Справа № 2-5046/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"04" листопада 2011 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Савлук Т.В.,

при секретарі Зелді Е.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про зменшення розміру аліментів, усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та зобов’язати надавати звіт про цільове витрачання аліментів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, відповідно до заявлених позовних вимог просив суд зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв’язку зі смертю сина ОСОБА_6; зобов’язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні з дітьми та визначити такі способи участі у вихованні дітей: систематичні побачення з дітьми в п‘ятницю з 19.00 год., суботу, неділю та святкові дні з правом ночівлі за місцем проживання позивача, на період відпустки надати право вивозу дітей для відпочинку та оздоровлення; зобов’язати ОСОБА_2 щомісячно надавати до Служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та позивачу звіт про витрачання аліментів, які відповідачка отримує на утримання дітей.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, пояснив, що перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу народилось четверо дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4. На підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2011 року шлюб між сторонами розірвано та судом присуджено позивачу до сплати аліменти на користь відповідача на утримання чотирьох малолітніх дітей в розмірі Ѕ частини всіх видів заробітку щомісячно. На підставі виконавчого листа, за місцем роботи позивача здійснюються відрахування аліментів на утримання дітей, однак 23 червня 2011 року малолітній син ОСОБА_1 помер, тому позивач звертається до суду з вимогою про зменшення розміру аліментів, у зв’язку зі смертю сина, оскільки за рішенням суду позивач має сплачувати аліменти на утримання чотирьох дітей. Зважаючи на те, що після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом з матір’ю, позивач бажає спілкуватися з дітьми та приймати участь у їх вихованні, однак між ним, як батьком дітей, та відповідачем, як матір’ю дитини, склалися неприязні відносини. Відповідач забороняє спілкуватись з дітьми, що змусило позивача звертатись до органу опіки та піклування для вирішення питання щодо встановлення часу спілкування з дітьми, але відповідач ухиляється від виконання цього рішення, у час визначений для спілкування з дітьми не перебуває за місцем проживання, чим чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми. Позивач вважає, що використав всі заходи для врегулювання з відповідачем питання надання часу спілкування з дітьми в досудовому порядку, тому звертаючись з позовом до суду просить зобов’язати відповідача не чинити перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми, надати можливість позивачу бачитись з дітьми в п‘ятницю з 19.00 год., суботу, неділю та святкові дні з правом ночівлі за місцем проживання позивача, а також на період відпустки надати право вивозу дітей для відпочинку та оздоровлення. Також, позивач просить зобов’язати відповідача щомісячно надавати до Служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та позивачу звіт про витрачання аліментів, які відповідачка отримує за рішенням суду на утримання дітей.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснень наданих позивачем в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала, пояснила, що на даний час шлюб між сторонами припинено, за рішенням суду діти залишились проживати разом з нею, а позивач зобов’язаний сплачувати аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі Ѕ частини всіх видів заробітку щомісячно, ці зобов’язання позивачем виконуються, однак відповідач заперечує вимоги позивача щодо зменшення розміру аліментів на дітей, у зв’язку зі смертю їх сина, оскільки відповідач одна виховує трьох дітей, вимушена була вийти на роботу, однак її доходів не вистачає на утримання дітей, також відповідач заперечує наведені позивачем обставини з приводу того, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми, наполягає на тому, що не забороняла та не забороняє бачитись батьку з дітьми, тому вважає, що позовні вимоги позивача безпідставними, оскільки вона особисто не чинила перешкод в спілкуванні батька з дітьми, не заперечує щодо визначення годин для спілкування з дітьми, однак просить врахувати інтереси дітей та необхідність відвідування ними додаткових занять, просить позивача врахувати всі ці обставини, у разі коли позивач буде забирати дітей на вихідні дні. Також відповідач зазначила, що кошти, які вона отримує від позивача на утримання дітей, в рахунок сплати аліментів, вона витрачає безпосередньо на дітей, тому вимоги позивача надавати звіт про витрати є безпідставними, у разі потреби відповідач може надати позивачу свої особисті записи про всі витрати, які несе особисто на утримання дітей, як то щодо кількості та вартості продуктів харчування, які купує дітям щодня, так і інші необхідні витрати.

Представник третьої особи ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала позов в частині визначення позивачу годин для спілкування з дітьми, що відповідає раніше встановленому порядку спілкування дитини з батьком за рішенням органу опіки та піклуванням, в іншій частині позовних вимог покладається на розгляду суду.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що з 01 лютого 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу народились діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер 23 червня 2011 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 21).

На підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Судом присуджено стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання 4 дітей: сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, дочки ОСОБА_10, 23.04. ІНФОРМАЦІЯ_6, сина –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 та сина –ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, в розмірі Ѕ зі всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 30.11.2010 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а.с.8-10)

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

Звертаючись з позовом до суду, позивач просить зменшити розмір аліментів, які виплачуються позивачем на користь відповідача на утримання чотирьох дітей: сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, дочки ОСОБА_10, 23.04. ІНФОРМАЦІЯ_6, сина –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 та сина – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, в розмірі Ѕ зі всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 30.11.2010 року, за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2011 року, у зв’язку зі смертю сина ОСОБА_6, який помер 23 червня 2011 року.

Як з’ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, на підставі виконавчого листа №2-470/11, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 24 травня 2011 року, з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання чотирьох малолітніх дітей - сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, дочки ОСОБА_10, 23.04. ІНФОРМАЦІЯ_6, сина –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 та сина –ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, в розмірі Ѕ зі всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 30.11.2010 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що підтверджується постановою Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 31 травня 2011 року та Звітом про здійснення відрахувань та виплат ГУУЗ Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, яким підтверджується проведення відрахувань із заробітної плати позивача за місцем роботи аліментів за період з червня по жовтень 2011 року.

Відповідно до положень статті 70 Закону України “Про виконавче провадження” розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином, - п'ятдесят відсотків; за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналізуючи наявні у справі докази, суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, що відповідає положенням ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач є особою працездатного віку, має постійне місце роботи, отримує фіксовану заробітну плату, яка за період з червня по жовтень 2011 року нарахована у розмірах: червень –3915,15 грн., липень - 4643,90 грн., серпень 4908,90 грн., вересень –4564,40 грн., жовтень – 5359,40 грн., розмір відрахувань, які проводяться із заробітної плати позивача за місцем роботи, відповідає вимогам ч.3 ст. 70 Закону України “Про виконавче провадження”, яким передбачено, що максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника, не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи, в той же час визначений за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2011 року судом розмір аліментів (1/2 частина всіх видів доходів позивача щомісячно), не є обтяжливим для відповідача, та не суперечить нормам чинного законодавства.

Крім цього суд враховує, що діти потребують матеріальної допомоги, відповідач зобов’язаний їм надати матеріальну допомогу, а також погасити наявну заборгованість по аліментах.

Всупереч вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які мали підтвердити, що у позивача змінився матеріальний чи сімейний стан, погіршилося здоров’я, наявність на його утриманні інших осіб, а також не навів інших обставин, що мають істотне значення і будуть підставою для зменшення розміру аліментів, посилання позивача, як на підставу зменшення розміру аліментів, смерть малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер 23 червня 2011 року, не є обставиною, яка зумовлює зменшення розміру аліментів, а має бути вирішена в порядку визначеному Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про охорону дитинства”сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно з вимогами ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст. 159 Сімейного кодексу України визначено підстави та порядок судового вирішення спору про участь у вихованні дитини тим з батьків, який живе окремо.

Такою підставою, зокрема, є перешкоди з боку того з батьків, який живе разом з дитиною, у спілкуванні та вихованні її тим з батьків, що живе окремо.

Підставою також може бути невиконання рішення органу опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини того з батьків, який живе окремо від неї, якщо таке рішення має місце, але не виконується сторонами.

На підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації щодо участі батька у вихованні дитини від 21 січня 2011 року за №41/94, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, комісією прийнято рішення надати такі години спілкування гр. ОСОБА_1 з малолітніми дітьми: кожної неділі з 9-00 год. до 19-00 год. (а.с.19)

На підставі розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 28 жовтня 2011 року за №451 “Про вирішення питання щодо участі батька та баби у вихованні малолітніх дітей”, за результатами розгляду заяви громадян: ОСОБА_1 –батька, ОСОБА_7 –баби, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 19.10.2011 року, протокол №9: визначено способи участі батька, ОСОБА_1, та баби, ОСОБА_7 у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, в такому порядку: спілкуватися з малолітніми дітьми щомісячно кожної п’ятниці з 19-00 до 15-00 години неділі. При необхідності додаткове спілкування здійснювати за попередньою домовленістю.

В судовому засіданні позивач наполягав на тому, що з боку відповідача, як матері дитини, чиняться перешкоди у його спілкування з дитиною, оскільки на даний час діти проживають разом з матір’ю, відповідач має бажання спілкуватись з дітьми за місцем свого проживання та мати можливість проводити час з дітьми без присутності матері, вважає, що його спілкування з дітьми на одинці, без присутності матері, буде більш сприяти його порозумінню з дітьми.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала факт будь-яких перешкод з її боку в спілкуванні позивача з малолітніми дітьми, посилається на відсутність з боку батька бажання спілкуватись з дітьми, при цьому відповідач під час розгляду судової справи визнала позовні вимоги та погодилась і визначити порядок спілкування батька з малолітніми дітьми у спосіб визначений на підставі розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 28 жовтня 2011 року за №451, а саме: спілкуватись з малолітніми дітьми щомісячно кожної п’ятниці з 19-00 до 15-00 години неділі.

Батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, проживаючи окремо від дитини, батько зобов'язаний брати участь у її вихованні, має право на особисте спілкування з дитиною, спір щодо участі у вихованні дитини батька, який проживає окремо від неї, вирішується судом із визначенням способу такої участі, місця та часу їх спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення ( ст. ст. 153, 157, 159 СК).

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, в межах даного спору позивачем не надано належних доказів, що підтверджують неправомірні дії відповідача, пов’язані зі створенням перешкод в спілкуванні батька з малолітніми дітьми, в тому числі невиконання відповідачем рішення органу опіки та піклування, яким визначено години та дні спілкування батька з дитиною.

Однак суд враховує, що в межах даного спору є доведеним порушення прав позивача, як батька, на спілкування з дитиною, про що свідчить його особисте звернення до органу опіки та піклування за встановленням вказаного порядку і до суду за захистом цього права. Крім цього, при відсутності відповідного судового рішення позивач фактично позбавлений можливості мати відповідні докази, оскільки не має права звернення до виконавчої служби з питання контролю за додержанням відповідачем умов вказаного рішення.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв'язку з даними обставинами загострились взаємовідносин між відповідачем та позивачами, така ситуація в їх особистих відносинах не дає можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення порядку спілкування з дітьми, який мав би влаштовувати кожну із сторін по справі, що зумовлює вирішення даного питання в судовому порядку, в межах заявлених позовних вимог, оскільки саме такий спосіб захистити право на спілкування та виховання дитини визначений сімейним законодавством у разі порушення його з боку іншого з батьків дитини.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини ( періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, оскільки сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дітей, батько має бажання приймати участь у вихованні дітей, а спілкування між батьком та дітьми не перешкоджає нормальному розвитку дітей, чого з матеріалів справи не вбачається, але виникли непорозуміння щодо врегулювання питання з приводу побачень батька з дітьми, суд, з урахуванням інтересів дітей, їх вік, поведінку батьків, між якими немає порозуміння, що може негативно вплинути на розвиток дітей, а також психічний та фізичний стан малолітніх дітей, приходить до висновку, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми, їх вихованні та встановлення порядку спілкування батька з дітьми підлягає задоволенню частково, суд вважає за можливе визначити ОСОБА_1, як спосіб участі у вихованні малолітніх дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячно кожної п’ятниці з 19.00 години до 15.00 години неділі, що в цілому відповідає прийнятому з цього питання розпорядженню Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 28 жовтня 2011 року за №451, яке є чинним та відповідачем у встановленому порядку не оскаржувалось.

В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині встановлення можливості спільного відпочинку позивача разом з малолітнім дітьми за межами Києва, оскільки заявляючи такі вимоги позивач не визначає конкретний період для відпочинку з дітьми, його вид, що має плануватись з урахуванням віку та стану здоров’я кожної дитини, тому вирішення таких питань не входить до компетенції суду, а прийняття рішення на майбутнє не кореспондується з нормами цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до статі 4 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначний законами України.

Як визначено у частині другій статі 18 Сімейного кодексу України, суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема: встановлення правовідношення; примусове виконання добровільно не виконаного обов’язку; припинення правовідношення, а також його анулювання; припинення дій, які порушують сімейні права; відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; зміна правовідношення; визнання незаконним рішень, дій чи бездіяльність органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Згідно положень ст.186 Сімейного кодексу України передбачено, що за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів. Уразі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Враховуючи, що між сторонами у справі, в межах даного спору, виникли сімейні відносини, пов’язанні з захистом позивачем права на спілкування з малолітніми дітьми, суд не вбачає підстав, для задоволення вимог позивача про зобов’язання відповідача “щомісячно надавати звіт до служби у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації та ОСОБА_1 про витрачання аліментів , які вона отримує на дітей”, оскільки визначений позивачем спосіб захисту порушених прав не ґрунтується на нормах сімейного законодавства України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про зменшення розміру аліментів, усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та зобов'язати надавати звіт про цільове витрачання аліментів задовольнити частково, суд визначає ОСОБА_1, як спосіб участі у вихованні малолітніх дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячно кожної п’ятниці з 19.00 години до 15.00 години неділі, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.18, 141, 153, 157, 159, 180, 182, 192 Сімейного кодексу України, ст.11 Закону України “Про охорону дитинства”, ст.70 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 58, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про зменшення розміру аліментів, усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та зобов'язати надавати звіт про цільове витрачання аліментів задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1, як спосіб участі у вихованні малолітніх дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячно кожної п’ятниці з 19.00 години до 15.00 години неділі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва, яка подається через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня цього проголошення.

С у д д я: