№ 2-а-245/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2009 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Дзюба Н.О.
при секретарі Мумчан Г.П.
за участю
позивача ОСОБА_1
представників відповідача Якубової Н.М., Слюсар М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівського міської ради про визнання неправомірною відмови у виплаті недонарахованої одноразової грошової допомоги та стягнення недоотриманих сум за 2007-2008 рр. та про визнання неправомірною відмови в перерахуванні щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманих сум за 2003-2007 рр., -
В С Т А Н О В И В:
03 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання неправомірною відмови у виплаті недонарахованої одноразової грошової допомоги та стягнення недоотриманих сум за 2007-2008 роки.
Він обґрунтовував свої вимоги тим, що у відповідності до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має статус інваліда війни. Згідно ч. 5 ст.13 цього закону щорічно до 5 травня інвалідам війни третьої групи виплачується разова грошова допомога в розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Відповідач ухиляється від сплати йому вказаних коштів в повному обсязі, сплативши цю грошову допомогу в розмірах, встановлених відповідними законами про державний бюджет України: в 2007 році - 300 грн., в 2008 році - 350 грн. Оскільки розмір цих виплат не відповідає розміру мінімальної пенсії за віком у відповідні періоди, просив визнати вказані дії відповідача протиправними та стягнути на його користь недоотриману щорічну разову грошову допомогу за 2007-2008 роки в розмірі 5517 грн. у відповідності до наведених в позові розрахунків.
Щодо виплати допомоги на оздоровлення, свої вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС та інвалідом третьої групи, і має право у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Відповідач ухиляється від сплати йому вказаних коштів в повному обсязі, не враховуючи при цьому те, що розмір мінімальної заробітної плати для щорічної допомоги на оздоровлення визначається на момент виплати. В зв'язку з тим, що вказані дії відповідача є протиправними, просив стягнути на його користь з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003-2007 роки в розмірі 5991 грн. у відповідності до наведених у позові розрахунків.
Ухвалою суду від 22 квітня 2009 року, до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучено Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на ті ж обставини, що і в позовній заяві.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради - в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що Міністерство праці та соціальної політики України відповідно до законів України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та ч. 7 п. 8 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України затвердженого Указом Президента України від 30 серпня 2000 року № 1035/2000 є головним розпорядником коштів за програмою “Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни”, виходячи з лімітних асигнувань по зазначеній виплаті затверджується кошторис, відповідно до якого в подальшому проводиться виплата і на підставі чого позивачу була сплачена допомога в розмірах: 2007 рік - 300 грн., 2008 рік - 350 грн., і підстав для задоволення вимог позивача в цій частині немає.
Щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення представник відповідача, позовні вимоги також не визнав, посилаючись на те, що виплата позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення у 2003 та 2004 рр. в розмірі 21 грн. 50 коп., а в 2005-2007 роках в розмірі по 90 грн. на рік здійснені у відповідності до вимог ст.ст. 48, 62, 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому враховувалось, що у відповідності до ст. 62 вказаного закону роз'яснення порядку його застосування проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання всіма органами виконавчої влади та суб'єктами господарювання. Згідно з п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинена на 2006 рік в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Ця ж норма була встановлена на 2007 рік пунктом 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Тобто, компенсаційні виплати позивачеві призведені у встановлених урядом розмірах.
Відповідно до п. 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено іншим обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також згідно з п. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення є підставою для відмови у задоволенні позову та за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій заперечував проти задоволення позову, оскільки вимоги позивача не основані на законі, а також просив розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копіями посвідчень НОМЕР_1 від 23.07.1997 року та НОМЕР_2 від 14.06.1999 року, наявними у матеріалах справи, та має третю групу інвалідності у зв'язку з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 3, 18).
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач ОСОБА_1 є інвалідом війни, до яких належать особи, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частиною 5 статті 13 цього закону (в редакції, яка діяла до 28 грудня 2007 року) передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни третьої групи виплачується разова грошова допомога в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України» на 2007 роки була зупинена на відповідний рік роки дія частини 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Законом України «Про Державний бюджет України» на 2008 рік було внесено зміни до частини 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Разова грошова допомога за 2007 рік в розмірі 300 грн. встановлена ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», разова грошова допомога за 2008 рік в розмірі 350 грн. встановлена постановою КМУ від 12.03.2008 року № 183.
Управлінням праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради позивачу виплачена така допомога: у 2007 році - 300 грн., у 2008 році - 350 грн. (а.с. 20).
З огляду на викладений вище в рішенні аналіз застосування законодавства, суд вважає, що дії Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо виплати щорічної разової грошової допомоги інваліду війни ОСОБА_1 за 2007 рік та за 2008 рік слід визнати протиправними.
При цьому суд керується: рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, згідно з яким визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною): стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам третьої групи - 300 гривень; пункт 13 статті 71 цього ж закону, яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, яким зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України» на 2008 рік» до частини 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та встановлено розмір щорічної разової допомоги інвалідам третьої групи - 350 гривень, визнані неконституційними, тому Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на теперішній час є дійсним в редакції, яка діяла до 28 грудня 2007 року.
Таким чином, з урахуванням вже отриманої позивачем разової грошової допомоги у 2007 році, розмір недоотриманої ним такої допомоги у цьому році складає 2542 грн. (406грн.х7) - (300грн.), та у 2008 році розмір недоотриманої разової грошової допомоги складає 3017 грн. (481 грн.х7) - (350 грн.).
Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам третьої групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати щодо щорічної допомоги на оздоровлення визначається на момент виплати.
Управлінням праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради позивачеві виплачена щорічна допомога на оздоровлення у 2003-2004 роках в сумі по 21 грн. 50 коп., у 2005-2007 роках - по 90 грн.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836), якою розмір щорічної допомоги для інвалідів 3 групи складав 21 грн. 50 коп., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 562), якою розмір зазначеної допомоги інвалідам 3 групи встановлений в 90 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеними постановами №№ 836, 562 всупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 3 групи - 21,50 грн., та з 2005 р. для інвалідів 3 групи - 90 грн.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003-2005 роки, 2007 рік, а не постанови №№ 836, 562.
Крім того, згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» від 27.06.1996 року (зі змінами) стосовно преюдиції нормативних актів.
Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому суд приходить до висновку, що у зазначеній ситуації слід застосувати конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 21,50 грн. за 2003 та 2004 роки, та 90 грн. за 2005 та 2007 роки слід визнати протиправними.
При цьому суд враховує, що відповідно до Закону України від 20.12.2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати; відповідно до Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Але, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також суд бере до уваги рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, яким встановлено, що “зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст. 1, 3, частині 2 ст. 6, частині 2 ст. 8, частині 2 ст. 19, чт. 21, 22 пункту 1 частини 2 ст. 92, частинам 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина”.
Що стосується виплати допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то враховуючи наведені норми закону «Про державний бюджет України на 2006 рік», які до теперішнього часу не визнані Конституційним судом України неконституційними, то підстав для визнання дій відповідача в цій частині протиправними немає.
Згідно Закону України № 1328 « Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2003 рік», передбачено мінімальний розмір заробітної плати з 01.01.2003 року - 185 грн. на місяць, з 01.12.2003 року - 205 грн. на місяць.
Законом України «Про Державний бюджет на 2004 рік» встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі: з 01.01.2004 року по 01.09.2004 року - 205 грн. на місяць, з 01.09.2004 року - 237 грн. на місяць.
Відповідно до ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений: з 01.01.2005 року - 262 грн. на місяць, з 01.04.2005 року - 290 грн. на місяць, з 01.07.2005 року - 310 грн. на місяць, з 01.09.2005 року - 332 грн. на місяць.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 01.01.2007 року встановлений розмір мінімальної заробітної плати 400 грн. на місяць, з 01.04.2007 року - 420 грн. на місяць, з 01.07.2007 року - 440 грн. на місяць, з 01.10.2007 року - 460 грн. на місяць.
Таким чином, з урахуванням вже отриманих позивачем виплат, розмір недоотриманої ним щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки та 2007 рік складає 4473 грн. (205 грн.х4) + (237 грн.х4) + (332 грн. х 4) + (400 грн. х 4) - (21,5 грн.+ 21,5 грн. + 90 грн.+ 90 грн.).
Суд вважає, що недоплативши позивачеві одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2003-2005 роки та за 2007 рік і відмовивши у перерахуванні і виплаті недонарахованої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення, відповідач діяв неправомірно, порушуючи норми Конституції України та Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Тому, визнавши вказані вище дії відповідача протиправними, слід зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради сплатити позивачеві вказану суму за рахунок Державного бюджету.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Таким чином, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону та приписів п.п. 1-3 Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005 року у управління праці та соціального захисту населення з'явився обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тому, звернення з позовними вимогами до управління праці та соціального захисту населення щодо стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги інваліду війни та стягнення щорічної допомоги н а оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є обґрунтованими і саме цей відповідач зобов'язаний сплатити за рахунок Державного бюджету недоплачені суми допомоги, оскільки статтею 63 спеціального Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України і Управління є розпорядником коштів Державного бюджету України.
Крім того, суд вважає, що відповідач не пропустив строк давності при поданні позову, так як частиною 1 ст. 76 Закону України “Про використовування ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 08.02.1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.
Керуючись ст.ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівського міської ради про визнання неправомірною відмови у виплаті недонарахованої одноразової грошової допомоги та стягнення недоотриманих сум за 2007-2008 рр. та про визнання неправомірною відмови в перерахуванні щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманих сум за 2003-2007 рр. задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни за 2007-2008 роки та щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки, 2007 рік.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради за рахунок Державного бюджету сплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову грошову допомогу інваліду війни за 2007-2008 роки в розмірі 5559 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. шляхом перерахування з розрахункового рахунку № 35214011001529 в УДК м. Костянтинівка Донецької області, КПК 2501150, КЕКВ 1341, МФО 834016, ОКПО 03197428.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради за рахунок Державного бюджету сплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003-2005 роки та за 2007 рік в розмірі 4473 (чотири тисячі чотириста сімдесят три) грн. шляхом перерахування з розрахункового рахунку № 35213023001529 в УДК м. Костянтинівка Донецької області, КПК 2501250; КЕКВ 1341, МФО 834016, код ОКПО 03197428.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови суду в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя:
Надруковано в нарадчій кімнаті.