Справа № 2-1286/10

Номер статистичного звіту - 31

Код суду 0707

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2010 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Фазикош О.В.,

при секретарі Смужаниця А.О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

з участю представника

позивачів ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника співвідповідача ОСОБА_4,

третьої особи ОСОБА_5,

представника третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_7

ОСОБА_8, ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 та

ПАТ «Страхової групи «ТАС»» , третьої особи ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та

моральної шкоди,-

вирішив:

Вироком Мукачівського міськрайоннного суду від 10 грудня 2009 року по справі № 1-474/09 по

обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України, Мукачівський міськрайонний суд

засудив ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на п’ять років з позбавленням

права керування транспортними засобами на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5,

звільнено від відбування покарання, якщо на протязі іспитового строку два роки він не вчинить нового злочину.

З фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 стягнуто

49737 гривні матеріальної та 80000 гривень моральної шкоди, а на користь ОСОБА_1 40000

гривень моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 18.02.2010 року апеляційна скарга ОСОБА_10

Г.Д. задоволена частково, вирок Мукачівського міськрайонного суду від 10.12.2009 року щодо ОСОБА_5

Павловича в частині рішення про цивільні позови було скасовано, справу в цій частині надіслано до того ж суду

на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 10 березня 2010 року було відкрито провадження у справі

за позовними заявами ОСОБА_7, ОСОБА_1 до фізичної особи -

підприємця ОСОБА_9, третьої особи ОСОБА_5 про відшкодування

матеріальної та моральної шкоди.

Позивачі звернулись з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 про

відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а саме: ОСОБА_7 просила стягнути з

фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 на її користь 49737 гривні в відшкодування

заподіяної матеріальної шкоди та 80 000 гривень в відшкодування заподіяної моральної шкоди, а позивач

ОСОБА_1 просив стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 на

його користь 40 000 гривень в відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Судом було залучено в якості третьої особи Ужгородську філію ЗАТ «страхова група «ТАС»» та ухвалою

від 09 червня 2010 року замінено Ужгородську філію ВАТ ЗАТ «страхова група «ТАС»» на юридичну особу -

ПАТ «Страхової групи «ТАС»», ухвалою суду від 22 червня 2010 року ПАТ «Страхової групи «ТАС»» було

змінено процесуальний статус особи та залучено в якості співвідповідача по справі.

Представник позивачів ОСОБА_2 неоднарозово уточняв позовні вимоги, остаточно просив стягнути з

приватного акціонерного товариства «Страхової групи «ТАС»» на користь ОСОБА_7 -

25500,00 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) гривень у відшкодування шкоди заподіяної майну, 15950 (п'ятнадцять

тисяч дев’ятсот п’ятдесят) гривень у відшкодування шкоди пов'язаної з лікуванням потерпілого та 2550 (дві

тисячі п’ятсот п’ятдесят) гривень у відшкодування заподіяної моральної шкоди та стягнути з фізичної особи -

підприємця ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 - 12837 гривень у

відшкодування шкоди заподіяної майну та 77450 гривень в відшкодування заподіяної моральної шкоди, а

стосовно позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути з фізичної особи - підприємця

ОСОБА_9 - 30000 гривень у відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги посилаючись на

обставини, викладені у позовних заявах.

Представник відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 позовні вимоги визнав

частково, заперечив виключно стосовно суми моральної шкоди, погоджувався на відшкодування моральної

шкоди ОСОБА_7 у сумі 10000 гривень, а ОСОБА_1 у сумі 5000 гривень у

відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Представник співвідповідача ПАТ «Страхової групи «ТАС»» позовні вимоги визнав частково, зазначивши

про необхідність більш детального підрахунку суми на відшкодування шкоди пов'язаної з лікуванням

потерпілого.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5 залишив вирішення питання стосовно позовних вимог на

розсуд суду.

Представник третьої особа без самостійних вимог ОСОБА_5 - підтримав позицію представників

відповідача та співвідповідача.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання та дослідивши матеріали справи № 2-1286/10,

матеріали кримінальної справи №1-474/09, суд приходить до наступного висновку.

Згідно вироку Мукачівського міськрайоннного суду від 10 грудня 2009 року по справі № 1-474/09 по

обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України, Мукачівський міськрайонний суд

засудив ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на п’ять років з позбавленням

права керування транспортними засобами на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5,

звільнено від відбування покарання, якщо на протязі іспитового строку два роки він не вчинить нового злочину.

З фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 стягнуто

49737 гривні матеріальної та 80000 гривень моральної шкоди, а на користь ОСОБА_1 40000

гривень моральної шкоди. (Т.4, а.с. 16-21, К.С.).

Згідно ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 18.02.2010 року апеляційна скарга ПП

ОСОБА_9 задоволена частково, вирок Мукачівського міськрайонного суду від 10.12.2009 року щодо

ОСОБА_5 в частині рішення про цивільні позови було скасовано, справу в цій частині

надіслано до того ж суду на новий розгляд в порядку цивільного судочинства. (Т.4, а.с. 58-60, К.С.).

Вироком Мукачівського міськрайоннного суду від 10 грудня 2009 року по справі № 1-474/09 по

обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України встановлено, що внаслідок дорожньо-

транспортної пригоди 12 березня 2009 року водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1,

згідно з висновками судово-медичної експертизи № 195 від 28.04.2009 року отримав тілесні ушкодження

середнього ступеня тяжкості. А потерпіла ОСОБА_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з

висновками судово-медичної експертизи № 253 від 06.05.2009 року отримала тяжкі тілесні ушкодження.

У відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або

постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду , що розглядає справу про

цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду , з питань, чи мали

місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою,

яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену

небезпеку.

Згідно з положенням ст. 1194 ЦК України передбачено, що в разі недостатності страхової виплати

страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, особа, яка заподіяла шкоду,

зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим

відшкодуванням).

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов»язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів» особами, відповідальність яких застрахована - є

вказані в договорі обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова

відповідальність, яких застрахована згідно з цим договором, або, у відповідності до умов договору

обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності, всі особи, які експлуатують забезпечений

транспортний засіб.

Суд враховує, що до спірних правовідносин потрібно також застосувати положення Закону України «Про

обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

оскільки цивільна відповідальність фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 на момент ДТП

була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності

зласників наземних транспортних засобів, а застрахованим транспортним засобом був автобус «ПАЗ» (а.с. ).

Відповідно до вказаного полісу страховик, яким є ЗАТ «Страхової групи «ТАС»»(змінено назву на ПАТ

«Страхової групи «ТАС»»), забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну третіх осіб

під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає

цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Позивач ОСОБА_1 до страховика позовних вимог не пред'явив.

Однак відповідно до ст. З Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності

власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності

здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну

потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто виходячи із суті такого страхування Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів» має на меті захист не лише прав потерпілих на

відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі

недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди

зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим

відшкодуванням).

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників

наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується моральна шкода в розмірі не більше 5 відсотків

ліміту, зазначеного в п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів» - 51 тис. грн. Різницю між сумою відшкодування,

визначену судом, та сумою, яка повинна бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною в

скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Тобто ліміт відповідальності ПАТ «Страхової групи «ТАС»» щодо

відшкодування моральної шкоди становить 2 550 грн.

За змістом положень зазначеного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування

шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на

таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

До участі у справі залучений страховик, тому незалежно від того, чи наполягають потерпілі на

відшкодуванні шкоди його заподіювачем, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового

страхування, суд повинен урахувати відповідальність і страховика.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_10 ОСОБА_11 відповідно до договору обов'язкового

страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. ), як

страхувальник застрахував свою цивільно-правову відповідальність у страховика (ПАТ «Страхової групи

«ТАС»»), пов'язаної із відшкодуванням шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок експлуатації

забезпеченого транспортного засобу. У зв'язку із настанням 12.03.2009 року дорожньо-транспортної пригоди,

яка сталася за участю транспортного засобу ПП ОСОБА_9, настала цивільно-правова відповідальність

останнього, яка застрахована відповідно до договору страховиком та який відповідно до змісту ст.З Закону та

ст. 985 ЦК зобов'язаний забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної позивачам внаслідок дорожньо-

транспортної пригоди.

Виходячи з предмету договору страхування, згідно з яким ПП ОСОБА_9 застраховано цивільно-

правову відповідальність перед третіми особами під час дорожньо-транспортної пригоди, що не суперечить

ст.ст. 979, 980 ЦК України і відповідно з положенням ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування

цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, суд вважає, що саме ПАТ

Страхової групи «ТАС»», як страховик повинен відшкодувати позивачам матеріальну шкоду, отриману у

в'язку з ДТП. Вимоги про відшкодування шкоди, яка заподіяна під час ДТП, за загальним правилом,

пред'являється до страхової організації, і лише при недостатності страхового відшкодування, для повного

відшкодування завданої шкоди, особа що застрахувала відповідальність за шкоду заподіяну майну третіх осіб,

несе додаткову відповідальність.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 29.02.2008 року зареєстрована як фізична особа-підприємець (кс,

т.1, а.с.90).

Відповідно до ліцензії АВ № 111348, виданій ОСОБА_10 ОСОБА_12, в період з 29 травня 2006

року по 29 травня 2011 року вона має право займатися таким видом господарської діяльності як надання

послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі (кс, т.1, а.с. 89,91).

Власником автомобіля НОМЕР_2 є ПП ОСОБА_9 (кс, Т.1 а.с.92). Судом

встановлено, та не заперечувалося сторонами, що під час ДТП 12.03.2009 року даним автомобілем керував

ОСОБА_13. При цьому ОСОБА_5 мав паспорт маршрута Мукачево-Бобовище, виданий йому ПП

ОСОБА_9 (к/с, т.1, а.с.100-114).

Станом на 12.03.2009 року ОСОБА_5 перебував з ПП ОСОБА_9Д в трудових відносинах виконував

свої обов’язки передбачені трудовим договором (водій), що підтверджується трудовим договором від 14 січня

008 року (кс, т.1 а.с. 93).

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім

працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно абз. З п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року “Про

практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, не вважається володільцем

джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє

джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела ( шофер, машиніст,

оператор тощо). Відтак цивільно - правова відповідальність в даному випадку наступає для ОСОБА_10

Д як володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статей 57, 64 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює

наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи, а письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять

відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно з вимогами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний

зв'язок доказів у їх сукупності.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України щодо оцінки доказів як кожного окремо, так і в їх взаємозв'язку та їх

сукупності, наявні в матеріалах справи докази судом були оцінені як кожен окремо, надана їм оцінка в їх

сукупності з врахуванням обставин справи, які визнані сторонами і відповідно до ст.. 61 ЦПК не підлягали

доказуванню.

Так в судовому засіданні сторонами була визнана в повній мірі та не оспорювалась сума відшкодування

шкоди, заподіяної майну ОСОБА_7, а саме 25500,00 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) гривень, яка підлягає

стягненню з ПАТ «Страхової групи «ТАС»» та 12837 гривень, яка підлягає стягненню з фізичної особи -

підприємця ОСОБА_9. Загальна сума шкоди заподіяної майну ОСОБА_7 в результаті

ДТП 12.03.2009 року становить 38337,95 грн., що підтверджується висновком експерта судової авто

товарознавчої експертизи №1360 від 8 травня 2009 року (кс, т.2,а.с.46-61)

Згідно частини 1 статті 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого

відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою,

лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням,

лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

П. 9.3. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників

наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV передбачено, що обов'язковий ліміт

відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на

одного потерпілого.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_7 є потерпілою особою внаслідок ДТП яке сталось 12.03.2009 року

він має право на отримання відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілих, в суді було

належними доказами підтверджено майнової шкоди заподіяної їй як потерпілій в ДТП.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_7 про відшкодування шкоди пов'язаної з лікуванням

потерпілого у загальній сумі 15950 (п'ятнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят) гривень, а саме понесених

позивачем витрат у зв'язку з її лікуванням, позивачкою ОСОБА_7 були надані відповідні довідки, рахунки,

накладні, товарні чеки, квитанції, яким суд надає належної оцінки в сукупності з іншими доказами та з

врахуванням всіх обставин по справі (кс, т.3, а.с. 152-167, справа № 2-1286/10 а.с. 78-87).

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок

порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у

зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів та у душевних

стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. У відповідності з

ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю,

відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Що стосується вимог позивачів щодо стягнення на їх користь моральної шкоди, заподіяної ушкодженням

здоров’я, то суд враховує положення п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов»язкове страхування

цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує

потерпілому також моральну шкоду, передбачену п.1,2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, у розмірі не більше ніж 5%

ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та

v сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєні дорожньо-

транспортної пригоди.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про

відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної

і немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних

тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з

урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у

його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні

для відновлення попереднього стану, добровільне - за власного ініціативою чи за зверненням потерпілого -

спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад

розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_7 суд враховує характер дій,

глибину душевних страждань позивача, ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, істотність вимушених

змін у способі життя позивача, час, що минув з моменту виникнення моральної шкоди, а також керується

принципами розумності і справедливості, і вважає, що заявлена позивачем сума у розмірі 77450 гривень

підлягає до часткового задоволення в сумі 11050 гривень.

З зазначеною суми відшкодування моральної шкоди страховик ПАТ „Страхова компанія Україна”, як

зазначалося вище, на підставі ст. 22.3 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів” має сплатити 2550 гривень.

Згідно ст. 1194 ЦК України, відповідач ОСОБА_10 ОСОБА_11, як особа, яка застрахувала свою

цивільну відповідальність, зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і

страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином з ОСОБА_10 ОСОБА_11 на

користь позивачки ОСОБА_7 підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди у розмірі 8500 гривень.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_7 є потерпілою особою внаслідок ДТП яке сталось 12.03.2009 року,

зона має право на отримання відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності

потерпілим, однак під час розгляду справи в суді не зверталась з відповідними позовними вимогами до

відповідачів.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 суд враховує характер дій,

глибину душевних страждань позивача, ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також те, що

ОСОБА_5 в рахунок відшкодування частини заподіяної позивачу моральної шкоди сплатив 10000 гривень,

істотність вимушених змін у способі життя позивача, час, що минув з моменту виникнення моральної шкоди, а

також керується принципами розумності і справедливості, і вважає, що заявлена позивачем сума у розмірі

?0000 гривень підлягає до часткового задоволення в сумі 6550 гривень.

З зазначеною суми відшкодування моральної шкоди страховик ПАТ „Страхова компанія Україна”, як

зазначалося вище, на підставі ст. 22.3 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів” має сплатити 2550 гривень.

Згідно ст. 1194 ЦК України, відповідач ОСОБА_10 ОСОБА_11, як особа, яка застрахувала свою

цивільну відповідальність, зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і

страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином з ОСОБА_10 ОСОБА_11 на

користь позивачу ОСОБА_1 підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди у розмірі 4000 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 30, 57, 60, 62, 64, 208-209, 212-215, 223 ЦПК України, ст.ст. 2, 23, 386, 979, 980,

1166, 1167, 1172, 1187, 1194 ЦК України, ст..ст. 1, 3, п.п. 9.2. - 9.3. ст. 9, п. 22.3 ст. 22, 23, 24 Закону України

«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

від 01 липня 2004 року №1961-IV, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхової групи «ТАС»» (01001, м.Київ, пр.-т Перемоги,

65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_7, мешк. м.Тячів, вул..Куйбишева, буд.53 -

25500,00 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) гривень у відшкодування шкоди заподіяної майну, 15950 (п'ятнадцять

тисяч дев’ятсот п’ятдесят) гривень у відшкодування шкоди пов'язаної з лікуванням потерпілого та 2550 (дві

тисячі п’ятсот п’ятдесят) гривень у відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_9, м.Мукачево, вул..Росвигівська,

буд.7, кВ. 91, ідент.№ НОМЕР_3, св.-во про держ.реєстрацію № 244505 від 29.02.2008 року на користь Богдан

ОСОБА_8, мешк. м.Тячів, вул..Куйбишева, буд.53 - 12837 гривень у відшкодування шкоди заподіяної

майну та 8500 гривень в відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В решті позовних вимог ОСОБА_7 відмовити.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхової групи «ТАС»» (01001, м.Київ, пр.-т Перемоги,

65, код СДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_1, мешк. м.Тячів, вул..Куйбишева, буд.53 -

2550 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) гривень у відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_9, м.Мукачево, вул..Росвигівська,

буд.7, кВ. 91, ідент.№ НОМЕР_3, св.-во про держ.реєстрацію № 244505 від 29.02.2008 року на користь Богдан

ОСОБА_14, мешк. м.Тячів, вул..Куйбишева, буд.53 - 4000 (чотири тисячі) гривень у відшкодування

заподіяної моральної шкоди.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхової групи «ТАС»» на користь держави - 465,50

гривні державного мита та 60 гривень витрат на ІТЗ.

Стягнути з фізичної особи — підприємця ОСОБА_9 на користь держави — 253,37 гривні

державного мита та 60 гривень витрат на ІТЗ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи,

які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового

рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний

суд Закарпатської області.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду ОСОБА_15