Справа №2-42

                        2009 рік

 Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    18 березня 2009 року Новоазовський районний суд Донецької області

у складі:

судді                         Кацаренко І.О.

при секретарі                     Пічморзі О.В.

за участю позивача                                                   ОСОБА_1І

представника позивача                                                                          ОСОБА_2

представників відповідачів і третіх осіб         ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,                         ОСОБА_6,                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_5» (далі – ВАТ «ММК ім.Ілліча»),Дочірнього підприємства «Ілліч-Рибак» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_5» (далі – ДП «Ілліч-Рибак»),  треті особи – Колективне підприємство «Риболовецький колгосп «Україна» (далі – КП «Рибколгосп «Україна»), Комунальне підприємство «Новоазовське бюро технічної інвентаризації» (далі – КП «Новоазовське БТІ»), про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності,

в с т а н о в и в :

    05.06.2008 року позивачка звернулася з позовом до відповідачів, зазначаючи, що 27.11.2007 року між ВАТ «ММК ім.Ілліча», з однієї сторони, та ДП «Ілліч-Рибак», з другої сторони, було укладено договір купівлі-продажу частини сукупних валових активів (єдиного майнового комплексу) агроцеху №27 ВАТ «ММК ім.Ілліча», що знаходиться на території м.Новоазовська та с.Приморське Новоазовського району і с.Приазовське Першотравневого району Донецької області. Після укладення зазначеного договору ДП «Ілліч-Рибак» став правонаступником майнових та інших прав ВАТ «ММК ім.Ілліча» щодо агроцеху №27. Укладення цього договору та перехід права власності на об'єкти нерухомості агроцеху №27 позивач вважає такими, що порушують її законні права та інтереси з таких підстав.

    Нерухоме майно агроцеху №27, право власності на яке відповідно до договору підтверджується свідоцтвом на право власності, видане виконкомом Новоазовської міської ради від 14.06.2006 року, було передано продавцю за договором ВАТ «ММК ім.Ілліча» відповідно до рішення виконкому Новоазовської міської ради №115 від 22.06.2005 року. Вона, позивачка, працювала у рибколгоспі «Україна», а потім у КП «Рибколгосп «Україна», будучи членом цих підприємств з 1970 по 2006 роки,  а також співвласником майна КП «Рибколгосп «Україна», що є спільною частковою власністю. У позові позивач зазначала, що згідно ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх угодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння і користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Між нею і іншими співвласниками майна, що входить в структуру пайового фонду рибколгоспу, ніякої угоди з приводу порядку володіння і користування зазначеним майном не досягалося, не приймалося рішень про відчуження цього майна. Вона, позивач, ніяким чином не об'єднувала свій майновий пай з майновими паями інших співвласників і не утворювала на базі цього майна ніякого підприємства, яке мало б право зареєструвати на себе право власності на це майно.

    У 2001 році відбулася реорганізація рибколгоспу «Україна» шляхом приєднання до ВАТ «ММК ім.Ілліча» у якості структурного підрозділу згідно Договору про приєднання. Згідно ч.7 ст.31 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у разі реорганізації підприємства паї його членам видаються правонаступниками цього майна за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату реорганізації і передане на баланс правонаступникам. Тобто, зазначає позивач у позові, згідно чинного законодавства майно передано Товариству тільки на баланс, а не у колективну власність Товариства, і тому винесенням рішення про реєстрацію за Товариством право власності на нерухоме майно рибколгоспу її, позивача, фактично було позбавлено права власності, яке гарантовано ст.41 Конституції та Законами України, а тому це майно повинно бути зареєстроване за суб'єктами права власності, до складу яких входить вона, позивач, чи залишатися зареєстрованим за КП «Рибколгосп «Україна».

    Позивач зазначала у позові, що рішення виконкому Новоазовської міськради №115 від 22.06.2005 року «Про визнання права власності за ВАТ «ММК ім.Ілліча» на об'єкти нерухомого майна реорганізованого рибколгоспу «Україна», які були правовою підставою для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, відповідно до постанови Новоазовського районного суду Донецької області від 10.10.2007 року по справі №2а-1/07 р. та постанови Донецького апеляційного Адміністративного суду від 08.01.2008 року по справі №22-а-383/08 р. були скасовані. Саме на цих, вже скасованих, рішеннях, а також на визнаній недійсною державній реєстрації права власності, грунтувався договір купівлі-продажу частини сукупних валових активів (єдиного майнового комплексу) агроцеху №27 від 27.11.2006 року, і більш того, в п.3.1.3. зазначеного договору відзначалося, що прав щодо відчужуваного майна у третіх осіб не має, відчужуване майно в спорі не перебуває, хоча сторонам договору було відомо, що право власності ВАТ «ММК ім.Ілліча» на відчужуване майно є таким, що заперечується нею, позивачем. Розуміння неправомірності володіння ВАТ «ММК ім.Ілліча» майном КП «Рибколгоспу «Україна» і стало основною причиною укладення договору відчуження.

    Позивач вважає, що з зазначених підстав ДП «Ілліч-Рибак» є незаконним набувачем нерухомого майна за договором купівлі-продажу нерухомого майна агроцеху №27, яке є спільною частковою власністю колишніх членів КП «Рибколгосп «Україна» та співвласником якого є вона, позивач. Просила визнати недійсним договір купівлі-продажу сукупних валових активів (єдиного майнового комплексу) від 27.11.2006 року; визнати недійсною державну реєстрацію права власності ДП «Ілліч-Рибак» на нерухоме майно агроцеху №27, що знаходиться на території м.Новоазовськ Донецької області та було передано згідно договору купівлі-продажу частини сукупних валових активів (єдиного майнового комплексу) від 27.11.2006 року; визнати право власності на нерухоме майно агроцеху №27, що перебуває на території м.Новоазовськ Донецької області, за КП «Рибколгосп «Україна».

    27.02.2009 року позивач уточнила свої позовні вимоги щодо визнання договору недійсним, а саме зазначила, що вона просить визнати договір від 27.11.2006 року частково недійсним, в частині відчуження нерухомого майна, що входить до складу пайового фонду КП «Рибколгосп «Україна», в іншій частині свої позовні вимоги залишила в тій самій редакції (а.с.268).

    Ухвалою суду від 18.03.2009 року (а.с.283-284) провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно закрите.

    У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності (а.с.35), підтримав з зазначених у позові підстав позовні вимоги позивача і просив їх задовольнити в повному обсязі.

    У судовому засіданні представники відповідачів – ВАТ «ММК ім.Ілліча» і ДП «Ілліч-Рибак» - ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а також представник третьої особи – КП «Рибколгосп «Україна» ОСОБА_5, які діють на підставі довіреностей (а.с.36-38,146,185-188) позов не визнали в повному обсязі і просили відмовити в їх задоволенні, оскільки при укладенні договору 27.11.2006 року були враховані інтереси сторін і третіх осіб, і тому цей договір укладено згідно вимог чинного законодавства. Згідно зазначеного договору позивач не є стороною в ньому, а тому вона не може вимагати визнання договору недійсним або частково недійсним. Позивач зазначає, що вона є співвласником майна КП «Рибколгосп «Україна», проте ОСОБА_1 не надала доказів того, що вона є співвласником цього майна, отже вона не є співвласницею єдиного цілосного майнового комплексу агроцеху №27, який є предметом укладеного 27.11.2006 року договору, і саме з цих підстав вона взагалі не може ставити перед судом будь-яких позовних вимог щодо законності цього договору. Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання права власності за КП «Рибколгосп «Україна» на майно агроцеху №27, яке перебуває на території м.Новоазовська, то вона не уповноважена КП «Рибколгосп «Україна» або загальними зборами членів цього підприємства на заявлення таких позовних вимог, а тому і в цій частині позову просили їй відмовити.

    Представник третьої особи – КП «Новоазовське БТІ» ОСОБА_6, яка діє на підставі розпорядження голови Новоазовської районної ради (а.с.150), не заперечувала проти  задоволення позовних вимог ОСОБА_1,  вважаючи їх законними і обгрунтованими.  

    Вислухавши представників: позивача, відповідачів, третіх осіб; дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

    Так, судом у судовому засіданні встановлено, і це не заперечувалося сторонами у судовому засіданні, що позивач є пайщиком рибколгоспу «Україна». Судом також встановлено, що 27.11.2006 року між ВАТ «ММК ім.Ілліча» і ДП «Ілліч-Рибак» був укладений договір купівлі-продажу частини сукупних валових активів (єдиного майнового комплексу), предметом якого є частина сукупних валових активів (єдиного майнового комплексу) структурного підрозділу ДП «Ілліч-Рибак», а саме агроцеху №27 (з урахуванням вартості гудвілу), що знаходиться на території м.Новоазовська, с.Приморське Новоазовського району і с.Приазовське Першотравневого району Донецької області (п.1.1. розділу 1 договору, а.с.247). Згідно п.1.2. розділу 1 зазначеного договору, вартість сукупних валових активів (єдиного майнового комплексу) згідно аудиторського висновку від 24.11.2006 року складає 8992730,46 грн.(а.с.247). Згідно п.3.1.3. розділу 3 зазначеного договору (а.с.266) ВАТ «ММК ім.Ілліча» гарантує, що «на момент підписання цього договору відчужуване майно в спорі, під забороною, арештом та в заставі, в т.ч. Податковій, не перебуває.., прав щодо нього у третіх осіб не має».

    Судом встановлено, що позивач, посилаючись на ст.216 ЦК України, просить визнати зазначений договір купівлі-продажу недійсним.  

    Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

    Згідно зазначеного вище п.3.1.3. Договору продавець при укладенні договору гарантував, що прав у третіх осіб щодо відчужуваного майна нема. Проте, суд вважає, що у пайщика КП «Рибколгосп «Україна» ОСОБА_1 як у заінтересованої особи було право на частину відчужуваного майна на підставі наказу Міністерства аграрної політики України №62 від 14.03.2001 року «Про затвердження Порядку розподілу та використанню майна реорганізованних колективних сільськогосподарських підприємств», згідно якого підприємство – правонаступник вважається користувачем майна пайового фонду, а не його власником. З тлумачення п.14-15 зазначеного Порядку вбачається, що майно реорганізованих КСП не переходить у власність підприємства-правонаступника.

    Згідно протоколу №1 загальних зборів колишніх членів реорганізованого КП «Рибколгосп «Україна» від 29.11.2004 року і списка пайщиків КП «Рибколгосп «Україна» станом на 29.11.2004 року (а.с.156-160;170), ОСОБА_1 є співвласником майна КП «Рибколгосп «Україна», що знайшло підтвердження у п.7 порядку денного загальних зборів і постанови з цього питання порядку денного, а тому ствердження представників відповідачів про те, що ОСОБА_1 не є співвласником відчуженого майна, суд вважає неспроможним, і вважає, що позивач як заінтересована особа має законні підстави заявляти вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

    Оскільки продавцем при укладенні договору було порушено право позивача суд визнає укладений договір частково недійсним з вищезазначених підстав.

    Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно агроцеху №27, що знаходиться на території м.Новоазовськ, за КП «Рибколгосп «Україна», суд вважає, що у їх задоволенні позивачу слід відмовити, оскільки нею не надані письмові докази того, що КП «Рибколгосп «Україна» або члени КП «Рибколгосп «Україна» уповноважили позивача щодо визнання за КП «Рибколгосп «Україна» права власності на нерухоме майно або його частку.

    Оскільки при подачі позову позивач сплатила 50 грн. судового збору щодо майнових вимог (визнання права власності на нерухоме майно), проте позивачем не був сплачений судовий збір щодо немайнових вимог (визнання недійсним договору), суд за правилами ст.88 ЦПК України рішенням достягує з позивача 1 грн. судового збору з приводу майнових вимог, а з відповідачів – по 4,25 грн. за задоволення позовних вимог позивача щодо немайнових вимог.

    Керуючись ст.ст.10,60,61,79,81,88,213-215 ЦПК України, ст.ст.215-216 ЦК України, наказом Міністерства аграрної політики України №62 від 14.03.2001 року «Про затвердження Порядку розподілу та використанню майна реорганізованних колективних сільськогосполдарських підприємств», суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, визнавши частково недійсним, в частині нерухомого майна, договір купівлі-продажу сукупних валових активів (єдиного майнового комплексу), укладеного 27 листопада 2006 року між ВАТ «ММК ім.Ілліча» та ДП «Ілліч-Рибак» ВАТ «ММК ім.Ілліча», посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 27 листопада 2006 року за реєстровим №3959.

    У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності за КП «Рибколгосп «Україна» на нерухоме майно агроцеху №27 ДП «Ілліч-Рибак» ВАТ «ММК ім.Ілліча», яке перебуває на території м.Новоазовськ Донецької області – відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1 грн. судового збору.

    Стягнути з ВАТ «ММК ім.Ілліча» і ДП «Ілліч-Рибак» ВАТ «ММК ім.Ілліча» на користь держави судовий збір по 4,25 грн. з кожного.

    На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

    Рішення набуває законної сили після закінчення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо заяву не було подано.

    Суддя