Справа № 1-86/2009р.

  ВИРОК

   Іменем України

23 квітня 2009 року                                                                                            м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого:                 судді Совгири Д.І.,

з участю секретаря:             Цибульської Т.І.,

та прокурора:                 Ясінського Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця смт. Вендичани Могилів-Подільського району Вінницької області, громадянина України, українця, освіта середня, розлученого, жителя АДРЕСА_1, працюючого робітником на ВАТ "Вендичанський цегельний завод", раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із виконавчим листом № 2-3472 від 03 жовтня 2005 року, виданим  Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, підсудного ОСОБА_1 було зобов'язано сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання  дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, в розмірі 100 гривень щомісячно, починаючи з 23 травня 2005 року і до її повноліття. Однак ОСОБА_1, який є працездатним, періодично працював та отримував кошти за свою роботу, дане рішення суду не виконував і аліменти не сплачував. У зв'язку з цим він неодноразово викликався працівниками відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції та попереджався ними про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 164 КК України. Проте, незважаючи на це, підсудний тривало, систематично та наполегливо ухилявся від виконання обов'язку по сплаті аліментів на користь своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3, внаслідок чого за період з 23 травня 2005 року по 01 грудня 2008 року у нього утворилася заборгованість в сумі 4200 гривень.

Підсудний ОСОБА_1  свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 164 КК України визнав повністю і суду пояснив, що 03 листопада 1999 року він розірвав шлюб із потерпілою. Від спільного сімейного життя у них народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. Після розлучення рішенням суду йому було присуджено сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 100 гривень щомісячно. Однак аліменти він не сплачував, так як ніде не працював і грошей в нього не було. За період з травня 2005 року по грудень 2008 року у нього утворилася заборгованість в сумі 4200 гривень. Державним виконавцем він неодноразово попереджався про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України, однак аліменти все рівно не сплачував, так як не мав на це коштів. На даний час він влаштувався на роботу і буде виплачувати потерпілій заборгованість по аліментам. Щиро розкаявся у вчиненому.

Потерпіла ОСОБА_2  в судове засідання не з'явилася, однак надіслала суду телеграму, в якій пояснила, що з'явитись не може, покази, дані нею під час досудового слідства, підтримала та просила справу розглянути без неї. Суд визнав поважною причину неявки потерпілої ОСОБА_2 в судове засідання та оголосив її покази, дані нею під час досудового слідства (а. с. 64), в яких вона пояснювала, що ОСОБА_1 не допомагав їй утримувати дочку та жодного разу не сплачував їй аліменти і не надавав матеріальну допомогу.

Свідок ОСОБА_4  суду показала, що вона працює державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції. В її провадженні знаходиться виконавче провадження по стягненню аліментів з ОСОБА_1 Підсудний аліменти на утримання дочки не сплачував, на її неодноразові виклики не з'являвся. Коли його приводили до неї працівники міліції, він пояснював, що аліменти не сплачував, так як ніде не працює і в нього немає коштів. Вона неодноразово попереджала ОСОБА_1 про можливість настання кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України. За період з 23 травня 2005 року по 01 грудня 2008 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість в сумі 4200 гривень.

Крім визнання вини підсудним, показів свідка, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України підтверджується і матеріалами справи, а саме: поданням відділу державної виконавчої служби про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності як неплатника аліментів (а. с. 4); виконавчим листом Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2005 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання  дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, в розмірі 100 гривень щомісячно, починаючи з 23 травня 2005 року і до повноліття дитини (а. с. 5); розрахунками заборгованості по аліментам (а. с. 8-11); попередженнями ОСОБА_1 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Шаміною М.А. про можливість настання кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України (а. с. 14-15, 18-19, 22-23) та іншими матеріалами справи.

Зібрані в судовому засіданні докази свідчать, що підсудний ОСОБА_1 з 23 травня 2005 року по 01 грудня 2008 року здійснив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, (аліментів), в результаті чого утворилась заборгованість на суму 4200 гривень, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 164  КК України.

При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину  - злочин, передбачений ч.1 ст. 164 КК України, є злочином невеликої тяжкості, особу винного - позитивно характеризується за місцем проживання, і обставини справи.

Пом'якшуючими покарання обставинами згідно із ст. 66 КК України є щире каяття та вчинення злочину особою, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України, пов'язане з обмеженням волі, та застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Також суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 необхідно покласти обов'язок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1  визнати винним за ч. 1 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обрану - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя: