ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
08.02.07р. | Справа № А33/316-06 |
Господарський суд Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Разіної Т.І. при секретарі Калмикові М.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні вказану справу
За позовом: державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
до відповідача: державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про: скасування рішення № 344 від 05.12.2005р.
за участю осіб, які брали участь у розгляді справи:
від позивача: представник Шляєв І.В. за довіреністю № 74 від 01.01.07р.;
від відповідача: головний ю/к Романенко Л.С. за довіреністю № 344 від 20.02.06
Обставини справи:
ДП " Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Державної інспекції за цінами у Дніпропетровської області про скасування рішення № 344 від 05.12.05р.
Представник позивача позов підтримав, від позову не відмовився.
В підтвердження позовних вимог позивачем подано:
- копія свідоцтва про державну реєстрацію ;
- копія акту перевірки від 01.12.2005 № 1072;
- копія рішення № 344 від 05.12.2005р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін;
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, мотивуючи тим, що позивач порушив Тарифне керівництво №1, р.1, ст. 27 табл.4 застосовуючи тариф 0,29 грн. замість 0,24 грн. за вагоно-кілометр; позивачем необґрунтовано отримана виручка в сумі 2216 грн. 50 коп. З позивача стягнуто 6649 грн. 50 коп. згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2006 року по справі № А13/90.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши письмові докази , суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Із змісту ч. 1 п. 1 ст. 17 КАС України вбачається, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльність.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушень, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов’язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, їх посадових осіб і службових осіб.
05.12.2005 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області було прийнято рішення № 344 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким було вирішено вилучити у державного підприємства „Придніпровська залізниця” 6649 грн. 50 коп.
Із доданих до відзиву копії постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2006 року по справі № А13/90 з позивача стягнуто 6649 грн. 50 коп.
Представник позивача в судовому засіданні не заперечив цей факт та вказав, що залізницею сплачена сума згідно виконаного листа.
Основні принципи встановлення цін та тарифів та організація контролю регулюються Законом України „Про ціни і ціноутворення”.
Стаття 14 вказаного Закону передбачає, що необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, а також коштів державних підприємств, установ , організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємств, організацій.
Перевіркою установлено завищення тарифів на супроводження та охорону вантажів особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті. В зв’язку з чим, залізницею було порушено вимоги Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України „Тарифне керівництво №1” розділ 1 ст 27.
Міністерством транспорту України видано наказ № 551 від 15.11.1999 року „Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього збірника” (із змінами та доповненнями).
Оформлення перевізних документів здійснено залізницею з порушенням Правил оформлення перевізних документів (із змінами та доповненнями), які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем була відправлена олія соняшникова в 10 вагонах, які охоронялись та супроводжувались.
Статтею 27 розділу 1 Тарифного керівництва встановлено, що кількість вагонів у групі які охороняються більше 5 вагонів встановлено тариф 24 коп./ваг. –км.
Позивач застосовував тариф 29 коп./ваг. – км., що підтверджено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2006 року по справі № А13/90.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є неправомірними та не підлягають задоволенню.
Згідно п.3 розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України” до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита. Позивач звільнений від сплати державного мита на підставі п. 34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.12.1993 року №7-93.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 72, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення.
Постанова може бути оскаржена протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного господарського суду Дніпропетровської області через господарський суд Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т. Разіна
дата виготовлення „15” лютого 2007 року