляції та заперечення помічника прокурора на цю апеляцію, пояснення потерпілої ОСОБА_4, яка погодилася з думкою прокурора, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вина ОСОБА_3 в умисному заподіянні ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого за обставин, зазначених у вироку суду, підтверджується дослідженими судом доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_4 показала суду, що її син ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах декілька років. Спиртні напої вони вживали спільно. В алкогольному стані син міг спровокувати сварку. Розлучитися з ОСОБА_3 він не бажав. 13.04.2009 р. разом з ними була на кладовищі. А 15.04.2009 р. їй повідомили про смерть сина.

З показань свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні вбачається, що увечері 14.04.2009 р., в однокімнатній квартирі потерпілого, ОСОБА_7 ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вечеряли і вживали спиртні напої. Потім він ліг спати в кімнаті, а вони залишилися на кухні. Перед ранком прокинувся. Вони знаходилися на кухні. У обох були порізи на руках і сліди крові. З цього приводу сходив до аптеці. Приніс перекис водню. Віддав їм і знов ліг спати. Прокинувся від крику ОСОБА_3 На підлозі біля кухонних дверей лежав ОСОБА_6, який хрипів. ОСОБА_3 тримала його голову на своїх колінах, плакала, та просила ОСОБА_6 не вмирати. На її прохання викликав «Швидку допомогу». На вулиці дочекався її приїзду. Лікар повідомив, що ОСОБА_6 помер. Від цього у ОСОБА_3 настав шок.

Свідок ОСОБА_7 також показав, що протягом вечора 14.04.209 р. ОСОБА_6 і ОСОБА_3 між собою сварилися, а потім мирилися.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що в складі бригади «Швидкої допомоги» знаходилася вночі за викликом в квартирі потерпілого. На вулиці автомобіль зустрів чоловік, який провів їх до квартири. Там була жінка, яка тримала на колінах голову чоловіка. Він лежав на підлозі між коридором та кухнею і у нього була значна втрата крові. Багато крові була й на самій підлозі. Жінка перебувала в стані паніки та просила їх врятувати життя чоловіка. Проте, чоловік вже був мертвий.

Аналогічні показання дані суду свідком ОСОБА_10 (лікарем бригади «Швидкої допомоги»).

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 15.04.2009 р., труп ОСОБА_6 з ознаками насильницької смерті виявлений на порозі приміщення кухні в однокімнатній квартирі № 91 по вул. Електронній в м. Миколаєві. Біля нього є значна пляма крові. Подібні сліди різної форми знаходяться у різних місцях в квартирі і в приміщені тамбура. На кухні є пусті пляшки. З приміщення кухні вилучені 3 ножа. З одного х них (з дерев’яною ручкою, який знаходився у раковині), зроблений зіскоб бурого кольору, схожий на кров (т.1 а.с. 3-31).

В цьому зіскобі виявлена кров, походження якої не виключається від ОСОБА_6, але виключається від ОСОБА_3, що слідує з висновків судово-медичної експертизи речових доказів (т.2 а.с. 22-25).

Згідно з висновками судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_6 настала в результаті проникаючого ножового поранення черевної порожнини та грудної клітини зліва з пораненням тканини лівої нирки, діафрагми зліва і в брижейку товстого кишечнику, що супроводжувалося значною зовнішньою крововтратою. Ці ушкодження відносяться до тяжких тілесних, що потягли за собою смерть потерпілого. У ОСОБА_6 виявлена рана на боковій поверхні грудної клітини зліва по задній лінії пахви з каналом поранення, який проникає в черевну порожнину. Також є поверхневі поранення на тильній поверхні лівої кисті і тильній поверхні пальця лівої кисті. При своєчасному наданні потерпілому медичної допомоги його життя можна було врятувати. В крові від трупу виявлений етиловий спирт в концентрації, яка відповідає середньому ступеню алкогольного сп’яніння у живих осіб (т.1 а.с. 73-75).

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи речових доказів, на препараті шкірі від трупу ОСОБА_6 та на передній поверхні джемперу потерпілого є одне колото-різане поранення, яке утворилося від дії знаряддя типа клинка ножа, можливо від ножа, який наданий на дослідження (т.1 а.с. 151-153).

Засуджена ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала, що 14.04.2009 р. під час вечері вона вживала спиртні напої разом із своїм співмешканцем ОСОБА_6 та його знайомим ОСОБА_7 в приміщенні кухні в квартирі ОСОБА_6 Між нею та ОСОБА_6 виникла сварка у зв’язку з тим, що ОСОБА_7 залишався в квартирі на ніч. Коли ОСОБА_7 пішов до кімнати спати, ця сварка продовжилася. Під час сварки вони схопили зі столу кожний по ножу. Коли ОСОБА_6 намагався вибиті у неї ніж, то порізав собі тильну сторону долоні. Розбудила ОСОБА_7, який приніс з аптеці перекис водню та бинт. Обробила рану на руці ОСОБА_6 Потім ОСОБА_7 сходив до магазину за горілкою і знов ліг спати. Сварка між нею та ОСОБА_6 продовжилася. ОСОБА_6 наніс їй ножем поранення зап’ястя. Він знов розбудив ОСОБА_7, а сам замотав її рану простирадлом. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 пили горілку, а вона збирала свої речи, щоб залишити квартиру та прибирала на кухні. ОСОБА_6 їй заважав, відніс її речі на балкон. Мила ніж у раковині, коли до неї підійшов ОСОБА_6 Він тягнувся руками до її шиї. Відштовхнула його від себе. Він повернувся до неї лівим боком. Розмахувала ножем, яким попала ОСОБА_8 у бік. У нього потекла кров. Кинула ніж у раковину. Покликала з кімнати ОСОБА_7 Сказала йому викликати «Швидку допомогу. Сама намагалася надати допомогу ОСОБА_8 Приклала простирадло до його рани. Тримала його голову на своїх колінах. Коли приїхала «Швидка допомога», то лікар повідомив, що ОСОБА_6 мертвий. До приїзду працівників міліції квартиру залишив спочатку ОСОБА_7, а потім вона.

Засуджена ОСОБА_3 категорично спростовує наявність у неї умислу на вбивство ОСОБА_6 Зазначила, що вони часто сварилися з ОСОБА_6 через зловживання ним спиртними напоями, що він її бив, а вона його дряпала нігтями та кусала. Застосування нею раніше ножа у відношенні ОСОБА_6 не визнала.

Оцінив наведені вище докази, суд дійшов правильного висновку про відсутність у ОСОБА_3 умислу на вбивство ОСОБА_6 під час умисного заподіяння нею ножем тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_8, в наслідок чого настала смерть потерпілого в ніч на 15.04.2009 р.

Дії ОСОБА_3 за ст. 121 ч. 2 КК України судом кваліфіковані правильно.

Враховуючи такі фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3 злочину, як нанесення нею всього одного удару ножем потерпілому і фактично в лівій бік його тулубу, що сталося після спільно вживання ними спиртних напоїв під час обопільної сварки та чому передувало застосування ними обома ножів, беручи до уваги також поведінку ОСОБА_3, яка сама надавала допомогу пораненому ОСОБА_8 та вжила заходів щодо виклику «Швидкої допомоги», просила лікарів врятувати життя потерпілого та знаходилася у шоковому стані після їх повідомлення про його смерть, колегія суддів вважає, що відсутні дані, які б безумовно вказували на спрямованість умислу ОСОБА_3 на позбавлення життя ОСОБА_6

За такого, колегія суддів вважає доводи апеляції прокурора безпідставними.

Щодо врахування судом як обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_3, щирого та дійового каяття, з чим також не погоджується апелянт, то ОСОБА_3 вину визнала частково тому, що їй було пред’явлено обвинувачення за ст. 115 ч.1 КК України. Проте, наведена вище поведінка засудженої після поранення ОСОБА_6 свідчить про наявність ознак каяття та про намір залагодити наслідки вчиненого, що узгоджується зі змістом вказаних пом’якшуючих покарання обставин.

Не підтверджено об’єктивними даними й посилання апелянта на заподіяння раніше ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ножем. Показання з цього приводу потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні, які не були очевидцями таких подій., є недостатніми.

При призначенні покарання суд додержався вимог ст.ст. 65, 66, 67 КК України. Суд обґрунтовано врахував вчинення ОСОБА_3 тяжкого злочину, а також в стані алкогольного сп’яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною та дані про особу засудженої, яка характеризується посередньо. Достатньо враховані судом й наведені вище обставини, які пом’якшують покарання.

Тому колегія суддів не знаходить підстав ані для пом’якшення покарання, як просить в своїй апеляції засуджена, ані для посилення покарання, як просить в своїй апеляції прокурор.

Твердження засудженої в апеляції про заподіяння тілесного ушкодження ОСОБА_8 під час самозахисту є непослідовними, оскільки за змістом її показань в судовому засіданні тоді вона вказувала про заподіяння цього ушкодження з необережності, що суперечить висновкам судового-медичної експертизи щодо характеру каналу поранення та показанням судово-медичного експерта ОСОБА_11 про значну силу удару.

Проте, враховуючи обопільний характер сварки та дій ОСОБА_3 і ОСОБА_6 протягом певного часу до злочину, немає підстав вважати, що ОСОБА_3 заподіяла ОСОБА_8 тілесне ушкодження під час самозахисту.

Керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2010 р. у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію помічника прокурора Ленінського району м. Миколаєва ОСОБА_5, який брав участь в розгляді справи судом 1 інстанції та апеляцію засудженої ОСОБА_3 – без задоволення.

Головуюча:

судді :